Якою має бути переговорна позиція з Польщею по агро-експорту?

7 березня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Якою має бути переговорна позиція з Польщею по агро-експорту?»

У ній взяли участь Володимиром Лапою, експерт з аграрних питань, офіцер ЗСУ; Олег Нів’євський, доцент Київської школи економіки; Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи ІЕД; Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради; модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

Фактори, що вплинули на блокування Польщею агро-експорту: 1) зниження світових цін на зерно; 2) надходження української продукції на ринок ЄС; 3) європейський зелений курс – «The European Green Deal».
Поява потенційного нового гравця на ринку з перспективою вступу до ЄС створює конкурентну позицію на спільному ринку. У Польщі виникає страх, що їхнє зерно може втратити свою перевагу.
Українська продукція не витісняє поляків з ринку – в напрямках Іспанії та Нідерландів спостерігається збільшення попиту як для України, так і Польщі.
Світові ціни на зерно впали не через Україну, а в наслідок зменшення цін Федеральної резервної системи.
Комунікація з акцентом на відкритті ринку Європейського Союзу для товарів з України створило некоректну асиметрію інформації. Насправді ринок відкрився ще у 2014 р. Ціни відрізнялися через тарифні квати і митну вартість. У 2022 р. Україну звільнили від сплати залишків мит, тому ціни на українську продукцію зменшились.
Гасло «лібералізації цін» зіграло не на користь України. Потоки інформації, їх сприйняття та розуміння є проблемою.
Польські фермери зіткнулися з проблемою падіння цін та вже присутньою раніше інфляцією. Навіть якщо вони продовжать заборону на українське зерно, це не полегшить їхню ситуацію.
Зануритися у цифри та відповідний юридичний формат одночасно з роботою над морським коридором – один із шляхів досягнення консенсусу переговорної позиції.
Політичні передвиборчі тенденції в Польщі мають безпосередній вплив на затяжний процес з врегулюванням питання агровідносин з Україною.
Одним з мотивів Польщі є отримання економічних преференцій від Європейського Союзу та забезпечення вигідних позицій в рамках Green Deal для своєї держави.
Сценарій “win-win” можливий, але має бути передбачена компенсація європейським фермерам, якщо дійсно будуть втрати доходів у зв’язку з українським експортом. Єдиний, хто може взяти на себе цю роль та відкрити доступ для української продукції, – Єврокомісія.
Поступове еволюційне відкриття європейського ринку – варіант розв’язання проблеми з блокуванням українського агро-сектору.

Дмитро Боярчук

Яку суть поляки закладають у свої акції, вимоги, незадоволення, протести – це прикордонний конфлікт чи насправді причина зовсім інша? Чи відчуває Польща, що вона може втратити свою ідентичність, робочі місця через появу на ринку України?

Володимир Лапа

Ситуація досить композитна, саму причину можна розкласти на три складових. Перше – зниження світових цін на зерно, яка є основною причиною. Коли залишається мало грошей в кишені (на рівні сім’ї, фермерського господарства, країни) завжди буде нервова реакція на будь-які подразники. Друга причина – це надходження українського зерна. Зараз діє заборона, але ще півтора року тому надходження було достатньо великим. Очевидно, що воно вплинуло на польський ринок. Не слід недооцінювати позитивний вплив відкриття ринку ЄС, який став рятівним для України. Наприклад, соняшниковий шрот доводилося утилізовувати, а олієпереробні підприємства простоювали через неможливість збуту, оскільки українські порти були заблоковані. Третя причина – фактори пов’язані із європейським зеленим курсом.

На цьому фоні ще одним подразником виступає позиція пов’язана із вступом України до ЄС. Ставлення до українського зерна в Польщі пов’язане з розумінням, що Росія була, є і буде за межами Європейського Союзу – це окремий ринок, а Україна готується вступити до ЄС і стати членом спільного ринку і постає питання на яких умовах буде співпраця. Окрім того, є другорядні фактори, в тому числі історичні та багато інших. Все разом це викликає складнощі в регулюванні відносин.

В Україні побудова сільського господарства суттєво відрізняється в порівняні з Польщею, де переважають невеликі домогосподарства (фермерський, сімейний бізнес) та меншою мірою великі аграрні компанії. Україна структурована по-іншому – рівна частка холдинги та середні господарства. Будь-який український фермер скаже, що виробляти зерно на площі 13 га (середній розмір фермерського господарства в Польщі) недоцільно – не окупність техніки, обладнання, інвестицій, які закладаються в цей бізнес. Не дивлячись, що в Польщі агро сектор переважно дотаційний, позиція уряду незмінна – він стоїть на захисті інтересів невеликих польських фермерських господарств. На відміну від нас, вони це сприймають не як недолік з економічного погляду, а як перевагу розбудови сільської місцевості. У нас різні погляди та бачення, тому нам важко один одного зрозуміти.

