Про відновлення кредитування

Про відновлення кредитування. Перші прикидки та перші цифри і розрахунки.

Агросектор. Це зараз найпростіше.

ЧАСТИНА ПЕРША. ЧОМУ БАНКИ НЕ КРЕДИТУЮТЬ.

1) За поточних умов банки кредитувамуть лише ті агрокомпанії, чия імовірність дефолта (несплати кредита) нижча за 10%. Навіть попри значні кредитні гаранті та компенсацію відсотків.

2) Якщо банк оцінює імовірність дефолта агрокомпанії – навіть агрокомпанії! – вище 10%: 11%, 20%, 50% та вище – скоріше за все, він її не кредитуватиме.

3) Це фактично означає, що «ринкове» кредитування (тобто, не за участю держбанків, де уряд може «наказати кредитувати») для більшості позичальників малодоступне. Або вимагатиме відсоткової ставки значно вищої за поточні (20% річних та більше).

4) Фактично закрита можливість кредитування /не в держбанках/ для компаній, що працюють блзько до бойових дій. Тих, де імовірність дефолта 50/50 («або так, або ні»), чи навіть вище 50%.

Детальніше.

Вводні дані. Умови, які передбачено поточною державною програмою 5-7-9 для агрокомпаній. Сума кредита до 60 млн грн. Ставка для позичальника 0% (відсотки компенсує держава). Кредитні гарантії від уряду: 80%. Термін 6 місяців.

Спостереження. Попри привабливі на сторонній погляд умови (насамперед, гарантії), банки кредитують неохоче. Аби не перевантажувати деталями, основний висновок зі статистики видач (її Мінфін публікує щотижня) приблизно такий: нових видач насправді небагато, в основному йде рефінансування кредитів, які було взято раніше.

Чому банки кредитують неохоче або не кредитують взагалі? Проста відповідь: бачать високі ризики неповернення. Банки це бізнес, який теж, як всі інші, хоче заробляти. Якщо ризик неповернення кредита, а, отже, втрат або навіть неотримання бажаних прибутків, високий, банк не кредитуватиме.

Від чого залежать ризики, точніше, їхня оцінка. Дуже спрощено, такі параметри. Ймовірність дефолта (PD, probability of default), безризикова ставка відсотка (risk free rate, тобто, скільки банк за поточних умов отримає, зовсім не ризикуючи), ставка відсотка за кредитом, розмір кредитної гарантії, супутні витрати/доходи.

В банка дві опції. Або позичальник допустить дефолт за кредитом, з імовірністю pd, або не допустить, з імовірністю (1-pd).

У першому випадку банк отримає: а) розмір гарантії за кредитом (80% від суми); б) проценти за кредитом – їх також гарантує держава в) супутні доходи мінус витрати (якісь грошові потоки від кредита мінус транзакційні витрати самого банка). Застава/забезпечення? Тут питання дискусійне. У мирний час отримав би (теж за мінусом транзакційних витрат). Зараз ринка застави нема. Для спрощення – припустимо, що ринку застав немає, всі кредити бланкові, незабезпечені.

У другому випадку – банк отримує сам кредит, проценти за ним мінус транзакційні витрати.

Очікуваний доход банка це сума надходжень у випадку дефолта, помножена на імовірність дефолта плюс сума надхожень у випадку сумлінного обслуговування, помножена на (1 мінус імовірінсть дефолта).

Аби банк кредитував, необхідно, аби цей дохід перевищував безризиковий дохід, тобто. Тіло кредита, помножене на 1+risk free rate. Якщо доход (точніше, його математичне очікування) більший – банк кредитуватиме, якщо менший – не кредитуватиме, вкладатиметься в безризиковий інструмент.

До практики.

Сума кредита – 60 млн грн. Гарантія – 80%. Відсоток за кредитом – 15% (позичальник платить 0%). Термін – 6 місяців. Транзакційні витрати банка – 1.5% від суми кредита. Додаткові доходи від кредита у разі дефолта (своїми словами – «щось, що можна буде отримати з позичальника у найгіршому випадку, крім гарантії») – 4% від суми. Безризикова ставка – 9% річних (вартість депозитних сертифікатів овернайт НБУ).

Неважко показати, що (див. таблицю-сценарний аналіз):

I) За таких умов кредит зможе отримати лише позичальник, імовірність дефолта якого протягом наступних 6 місяців не перевищує 10%. В іншому випадку, коли ця імовірність вище 10%, кредитувати невигідно.

10% – це як то кажуть, implied «safe» probability of default. Той «безпечний» середній відсоток несплат (або імовірність несплати), який банки зараз здатні витримати в аграрці. Вище – ні, не витримають, тож не кредитуватимуть тих, де вважатимуть, що імовірність вища.

Всього 10%. Тобто, спрощуючи.

1) Якщо банк бачить хоча б один шанс з десяти, що такий позичальник, агрокомпанія, може не заплатити, він не дасть кредит нижче, ніж під 15%. Навіть за, здавалося б, такої значної гарантії.

2) Якщо банк бачить, що позичальник не віддасть кредит з імовірністю вище 11% – банк не буде його кредитувати навіть під 15% та з гарантією 80%.

3) За поточних умов агрокредит має можливість отримати компанія, яка заплатить з імовірністю не менше 90%. Якщо банк бачить, що така імовірність менша, він не дасть кредит такій компанії.

Тепер питання. Чи багато зараз агрокомпаній, чия ймовірність обслуговувати кредит вище 90%? Як мінімум, для більшості компаній з регіонів, де проходять бойові дії (або були бойові дії) ця ймовірність, на мою думку, набагато нижча.

Та й імовірність дефолта більшості агрокомпаній, навіть в умовно безпечних регіонах, мені здається, вище тих 10%. Через непрямі наслідки війни: розірвані ланцюжки постачань, ціни на добрива/паливо, наявність техніки за запчастин, логістика продажів та зберігань та інше.

Також неважко показати що:

II) За вищою, ніж 15% ставки за кредитом, кредитування можливе, але теж обмежене оцінкою імовірності дефолта

III) Якщо банк очікує імовірності дефолта агрокомпанії 50% та вище («або заплатить, або ні») – а так, приблизно, здається й оцінюють платоспроможність компаній в регіонах, де були або є бойові дії – кредитування там дуже малоймовірне за будь-якої прийнятної ставки (ставка 25%+ річних – це навіть зараз забагато для бізнеса).

Це відповідь на питання – чому відсутнє або мляве кредитування. Високі ризики, недостатність гарантій для покриття збитків, порівняно висока безризикова ставка.

Можна, звичайно, сказати, що банки перебільшують ризики. Скоріше за все, так воно і є – за великої невизначеності банки, особливо банки, схильні до завищення ризиків. Та інших банків в нас нема.

Автор: Eugene Dubogryz, банківський експерт CASE Україна

Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності ( www.polskapomoc.gov.pl, в рамках програми польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща (www.polishaid.gov.pl).

Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційне становище Фонду міжнародної солідарності чи Міністерства закордонних справ Республіки Польща.