Минулої осені паризькі виборці вперше приймали рішення щодо того, як витратити 20 мільйонів євро з міського бюджету. Цього року сума була збільшена втричі, процес розподілу коштів був удосконалений, і подавати проекти на розгляд дозволили широкій публіці. Будучи домівкою найбільшого спільного бюджету в Європі, Париж задає тон всьому континентові.

«Оскільки мер Парижа Анн Ідальго (Anne Hidalgo) тільки-но обійняла цю посаду, коли відбувалося голосування минулого року, процес не був так добре продуманий та організований, як би цього хотілося мерії», – стверджує Клеманс Пене (Clémence Pène), 29-річний керівник відділу інформаційних технологій мерії. Цього року вони вносять деякі зміни та запроваджують додаткову підтримку для учасників.

Міська влада оголосила про початок прийому проектів 14 січня. Учасники можуть подавати свої пропозиції до 15 березня. Після подачі кожна ідея обговорюється на спеціальному порталі протягом трьох тижнів, після чого вона надходить до працівників мерії, які оцінюють реальність її втілення в життя. Цей процес згідно з графіком повинен тривати до травня. Вже зараз (дата виходу статті – 12 лютого) більше 4 200 відвідувачів зареєструвалися на порталі і 1 400 пропозицій було подано.

Міська влада надає різноманітну підтримку цим активним громадянам: від тренінгів по всьому місту до інформації, яка може допомогти оцінити вартість проекту. Мерія намагається облаштувати все це як діалог. У червні проекти, які були визнані реальними, будуть представлені на загальних зборах, а у вересні відбудеться голосування.

Голосування відбудеться як он-лайн, так і в реальному режимі. “Мер прагне провести голосування також і у традиційному форматі для того, щоб дати можливість висловити свою думку літнім громадянам та людям, у яких немає комп’ютера”, – каже Пене. Відповідно до звіту Французької національної ради інформаційних технологій 2013 року, 80% французів мають удома комп’ютер.

“Особисто я”, – додає Пене, – “ організувала б винятково електронне голосування із можливістю проголосувати он-лайн у спеціально відведених для цього місцях. У кінцевому підсумку у нас можуть зібратися сотні проектів, і тоді застосування паперових бюлетенів усе ускладнить.”

Перерозподільна логіка спільного бюджетування

За словами Тьягу Пейшоту (Tiago Peixoto), спеціаліста Світового банку з відкритого врядування та відомого фахівця у сфері спільного бюджетування, спільний бюджет повинен мати дві характеристики: ідеї повинні надходити від громадян, а більшість коштів має відійти біднішим, більш проблемним районам.

“Зміна пріоритетів – визначальна ознака спільного бюджету”, – сказав він мені у Skype-інтерв’ю. – “Класичний спільний бюджет враховує потреби громадян”.

Перший спільний бюджет французької столиці не мав жодної з цих двох характеристик: восени 2014 року Париж вклав 20 мільйонів євро в цей проект, але люди мали можливість проголосувати лише за 15 попередньо відібраних проектів. Тоді проголосувало більше ніж 40 тисяч громадян (у Парижі живе 2,2 мільйона людей), 60% із яких зробили це он-лайн.

“Часто трапляється так, що міста намагаються створити спільний бюджет, не використовуючи «перерозподільну формулу», і потім розуміють, що їм не вдається досягти тих результатів, які продемонструвала Бразилія”, – каже Пейшоту.

Бразилія, його рідна країна, стала першопрохідцем в області спільного бюджетування 25 років тому. Дослідження кінця 2013 року показує, що між 1990 і 2008 роками більше як 120 із 250 найбільших міст Бразилії запровадили спільне бюджетування.

“Washington Post” пише: “Муніципалітети зі спільними бюджетами витрачають більше грошей на освіту та санітарію та досягають зменшення дитячої смертності. За нашими оцінками, рівень дитячої смертності в містах без спільних бюджетів відповідає середньому в Бразилії. Однак, ті муніципалітети, які користуються цим механізмом більше 8 років, демонструють падіння смертності серед дітей на 20%. Результати отримано після врахування інших політичних та економічних факторів, що могли б вплинути на цей показник.”

Бюджет 2014 року був лише першим кроком для Парижа. В 2015 році міська влада внесла велику кількість змін. Разом зі збільшенням обсягу спільного бюджету було вдосконалено механізм розподілу грошей. З 75 мільйонів євро половина піде на загальноміські проекти, а інша половина буде розподілена між 20 міськими округами.

Париж, здається, вчиться у своїх попередників, надаючи більше ресурсів районам, для яких вони критично важливі.

