Манія ухиляння від сплати податків

Греція – доволі маленька країна, але за минулий рік вона наробила багато галасу. Обтяжена великим державним боргом, який може призвести до дефолту (і спричинити обвал Європейської банківської системи), Греція має застосувати більш суворі заходи економії з метою залучення допомоги від Європейського Союзу. Роз’яснення того, яким чином Греція опинилася в такій несприятливій ситуації, зазвичай зосереджуються на неекономному витрачанні державних коштів. Але своїми фінансовими неприємностями країна також зобов’язана й такому простому факту, як ухиляння від сплати податків, що є національною звичкою греків.

Згідно з відомою презентацією члена центрального банку Греції, представленою минулої осені, різниця між тим, що заборгували грецькі платники податків, і тим, що вони заплатили, склала приблизно третину від загального обсягу податкових доходів і орієнтовно дорівнювала розміру бюджетного дефіциту. Тіньова економіка в Греції більша, ніж у майже всіх європейських країнах, і за розрахунками дорівнює 27,5% ВВП (у Сполучених Штатах, навпаки, ця цифра ближча до 9%). Теперішня криза – не єдиний наслідок культури ухиляння від сплати податків. Це означає, що навантаження з поповнення державного бюджету стало важким тягарем для чесних платників податків, що робить систему надмірно регресивною, бо багаті більше обманюють. До того ж, це нераціонально, адже змушує уряд витрачати додаткові кошти на збирання податків (Греція витрачає в чотири рази більше, ніж США відносно до ВВП), адже неплатники приділяють багато часу та енергії, щоб ховати свій дохід.

Здається, Греція забула першу заповідь здорової податкової системи: дотримання законодавства. Існує більша вірогідність того, що населення буде чесним, якщо відчує обґрунтовану можливість викриття і покарання за обман. Але, як відомо, грецьких податківців було легко підкупити за допомогою «fakelaki» (маленького конверта) з готівкою. Для посилення контролю не вистачає політичної волі. Останні дослідження засвідчили, що виконання податкового законодавства було ослаблене в місяці, які передували виборам, із метою уникнення невдоволення виборців і спонсорів партій. Навіть якщо система відстежувала порушення, було неможливо змусити людей платити, адже судовий процес тривав від семи до десяти років. Станом на лютий минулого року залишок нерозглянутих справ складав триста тисяч.

Звичайно, причиною таких процесів є не лише незадовільний контроль. За визначенням соціологів, у громадян Греції дуже низька «податкова дисципліна». У більшості розвинутих країн платники податків є значно сумліннішими. По-перше, ми не сплачуємо податки тільки тому, що боїмося бути спійманими, а тому що відчуваємо відповідальність за внесок у загальне благо. Але для того, щоб було почуття відповідальності, мають бути створені умови. У загальному вираженні, ми є тими, кого швейцарський фахівець із поведінкової економіки Бенно Торглер назвав «соціальними платниками податків»: ми будемо робити свої внески, поки віритимемо, що наші співгромадяни роблять те саме, а наш уряд – діє законно. В тих країнах, де громадяни беруть участь у державному управлінні і де високий рівень довіри, як правило, високий і рівень дотримання податкового законодавства. І, мабуть, саме через це американці, незважаючи на те, що негативно ставляться до податків, такі сумлінні платники податків.

Греки, навпаки, бачать обман і корупцію всюди: і в бізнесі, і в податковій системі, і навіть у спорті. І вони праві: Transparency International нещодавно визнав Грецію, Болгарію і Румунію найбільш корумпованими країнами Європи. Створена не так давно парламентська демократія має хитку правомірність: її в основному використовують як знаряддя для задоволення особистих інтересів. Це підтверджується сформованою податковою системою, де повно лазівок і винятків: не лише лікарі, але й співаки, й атлети в привілейованому становищі; морські магнати взагалі не сплачують податок на прибуток; а представникам інших професій законно дозволено занижувати реальні дані про доходи. Як наслідок, якщо більшість населення уникає сплати податків, люди, які цього не роблять (або не можуть через спосіб звітності своїх доходів), відчувають, що вони зазнають утисків.

У результаті утворилося зачароване коло: через те, що ухиляння від сплати податків є поголовним, люди менше довіряють системі, і відповідно в них все менше бажання сплачувати податки. Уряд вимушений підвищувати навантаження на чесних платників податків. Такі тенденції збільшують бажання приховати прибутки, адже, як правило, існує співвідношення між високими податковими ставками і високим рівнем ухиляння від сплати податків.

Новий грецький уряд намагається змінити цю ситуацію навіть в умовах, коли відбуваються протести й відкриті бунти. Уряд зробив систему збору податків більш раціональною. Спростив податки і закрив деякі лазівки. А також активізував зусилля щодо контролю різними способами – наприклад, податківці відсилають гвинтокрили до багатих районів для пошуку басейнів як свідоцтв незадекларованого добробуту. Ці заходи мають деякий ефект: самозайняті особи, здається, більше звітують, а для неплатників стало складніше обманювати (швидкими темпами розвивається ринок засобів камуфляжу, які приховують басейни).

Викорінити соціальну схильність до ухиляння від сплати податків, якщо вона вже сформована, важко. За даними дослідження видатного економіста Мартіна Гелла, податкова дисципліна американських іммігрантів другої хвилі відповідала країні їхнього походження. До того ж, посилення тиску могло мати негативні наслідки. Дослідник припускає, що переоцінювання важливості контролю може насправді послабити податкову дисципліну, адже сплата податків буде все менше здаватися вільно обраною частиною суспільного договору.

Підсумовуючи вищевикладене, складність податкової реформи в Греції в тому, що вона вимагає більше, ніж просто зміни політики, вона вимагає культурних змін. Реалізація її буде справжнім подвигом. Але від цього може залежати майбутнє Європейського Союзу.