Міграційні процеси: яка ситуація з українськими біженцями?

Україна втратила 15% населення довоєнного періоду, переважно це молоді жінки з дітьми, що неабияк впливає на демографічну ситуацію в Україні.

За даними Агенції ООН у справах біженців (UNHCR) на 15.02.2024 зареєстровано по всій Європі 6 млн українських біженців, які втекли з України з початку війни 24 лютого 2022 року. За межами Європи перебувають ще 475,6 тис. мігрантів.

На противагу цьому, Громадянська мережа ОПОРА за даними Міністерства закордонних справ, фіксує 8,2 млн українців, що перебувають за кордоном станом на 21 червня 2023 року.

Більшість українців з початку вторгнення рф намагалися втекли до країн у безпосередній близькості. Здебільшого це країни, які включені до Плану реагування на біженців – спільний план дій ООН у справах біженців та інших гуманітарних організацій спрямований на надання допомоги та підтримки біженцям з України. Найбільша кількість мігрувала до Польщі: офіційно зареєстровано 956 635 осіб. Подали заявки на надання притулку, тимчасовий захист або аналогічні національні програми захисту понад 1,6 млн українців. Слід зазначити, що Польща стала своєрідним транскордонним «мостом», транзитним пунктом для українців, перед тим як потрапити до інших країн. До Чехії виїхало 381,4 тис., до Словаччини – 115,9 тис. українців. Всього у сусідніх країнах зі статусом біженства зареєстровано 1,9 млн, заяв по національних програмах захисту – майже 3 млн біженців.

Методологією оцінки Управління Верховного комісара ООН загальна кількість мігрантів, зареєстрованих в Європі, показує оцінювальну кількість окремих біженців, які втекли з України та зараз перебувають у європейських країнах. Окремо ООН показує кількість зареєстрованих осіб для отримання тимчасового захисту або подібних програм захисту в Європі – це інший статус, відмінний від біженства, що включає заявки на надання притулку, прихистку чи інших подібних національних схем захисту – наприклад, тимчасовий peselUKR, що надає право перебування на території Польщі протягом 18 місяців. Показники можуть включати численні реєстрації однієї особи в одній чи кількох європейських країнах, або реєстрації осіб, які переїхали далі, у тому числі за межі Європи. За тимчасовим захистом людина перетнула кордон з однією країною – зареєструвалась, потім переїхала до іншої – зафіксувалась і там. Це є проблемою оцінки, тому дані офіційно зареєстрованих біженців та біженців із тимчасовим захистом різняться. Українці, принаймні на початкових етапах міграції, не поспішали брати статус біженства, оскільки оформлення офіційного біженства надає певні обмеження (наприклад, з працевлаштуванням), або ж потрібно було остаточно визначитися з країною перебування.

З України виїжджали й до «недружніх» сусідніх країн: у Білорусь – 40 тис. осіб, до рф – 1,2 млн. Біженці зі східних окупованих регіонів не мали можливості врятуватися іншим шляхом.

Відтік з України до сусідніх країн представлений як перетин кордону з України транскордонним переміщенням через пункти пропуску Польщі, Словаччини, Республіки Румунії, Молдови, Угорщини. Зафіксований перетин кордону з України – 28,6 млн, з них повернулися до України 20,7 млн (сюди включені як особи, які були певний період в Польщі, так і люди, які виїхали в інші країни, а поверталися через польський кордон). Зараз близько 7,9 млн українців знаходяться за межами України. Проте недоступність даних по пункту пропуску з Угорщини не дає можливості повного уявлення про ситуацію. Стосовно перетину кордону Прикордонна служба України надає дещо нижчі оцінки. Зокрема, станом на 1 травня 2023 року ДПС зафіксувала 18,5 млн виїздів з України та 15,8 млн в’їздів.

Вагомим недоліком методики УВКБ ООН являється неможливість на її основі проведення аналізу про фактичну кількість повернення українців по Європі.

