Чому деякі економісти проти мінімальних заробітних плат?

Більшу частину минулого десятиліття у всьому заможному світі працівники потерпали від застійних зарплат, як у хороші часи, так і в погані. Уряди все частіше реагують на це, підвищуючи мінімальну заробітну плату. Органи штатів та місцеві органи влади у Сполучених Штатах приймають підвищення зарплат, а Барак Обама підтримує зростання федеральної ставки з 7,25 до 10,10 доларів за годину. Новий уряд Ангели Меркель засвідчив свою підтримку нового розміру мінімальної заробітної плати, а 16 січня Джордж Осборн, міністр фінансів Великобританії, підтримав пропозицію, щоб рівень збільшення заробітної плати був вищим за рівень інфляції. Підвищення мінімального розміру заробітної плати видається простим та розумним шляхом покращення добробуту працівників. Проте досі багато економістів сперечаються стосовно цього: провідні економічні інститути Німеччини, наприклад, примусили пані Меркель опиратися закликам щодо встановлення мінімального рівня заробітної плати. Чому економісти часто проти встановлення мінімального розміру заробітної плати?

Традиційно скептицизм економістів ґрунтувався на засторогах, що мінімальні рівні заробітних плат зменшують зайнятість. Фірми найматимуть усіх працівників, яких є сенс винаймати при існуючих ставках заробітної плати, таким чином, будь-яка мінімальна заробітна плата, що змушує фірму платити більше наявним працівникам, зробить такі робочі місця економічно невигідними, призвівши до звільнень. Однак економісти були змушені змінити свої погляди на початку 90-х, коли Девід Кард та Алан Крюгер із Національного бюро економічних досліджень Сполучених Штатів надали докази, що зростання мінімальної заробітної плати не мало очікуваного впливу на зайнятість. Підвищення мінімальної зарплати в Нью-Джерсі, схоже, не перешкодило зростанню рівня зайнятості в ресторанах швидкого харчування в порівнянні з сусідньою Пенсільванією. Можливим поясненням, як припускали деякі економісти, було те, що фірми раніше виходили зі становища, платячи працівникам менше, ніж могли, користуючись тим, що працівники були позбавлені можливості пошуку більш високо оплачуваної роботи через марудність самого процесу пошуку. Це означало, що при піднятті мінімального розміру заробітної плати фірми були спроможні покрити витрати, не звільняючи працівників.

Науковці продовжують сперечатися, чи коштують мінімальні зарплати робочих місць. Нещодавнє опитування економістів Чиказьким університетом показало, що незначна більшість респондентів схиляється до думки, що підвищення мінімальної зарплати до 9 доларів за годину в Сполучених Штатах зробить “відчутно складнішим” пошук роботи для малозабезпечених працівників. Водночас незначна більшість вважає, що таке підвищення все ж виправдане економічними вигодами, які отримують ті, хто здатний знайти роботу. Спротив економістів зростанню мінімальної заробітної плати іноді випливає з побоювання, що політики вводитимуть необачно високі мінімальні рівні заробітної плати, при яких фірмам буде важко покривати витрати без скорочення працівників. Деякі економісти стверджують, що кращою альтернативою є субсидії, які стимулюють зайнятість. Вони є витратними для урядів, однак не перешкоджають найму.

Нещодавні дебати стосовно мінімального рівня заробітної плати були ускладнені незвичними макроекономічними обставинами сьогодення. В умовах спаду попиту, який переживає більшість країн світу з часу кризи 2008 року, фірми можуть бути більш чутливими до мінімальних рівнів зарплат. (Інші переконують, що стійкі прибутки корпорації дають фірмам більш ніж достатньо можливостей компенсувати підвищення заробітних плат). Нові технології також можуть посилювати ефект зайнятості при збільшенні рівня оплати праці. Зважаючи на розширення можливостей автоматизації, фірми можуть використати вищі мінімальні розміри заробітної плати як привід для реорганізації виробництва та скорочення робочих місць. Проте думки економістів продовжують різнитися (а дослідження є суперечливими), оскільки останні збільшення розміру мінімальної заробітної плати були відносно незначними.