Гроші чесного депутата
29 серпня 2019 року починає роботу парламент дев’ятого скликання. Запит суспільства на зміну статусу народного депутата з «небожителя» на «представника Українського народу, який при виконанні своїх повноважень керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі є як ніколи потужним та очевидним. При цьому, одним із головних аспектів етичної поведінки парламентаря є його доброчесність і прозорість, зокрема, це стосується питань депутатського фінансово-матеріального забезпечення. Сподіваємося, що у нових облич парламенту цього скликання не буде намірів збагатитися за рахунок неправомірного використання депутатського мандата. Тому кіношна фраза «Чтоб ты жил на одну зарплату!» буде сприйматися адекватно, а нижче запропоновані пункти стануть своєрідною «пам’яткою чесного депутата» про те, як виконувати свої повноваження та задовольняти свої матеріальні потреби, не порушуючи Закон.
Отже, «математика» матеріального забезпечення народного обранця:
1). Власне посадовий оклад народного депутата України, який визначають у прожиткових мінімумах, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Так, 2019 року «звичайний» народний депутат – член Комітету отримуватиме посадовий оклад у розмірі 10 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, тобто 19 210 грн (прим.: тут і далі вказані «брудні» цифри – вони враховують суму податків, які потрібно сплатити).
Можливі також надбавки до посадового окладу в розмірі, встановленому для членів Кабінету Міністрів України (наприклад, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці тощо). Враховуючи, що посадовий оклад Міністра Кабінету Міністрів України становить 16 000 грн, то в питаннях матеріального забезпечення народного депутата України наразі фактично прирівнюють до членів уряду.
2). Відшкодовування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, у розмірі місячної заробітної плати народного депутата. Це так звані депутатські, або «друга щомісячна зарплата», призначення якої – компенсувати народному обранцю його представницькі витрати, пов’язані з роботою.
Отже, навіть без будь-яких надбавок, стажу роботи та особливих посад у Верховній Раді народний обранець зі старту може розраховувати на 40 000 грн щомісяця. Щоправда з цієї суми нардепам потрібно буде сплатити податки, тому на руки вони отримають меншу суму.
Якщо враховувати, що з 27 листопада 2014 року до 30 червня 2019 року народні депутати України восьмого скликання отримали з державного бюджету заробітну плату на загальну суму 469 млн 12 тис. 200 грн, то середня заробітна плата на одного депутата минулого скликання становила орієнтовно 92 тис. грн «брудними».
3). Народні обранці, яким не вистачить грошей, отримуваних у рамках двох перших пунктів, можуть цілком законно маніпулювати депутатським фондом на помічників-консультантів. Можна ж і справді працювати «за себе й за того хлопця».
Так, загальний місячний фонд для оплати праці помічників-консультантів народного депутата це 25 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року. До того ж визначення кількості помічників-консультантів (всього можна залучити до 31 помічника) і розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат.
Тобто 2019 року народний депутат може додатково розраховувати на 48 тис. грн щомісяця. А враховуючи, що закон не обмежує депутата у розподілі коштів, цілком реально нараховувати всі 48 тис. грн, наприклад, одній людині з умовою, що 3/4 цієї суми буде повернуто назад депутатові.
4). За відсутності контролю витрат депутатів інший «лайфхак» для поліпшення свого матеріального становища – отримання виплат коштів для компенсації витрат на проїзд територією України.
За результатами 2018 року сума цієї компенсації становила 90 тис. грн у рік на одного народного депутата. Тобто 7500 грн на місяць депутат може отримувати, жодного разу не виїжджаючи за межі Києва. Про популярність цієї компенсації говорить те, що 2018 року нею скористалися 282 народних депутати.
5). Інший спосіб «підзаробити» – право на отримання коштів для компенсації вартості витрат на оренду житла або винаймання готельного номера. Так, у червні 2019 року сума такої компенсації становила 19 500 грн на одну людину. До всього варто враховувати цільове призначення такої компенсації, передбачене ч. 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України»: право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, перебуває на відстані більш як 30 км від меж Києва.
Попри це багато народних обранців не гребують користуватися цим правом, особливо не звертаючи на випадки відкриття кримінальних проваджень за фактом привласнення бюджетних коштів під час виплати компенсацій за оренду житла в Києві. Проте «новим обличчям» радимо все ж таки задуматися, чи варті ці 750 дол. США на місяць, щоб ставати «дрібним жуліком».
6). Натомість краще та благородніше економити на добових під час закордонних відряджень, сповідуючи стриманість і принципи відповідального споживання. А те, що народні депутати активно подорожують за кордоном, паралельно виконуючи свої депутатські функції, свідчить цифра у 38 млн 253. тис. 600 грн – це сума коштів, витрачена на закордонні відрядження народних депутатів упродовж 2014–2019 років.
7). Народному депутату також доступні інші «дрібні» радощі економії для власного гаманця, як-от:
- можливість користуватися службовим черговим автотранспортом (так, окремі депутати за місяць роблять до 30 викликів службових чергових автомобілів, наїжджаючи цілі доби часу);
- компенсація телефонних розмов (4890 грн на рік 2018 року);
- виділення коштів на відрядження помічників-консультантів народних депутатів у виборчі округи (8000 грн 2018 року);
- відшкодування витрат на оплату утримання приміщень у виборчих округах для прийому народними депутатами України громадян (2000 грн 2018 року);
- забезпечення безплатним медичним обслуговуванням.
Отже, плюсуванням зазначених орієнтовних сум (у різних пропорціях і розмірах) можна зробити висновок, що народний депутат може легко розраховувати на фінансовий ресурс у 100–150 тис. грн на місяць, не зловживаючи своїм правом і дотримуючись норм щодо цільового використання та фактичного підтвердження здійснених витрат. Для порівняння: така сума орієнтовно в 10–15 разів перевищує середню зарплату в Україні.
Тому народ як єдине джерело влади в Україні має всі підстави вимагати від народних обранців якісного, відповідального та професійного виконання покладених на них обов’язків у межах коштів, передбачених законом на їх забезпечення. Щасливої дороги, Верховна Радо дев’ятого скликання!