Чому закриття малокомплектних шкіл добре для освіти та бюджету

Згідно з міжнародними освітніми стандартами малокомплектною школою прийнято вважати загальноосвітній учбовий заклад будь-якого ступеня, де навчається до 50 школярів. Судячи зі світової практики, заради економії бюджетних коштів такі школи, як правило, департаменти освіти оптимізують: зачиняють або консолідують із більшими за наповненістю міськими школами. Учнів підвозять на автобусах до нового місця навчання, а викладачів або відправляють на курси перепідготовки, або скорочують. Для України, в умовах обмежених бюджетних можливостей та враховуючи велику кількість маленьких сільських шкіл, такі заходи є цілком виправданими та необхідними.

Згідно з проектом Концепції розвитку освіти на період 2015–2025 років одним із напрямів підвищення ефективності розподілу бюджетних коштів в освітній галузі є реформування малокомплектних шкіл. Як зауважила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, у рамках реформи передбачається як ліквідація або об’єднання невеликих сільських шкіл, так і скорочення викладацького складу. Головною метою оптимізації є потреба зменшити витрати на утримання шкіл у малонаселених пунктах (селах, селищах, смт), які зараз у розрахунку на одного учня обходяться державі в 5–10 разів дорожче, ніж відповідні міські навчальні заклади. У деяких сільських школах вартість року навчання на одного школяра досягає 50 тис. грн., і це при середньому нормативі для міської місцевості у 8 тис. грн, а для сільської – 14 тис. грн на рік. Причина – низька наповнюваність класів (іноді до 5 учнів) і необхідність утримувати матеріально-технічну та викладацьку базу малогабаритних шкіл. Наприклад, у селі Пильгани Волинської області у 2013–2014 навчальному році на утримання кожного учня було витрачено 31,8 тис. грн, а в селі Квасів, де загалом навчається 15 дітей, – 35,6 тис. грн. Для Львівської області теж характерна велика кількість малочисельних шкіл, розташованих у сільській місцевості. У 56 навчальних закладах І–ІІІ ступенів Львівщини впродовж 2013–2014 навчального року навчалося до 100 учнів, а 78 шкіл І ступеня Старосамбірського та Дрогобицького районів ледь налічують по десять учнів. У Вінницькій області ситуація з наповненістю шкіл теж не занадто оптимістична: із загальної кількості шкіл 139 мають до 40 учнів, 347 – до 100 учнів, лише 133 заклади нараховують більше 300 учнів. На Хмельниччині залишається функціонувати 275 малокомплектних шкіл: 11 шкіл I ступеня із наповненістю до 10 учнів, 111 шкіл II cтупеня мають наповненість до 40 школярів, 153 школи I–III ступенів – до 100 учнів.

Згідно з розрахунками закриття одного малокомплектного загальноосвітнього навчального закладу І ступеня дасть змогу зекономити від 100 до 300 тис. грн, загальноосвітнього навчального закладу І–ІІ ступенів – від 500 до 760 тис. грн.

Як наголосила Совсун, заходи з реформування малокомплектних шкіл мотивовані не тільки потребою економити кошти, але й необхідністю підвищити загальний рівень якості шкільної освіти, яка в сільскій місцевості залишається незадовільною. За даними Українського центру оцінювання якості освіти, школярі сільських шкіл значно відстають за результатами зовнішнього незалежного тестування (ЗНО) від своїх міських однолітків. За результатами стандартизованих іспитів, які з 2008 року є обов’язковими для складання учнями випускних класів, частка екзаменаційних робіт сільських школярів із низькими показниками в порівнянні з міськими щорічно зростає. Якщо у 2008 році з української мови та літератури різниця становила лише 3,5%, то у 2014 вона збільшилася до 10,5%. Аналогічні тенденції спостерігаються і на ЗНО з математики: у 2008 році низькі оцінки отримали 22,1% випускників селищ, у 2014 році цей показник виріс до 40%.

Реорганізація шкільної мережі, скорочення низькокваліфікованого викладацького персоналу, реформування системи підготовки та перепідготовки педагогічних, управлінських кадрів є основою оптимізації обмеженого освітянського кошторису держави задля забезпечення належної якості загальної освіти.

Результати ЗНО з математики: частка випускників із балом нижче середнього

Джерело: Український центр оцінювання якості освіти

За результатами останньої сесії ЗНО-2015 року найбільше шкіл, у яких десять або більше випускників не склали обов’язковий екзамен з української мови та літератури, належить до сільської місцевості, що підтверджує їхню нерентабельність із точки зору запровадження певного рівня якості освітніх послуг. Рейтинг незадовільних результатів очолює Закарпатська область, де не склали іспит 1 477 школярів із 88 сільських шкіл, що становить 16,8% від їхньої загальної кількості.

Кількість випускників сільських шкіл, які не склали ЗНО-2015 з української мови та літератури

Кількість шкіл, у яких випускники не склали ЗНО-2015 з української мови та літератури

Джерело: Український центр оцінювання якості освіти.

