Скільки місцеві бюджети отримали з власників нерухомості 2018 року?

Що змінилося у системі?

2018 року змін і нововведень у механізмі оподаткування нерухомості, які б «зачепили» власників житла, не було. За державою залишається право визначати об’єкт (яким є квартира, дім, нежитлова нерухомість) і базу справляння податку (якою є площа, виміряна в квадратних метрах). А за органами місцевого самоврядування – право встановлювати ставки оподаткування (зокрема і диференціювати їх залежно від місця розташування нерухомості) та пільги (додатково до закріплених на державному рівні норм площі, з яких не справляють податок). Щоправда, держава обмежує волю органів місцевого самоврядування у встановленні величини ставки податку верхньою межею на рівні 1.5% мінімальної зарплати за 1 кв. м.

Що змінилося для платників?

Власники «великої» (більше пільгової неоподатковуваної площі) нерухомості змушені були заплатити 2018 року суттєво більше податку (більш як удвічі), аніж попереднього року. До цього спричинило більш як дворазове зростання мінімальної зарплати 2017 року. А оскільки в поточному році податок сплачують за попередній рік (тобто 2018 р. платили за 2017 р.), то і сума до сплати відповідно зросла. Тенденція до збільшення суми податку на нерухомість за 2018 рік для власників житла збережеться і 2019 року, проте темп її зростання буде меншим, бо мінімалка 2018 року підскочила лише на 16.3% порівняно з 2017 роком.

Що змінилося для місцевих бюджетів?

2018 року місцеві бюджети зібрали податку на нерухомість більше 3.6 млрд грн (у 1.5 рази більше, аніж попереднього року). П’яту частину акумулював бюджет Києва. Загалом же податок на нерухомість забезпечив 6% загального обсягу зібраних місцевих податків, або 1.4% власних доходів усіх місцевих бюджетів (2015 р. – менше 3% і 0.6% відповідно). Левову частку надходжень (три чверті) – як і в попередні роки – забезпечили юридичні особи, у власності яких є нежитлова нерухомість. На фізичних осіб – власників житла припадало близько 11%. Однак темп приросту надходження від фізичних осіб – власників житла перевищував темп зростання надходжень від юридичних осіб – власників нежитлової нерухомості (69% проти 44% відповідно). Це дає підстави припустити (оскільки інформація про точну кількість платників і площі нерухомості в їхній власності відсутня), що місцеві бюджети наростили доходи від оподаткування нерухомості не лише через зростання мінімалки, а й через збільшення кількості власників житла, які сплачують податок.

Нерозкритий потенціал

Незважаючи на збільшення доходів від оподаткування нерухомості, залишаються невирішеними питання, які впливають на обсяги цих надходжень. Зокрема йдеться про: 1) повноту державного реєстру речових прав на нерухоме майно (існує багато приватних будинків, в яких власники де-факто проживають, проте де-юре житло не зареєстроване і не здане в експлуатацію); 2) зрівнялівку всіх платників незалежно від вартості та стану житла, що є негативним наслідком існування площі, виміряної в квадратних метрах, як бази справляння податку, а не ринкової чи оцінної вартості житла, як у більшості країн світу (щоправда, в окремих містах це частково компенсують органи місцевого самоврядування встановленням диференційованих ставок податку залежно від місця розташування житла); 3) низьку «активність» органів місцевого самоврядування – особливо у сільській місцевості (навіть у деяких заможних селах приміської зони) – щодо справляння податку з фізосіб – власників житла (чи то через боязнь викликати невдоволення електорату, чи то через лобіювання інтересів власниками великої за обсягом нерухомості, чи то просто через слабке управління – достеменно невідомо).

Попри те в найближчій перспективі доходи місцевих бюджетів від оподаткування нерухомості і далі зростатимуть, оскільки мають в основі стабільний генератор – мінімальну зарплату, яка зростає.