Відбудова, добробут і освіта: що пропонує новий уряд. Частина 1

18 серпня Ю. Свириденко представила план дій нового уряду по найпріоритетнішим напрямкам. Попри те, що пропонуються правильні ідеї, які українські політики ігнорували роками, окремі пункти суперечать цим намірам.

Наприклад, разом з оптимізацією видатків і зосередженню на адресній соціальній допомозі, що ми підтримуємо, пропонують запровадити щорічні чек-апи здоровʼя для всіх, кому за 40. Щоб підвищити довіру, Кабмін запросив громадськість подавати пропозиції до програми – крок, що має підтвердити щирість намірів після скандалу з призначенням голови БЕБ.  Наші колеги з УРБ виступили з пропозиціями розробки нового Податкового кодексу, запровадження чітких критеріїв трудових відносин, КРІ для податкової та митниці й завершення конкурсу на голову ДМС тощо. Якщо уряд справді має намір почути громадськість, варто переглянути Національну стратегію доходів, адже наша петиція про це набрала понад 25000 голосів. 

Для аналізу змісту програми, ми зосередили свою увагу на напрямках «Відбудова», «Добробут» та «Освіта». Уряд намагається закласти у своїй програмі інструменти повернення мігрантів через “спеціальні програми – житло, робота та соціальна підтримка”, а також запуск множинного громадянства. Тим часом понад половина українців за кордоном збираються повертатись лише після завершення війни, і тільки 40% вважають, що підвищення рівня життя в Україні зробить повернення більш імовірним. До того ж конкурувати з соціальною політикою тієї ж Німеччини здається просто неможливим: там українці мають право на грошову допомогу у €563 на місяць, повну оплату житла та комунальних послуг. Таке соціальне забезпечення значно вище за можливості українського бюджету. Високі соціальні стандарти неможливі без збільшення податкових надходжень, які генеруються бізнес-активністю.

Наше опитування показало, що 96% українців готові залишатися жити на батьківщині за умови міцної економіки, яка забезпечує гідний заробіток. При цьому 62% залишаться навіть без перспектив, однак не дивно, що це число зменшуватиметься, якщо новий уряд продовжить закривати очі на відсутність верховенства права та зазіхатиме на антикорупційні інституції. Понад половини молоді відповіли, що готові залишатися в Україні, якщо матимуть можливість гідно заробляти й підтримувати високий рівень життя, а 43% – за будь-яких обставин. Водночас, майже 80% цієї молоді хотіли б бути підприємцями, що створює нам значно кращий потенціал ніж у Європі, адже саме бізнес генерує податкові надходження до бюджету, без яких соціальне забезпечення неможливе. Але коли справа дійде до втілення власної справи у життя, ймовірно, що ця молодь розчарується, якщо податкова та митниця залишаться не реформованими (саме ці органи створюють найбільше проблем для підприємців). Однак це не є основним пріоритетом урядової програми, і в якості підтримки бізнесу для відбудови пропонується створення “спеціального економічного режиму” на прифронтових територіях. Ця пропозиція викликає низку сумнівів. По-перше, дослідження Світового Банку свідчить, що успіх спеціальних економічних режимів залежить від низки факторів, і в першу чергу – сили верховенства права в усій країні.  По-друге, пріоритети бізнесу вже другий рік поспіль – це усунення непередбачуваних дій держави, що можуть погіршити стан бізнесу. Для підтримки бізнесу влада також обіцяє продовження дерегуляції, а ми нагадуємо, що тільки скасування актів виконаних робіт, яку підтримує понад 70% підприємців – це рішення уряду обійдеться значно дешевше за будь-які пільгові програми. 

Головним недоліком урядової програми є повторення помилок попередників – обіцянка соціальної допомоги з короткостроковим ефектом замість чесного погляду на фундаментальні проблеми. Наприклад, на Міністерство фінансів покладені функції “пошуку додаткових джерел фінансування”. Тим часом проблема тотальної недовіри до фіскальних органів ігнорується. Неможливо ефективно наповнювати бюджет, коли відсутні чіткі КРІ по податковому розриву й презумпція вини платника податків, що може схиляти бізнес до роботи в “сіру”.

Утім,  новий уряд не згадав перезавантаження “податкової”, на якому ми наголошували ще два роки тому. Команді необхідно зрозуміти, що реформування інституцій є довгим процесом, від якого залежать не лише транші макрофінансової допомоги, а й плани суспільства на майбутнє в цій країні.