Якою має бути нова економічна стратегія

Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна, у колонці для Економічної правди розповів про ризики та суперечності оприлюднених Юлією Свириденко економічних пріоритетів.
Нова урядова стратегія економічного розвитку, представлена як ліберальна та розрахована на 15 років, ставить амбітні цілі: прискорення зростання економіки до 6% на рік, збільшення інвестицій до 24–30% ВВП та повернення понад 3 млн українців, які виїхали за кордон. Водночас оприлюднені матеріали поки що залишають більше запитань, ніж відповідей.

Положення Національної стратегії доходів передбачають посилення ролі податкових органів і звуження спрощеної системи оподаткування, що важко узгоджується з ідеєю лібералізації.

Механічне перенесення європейських норм без попереднього зміцнення українських інституцій може посилити бюрократичний тиск і розширити дискреційні повноваження чиновників. Спершу необхідно забезпечити верховенство права, обмежити можливості для зловживань і реформувати державні органи, а вже потім імплементувати складні регуляторні механізми.

Критично оцінюється й намір робити ставку на так звані «пріоритетні галузі». Ліберальна стратегія має створювати рівні умови для всіх учасників ринку, а не надавати переваги окремим секторам. Практика індустріальної політики часто стає інструментом лобізму і не має переконливих доказів ефективності.

Водночас Україна, попри війну, зберігає низку переваг для майбутнього економічного прориву: відносно високий інноваційний потенціал, гнучкий бізнес та перспективу масштабного післявоєнного відновлення. За умови ліберальних реформ, дерегуляції та припливу інвестицій країна могла б претендувати навіть на темпи зростання у 7–10% на рік.

Серед ключових умов такого сценарію зниження податкового навантаження, скорочення надмірного перерозподілу ресурсів через бюджет, створення професійної контрактної армії за підтримки союзників та формування конкурентних умов для висококваліфікованих фахівців.

У постіндустріальній економіці саме залучення, утримання та розвиток талантів мають стати основою державної політики конкурентоспроможності. Тому стратегія зростання, повинна спиратися не на визначення «пріоритетних галузей», а на створення максимально сприятливого середовища для підприємництва, інновацій та розвитку людського потенціалу.

Читати статтю повністю