Деякі люди, що перетнули польський кордон не залишилися там, поїхали далі та обрали інші країни для притулку. З-поміж інших європейських країн найбільша кількість мігрувала до Німеччини – майже 1,2 млн осіб, офіційно зареєструвалося для тимчасового захисту 1,05 мільйони українців. Тобто, майже всі люди, що зупинилися в цій країні оформили реєстрацію програми захисту, свідомо обравши її для постійного місця проживання. Інші країни виглядають скромніше: Англія прийняла 253 тис. українців, Іспанія та Італія – до 200 тис. наших громадян, Нідерланди – 150 тис.; Австрія – 85 тис., Бельгія – 75 тис., Норвегія, Франція, Швейцарія – понад 60 тис. кожна.

Всього кількість офіційно зареєстрованих українських біженців до інших не сусідніх європейських країн сягає понад 2,8 млн; 2,4 млн подали на тимчасовий прихисток. Тобто 47,2 % людей, що виїхали до цих країн подали документи на постійне місце перебування, тоді як по сусідніх країнах більше оформлювали тимчасовий прихисток. Офіційна реєстрація за статусом біженства говорить про наміри українців – це потенційна кількість осіб, яка може залишитися і не збирається повертатися до України, принаймні до припинення бойових дій.

УВКБ ООН разом з урядами країн-партнерів було запущено анкету опитування для українців за кордоном у період з жовтня 2022 р. по 30 жовтня 2023 р.

За результатами виявилось:

78% мають вищу освіту;

76% подали заявку на тимчасовий захист (або подібні схеми);

27% українців хоча б раз відвідували Україну з моменту свого першого виїзду;

84% тих, що виїхали – це жінки та діти.

За дослідженням 4Service у квітні 2023 щодо поведінки та настроїв українців, які вимушені були виїхали в Європу внаслідок війни в Україні, 72% планують повернутися додому після завершення війни, 16% мають намір залишитися проживати за кордоном. Якщо перенести результати опитування на загальну статистику біженців (вважаючи, що більшість людей відповіли аналогічно з певним відхиленням), то майже 1 мільйон українців уже прийняли рішення не повертатися додому. Ті, хто мають залишиться за кордоном отримали або планують отримати вид на постійне проживання, виїхали з чоловіком чи з дружиною, задоволені своїм рівнем життя, володіють англійською, а також вивчили місцеву мову. З тих, хто бажає повернутися, а це жінки з дітьми, не відчувають спорідненість з новим місцем проживання, орендують житло за кошти приймальної сторони та вірять, що Україна поверне всі свої території на межі 1991 року.

Рішення про в’їзд та повернення українці визначать залежно від того, коли закінчаться бойові дії. Якщо війна триватиме ще достатньо довгий час (46% опитаних вважають, що війна не закінчиться ще рік та більше), українські мігранти ще більше адаптуються до нового життя за Основними факторами, які мають вплив на повернення додому є місцевий ринок праці, можливості дозвілля, свобода вибору, рівень життя та освіта. Ціннісними орієнтирами українців виступають сім’я та відчуття захищеності, впевненість у майбутньому, а здоров’я та безпека визнають найважливішою умовою для повернення.

Необхідним є створення сприятливих умов для повернення, в перше чергу – це безпека та спокій. Важливим також стоїть розв’язання житлового питання, деяким людям просто немає куди повертатися. Ще одним моментом, що впливає на повернення українських емігрантів виступає робота, адже багато хто втратив свою зайнятість. , третина (31%) працюють в Європі. Інші 57% не працевлаштовані.

Велика кількість біженців – це втрата працездатного населення, податкових надходжень, значна частина споживчого ринку, вагома кількість кваліфікованих фахівців, які можуть не повернутися. Створення сприятливих умов, забезпечення гарантій безпеки, роботи та гідного життя має стати одним зі складників у повоєнному відновленні Україні, адже це є найважливішими передумовами для повернення українців.