Джерело: Український центр оцінювання якості освіти, Україна. ІСУО

У регіональному розрізі, який представлений у наступному графіку, школи 15 областей у поточному навчальному році мають нижчу за середню по Україні наповненість – і це переважно регіони з низькими показниками якості освітніх послуг.

Джерело: Регіональні управління статистики, Державна служба статистики.

Якщо звернутися до міжнародного досвіду реорганізації малокомплектних шкіл, то їхнє закриття або подальша консолідація були зумовлені, перш за все, економічними мотивами, а також браком кваліфікованих вчителів, які б бажали працювати в селах. Так, скорочення кількості сільських шкіл у Фінляндії тривало понад 20 років: починаючи з періоду рецесії після економічного та політичного колапсу 1990-х років у східно-європейських державах і продовжувалося до 2012 року. За 22 роки чисельність шкіл у сільській місцевості зменшилася з 2093 до 660*. Починаючи з 2008 року, з метою зменшити бюджетні витрати на освіту, в Італії було скорочено близько 140 000 робітників освітянської галузі і закрито понад 450 малочисельних шкіл, 750 загальноосвітніх учбових закладів були консолідовані в процесі реформи. Масова міграція сільського населення до міст, викликана переважно індустріалізацією сільського господарства та глобалізацією промисловості, призвела до закриття 30 шкіл у селищах Данії впродовж 1990–1999 років**. А ось ірландці, наприклад, стали на захист маленьких сільських шкіл задля презервації їхньої культурної спадщини та унікальної атмосфери навчання. Незважаючи на те, що понад 600 шкіл в Ірландії розміщені в сільській місцевості і налічують від 5 до 14 учнів на двох вчителів, жителі сіл вважають їх серцем спільноти і активно протистоять закриттю або консолідації з міськими учбовими закладами, навіть якщо за підрахунками це допомогло б зберегти до 18 млн євро бюджетних коштів.

Щодо якості української загальної освіти в міжнародному рейтингу шкіл, опублікованому Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Україні було віддане 38 місце. Як видно з нижченаведеного графіка, всі країни, які посідають вище за Україну місце в рейтингу і, відповідно, відрізняються більш розвиненою шкільною освітою, мають наповненість шкільних класів, що значно перевищує відповідний український показник і становить приблизно 13–16 школярів на одного викладача – в Україні лише 8.

Кількість школярів у розрахунку на одного викладача згідно зі світовим рейтингом шкіл

Джерело: UNESCO Education Database; OECD–PISA–2012 Survey.

З цього можна зробити висновок, що, незважаючи на невелику кількість учнів на одного вчителя, яка начебто передбачає більший рівень викладацької уваги для кожного школяра, якість освіти при цьому низька, а це, у свою чергу, говорить про неефективно використані кошти на недостатньо кваліфікованих професіоналів і неправильні схеми фінансування. Якщо в містах середня наповненість класів може досягати 15 учнів, і цей показник цілком виправдовується результатами національних іспитів, то в малокомплектних сільских школах з п’ятьма учнями в класі ситуація з успішністю впродовж ЗНО–сесій більш гнітюча.

Щодо перших місць у рейтингу ОЕСР, то їх заслужено посідають країни з найвищим рівнем якості шкільної освіти, такі як Сінгапур, Гонконг, Північна Корея і Японія. Лідируючі позиції цих держав підтверджують міжнародні комплексні системи тестування TIMSS та PIRLS, у яких їхні учні четвертих і восьмих класів демонструють найкращі знання з математики, природничо-наукових дисциплін та читання.

Українські учні восьмих класів брали участь у TIMSS з математики, біології, фізики та хімії в 2007 та 2011 роках і показали результати вище середнього рівня порівняно з усіма країнами-учасницями. Впровадження незалежних міжнародних тестувань є однією з пріоритетних місій концепції розвитку освіти на 2015–2025 роки. Вони дозволяють не тільки отримати інформацію стосовно знань школярів, але й дати об’єктивну й незалежну оцінку загального стану освітньої галузі: забезпечення матеріально-технічними ресурсами, рівня викладацького професіоналізму, соціально-економічного становища сімей екзаменованих. Як стало нещодавно відомо, ОЕСР затвердила заявку України на включення її до складу країн, що братимуть участь у міжнародному дослідженні PISA (Programme for International Student Assessment) у 2018 році. PISA дає можливість протестувати навички з читання, перевірити математичну грамотність та знання з природничо-наукових дисциплін 15-річних учнів і надати необхідні інформаційні інструменти для вдосконалення реформ в освітній сфері.

*Autti, O. and Hyry-Beihammer, E. K. (2014). School closures in rural Finnish communities. Journal of Research in Rural Education, 29(1), 1-17.

**Egelund, Niels and Helen Laustsen. (2006). School closure: what are the consequences for the local society? Scandinavian Journal of Educational Research, 50(4), 429-439.