Перший округ, самий центр Парижа, має бюджет у розмірі 200,000 євро. Бюджети найбідніших районів, таких як Belleville-Menilmontant (двадцятий округ) та Pigalle (вісімнадцятий округ) – останній відомий серед туристів своїми секс-шопами та нічними клубами, – отримають значно більші бюджети в розмірі 3 мільйонів євро кожен. Варто звернути увагу на те, що жителі цих двох округів минулого року голосували за проекти найактивніше.

Спільне бюджетування та політика

На презентації минулорічного бюджету новообраний мер Ідальго оголосила: “У відповідь на кризу, з якою нам довелося зіштовхнутися, місцева влада не буде боятися людей чи зневажати їхній вибір, а натомість буде довіряти їм, надавати більше простору для самовираження, більше інформації, більше впливу. Ми не хочемо, щоб це відбувалося згори-вниз, а збираємося створити нові платформи і дати людям там вільно розпоряджатися.”

У часи кризи та партійних протиріч в Європі не потрібно недооцінювати механізм спільного бюджетування. «Це дуже важливо», – говорить Клеманс Пене, – «що очільники всіх двадцяти округів підтримали процес (це необов’язково)». «Спільне бюджетування зараз відбувається незалежно від партійних протиріч, адже в ньому беруть участь люди з різних партій», – додає вона.

Утім, згідно з дослідженнями спільний бюджет не є найбільш ефективним способом для досягнення переобрання. Останні праці не знайшли помітного впливу на уподобання виборців, хоча шанси бути переобраним на місцевих виборах таки збільшуються на 9-10% (однак лише на один термін).

«Існують докази, що спільне управління, у тому числі спільне бюджетування, підвищує податкові надходження», – написав Пейшоту у своєму блозі минулого січня.

“Участь у спільному бюджетуванні підвищує активність громадян” – підсумовує він, додаючи, що немає жодного дослідження, яке доводить, що спільне бюджетування призводить до зниження явки на виборах.

Бразильський експерт у сфері спільного бюджетування та дослідник звертає увагу на необхідність законодавчого визначення спільного бюджетування. Інституціоналізація цього механізму є гарантією того, що він переживе політичні зміни. Це відбувається в кількох країнах (у Європі найпомітніше у Польщі).

«З юридичної точки зору, виглядає так, що Париж налаштований серйозно: спільне бюджетування було схвалене Паризькою асамблеєю», – розповіла мені Пене. Наступний мер не зможе закрити проект, якщо тільки цього не зробить Асамблея.

Чи є якийсь загальноєвропейський підхід до спільного бюджетування?

Зараз спільний бюджет Парижа є найбільшим у Європі, і він може залишатися таким найближчі декілька років. Мер Ідальго прагне інвестувати в нього 426 мільйонів євро до 2020 року, приблизно 5 відсотків усього міського бюджету.

«Значення спільного бюджетування зростає по всій Європі. Кількість міст зі спільними бюджетами зросла з 300 у 2010 році до 1300 у 2012 році, і вона продовжує зростати», – сказав Пейшоту в інтерв’ю «TechPresident».

Немає якогось єдиного європейського шляху до спільного бюджетування. Пейшоту вказує на те, що європейські країни реалізують різні підходи. «Португалія та Іспанія завжди були дуже активними», – пояснює він, – «і вони розробили підхід, що базується на розширенні демократичних процедур, близький до латиноамериканського підходу, враховуючи тісні зв’язки між країнами. Німеччина більше працює над підвищенням адміністративної ефективності».

Я спитав Пене: «На якому етапі зараз знаходиться паризький експеримент?»

“Ми намагаємось зробити щось абсолютно нове. Це той випадок, коли класичний державний орган змінює ієрархію своїх пріоритетів, […] змінюється сам», – говорить вона, натякаючи, що зміни можуть лякати чиновників навіть більше, ніж звичайних громадян.

«Кількість учасників інколи може приголомшувати», – пояснює Пене, коли я запитую її про це. Спочатку організацією займався лише офіс мера, згодом долучилися співробітники апарату заступника мера зі зв’язків із громадськістю. А згодом довелося включити в роботу й управління з місцевого розвитку, міського планування, а також комунікацій.

У той час як із самим механізмом уже, здається, визначилися, незрозуміло, як він буде розвиватися надалі та як досягти соціальної сталості.

«Це випробування для нас», – каже Пене. На її думку, результати будуть через 5 років. Вона сподівається, що на певному етапі організації, які мають свої інноваційні проекти, скористаються можливостями спільного бюджету для того, щоб їх реалізувати.