Держпідприємства – головне, щоб «чужим» не дісталось!

Уявіть собі, що у Вас є 20 квартир. Ні, вони не в центрі Києва. І більшість з них взагалі не в столиці. Ви їх здаєте в оренду. Але з доходами не все просто.

Де орендатори ненадійні – платять нерегулярно, де сусіди заливають через тиждень – тільки ремонтуй. А в багатьох випадках взагалі квартири простоюють – а комуналку за ті хати плати. А ще попробуй за усім вслідкуй, коли нерухомість в різних кутках країни.

Що ж робити такому щасливому власнику майна? Правильно! Оптимізувати – залишити лише саме цінне, а все інше продати, бо з нього ніякої користі, лише видатки. Та й не проконтролюєш все на світі.

А тепер уявіть, що у вас не 20 квартири, а 3500. І не лише квартири, а є й цілі будинки з сотнями помешкань. Помічники Ваші все красти намагаються, а більшість майна ніякого доходу не приносять. Що робити будете?

От саме така ситуація складається з державними підприємствами у нас в країні. Існує більше 3000 підприємств у державній власності (скільки точно ніхто не знає), і ради їм дати ніхто не може. Утримувати ці підприємства коштує грошей платникам податків, а контролювати таку кількість – просто не реально. Є прибуткові, їх ділять по партійним квотам – хто більше голосів на виборах набрав, той і «доїть». А решта – просто безхозні.

І на відміну від квартир ніхто навіть не намагається за тим усім господарством вслідкувати – головне, щоб «чужим» не дісталось.