Невеличкий бізнес на дотаціях при високій ціні має право на існування. Коли ціна на зерно впала, навіть якби не було українського зерна, на польському ринку все одно спостерігали б демонстрації – це певною мірою традиція європейського фермерства.

Варіант переможця для двох сторін у цій ситуації можливий, але хтось має заплатити. Єдиний, хто це може зробити – Єврокомісія, яка має передбачити механізми компенсації східноєвропейських фермерів, якщо дійсно будуть втрати доходів у зв’язку з надходженням української продукції.

Економіка Польщі набагато сильніша чим українська економіка, тому вони блокаду витримають набагато легше. Варто намагатися шукати сценарії компромісу. Очевидно, що нам доведеться використовувати запобіжники, той самий механізм екстреного гальмування по певних критичних видах продукції. Ці обсяги можуть відштовхуватися від двох попередніх календарних років. В контексті майбутнього вступу України до ЄС бажано, щоб вони щорічно збільшувались. Таким чином забезпечуватиметься поступовий еволюційний вступ на європейський ринок.

Олег Нів’євський

В першу чергу, переговорна позиція має бути на основі даних. В розмовах з нашими партнерами ми маємо апелювати даними або принаймні опустити дискусію до фактів. Масштаб падіння цін серйозний в порівнянні з червнем 2022-го року. Коли дохідність падає у два рази, це сильно стимулює больову реакцію. В публікаціях польських ЗМІ заявляли, що ціни падають і Україна в цьому винна, бо дуже багато зерна. Про світові ціни не йшлося. Апелювали емоційною складовою, оскільки ніхто не буде розбиратися в чому справді суть.

Не бачив, щоб український імпорт сильно вдарив по внутрішніх цінах в Польщі. Якщо ціни знаходяться в фарватері світових цін, немає значного зниження та приблизно така сама динаміка як у світі – це означає просто, що зовнішні шоки відсутні. Ціни, які продукує Європейська комісія показує, що внутрішні польські ціни не зазнали значних коливань принаймні від українського експорту. Принаймні середні ціни, можливо були якісь ексцеси на місцях, але якщо брати загальну картину, то дані ЄС цього не показують.

Інший момент на що потрібно звертати уваги – це конкурентоспроможність польських колег. В силу історичних факторів у нас інша модель розвитку – більш дикий капіталізм, гра в бізнес, в Польщі це тепличні умови. В Європейському Союзі є субсидійна голка на якій сидять всі фермери. Коли виникає потенційний іноземний конкурент у них виникає страх. Стосовно України – це сигнал наперед в питанні членства в Європейському Союзі.

Іншим аргументом чому виникають протести – український експорт витісняє польську продукцію з інших ринків Європейського Союзу. Якщо подивитися на динаміку нашого експорту (пшениця, кукурудза), то з початку війни Україна суттєво наростила експорт в Іспанію та Нідерланди. Польща також збільшила свій експорт до цих країн за останні п’ять років. Взагалі не видно, щоб українська продукція витісняла поляків з ринку. Попит зростає і на наше зерно і на польську продукцію. Якби цей аргумент діяв, ми б спостерігали зменшення експорту всередині Європейського союзу, з Польщі в Нідерланди та Іспанію, цього не відбувається.

Вероніка Мовчан

Частково проблема полягає в комунікації. Коли у 2022 році Європейський союз скасовував тарифні квоти та залишки мит, які ще залишалися – це було названо лібералізацією та відкриттям ринку Європейського Союзу для товарів з України. Це не є коректним тому, що відкриття відбулося у 2014 році навіть ще до того як запрацювала угода про вільну торгівлю (розділ четвертий Угоди про асоціацію). Відкриття відбулося набагато раніше, а різні ціни залишались через тарифні квоти.

Спрацювало гасло, що ЄС «відкрив ринок для України», тому зробили висновок: якщо ринок відкрився, а Україна є великим виробником – тому у всьому що відбувається винна саме Україна. Переконати, що насправді все не так – дуже складно, занадто багато технічних не цікавих деталей. Роз’яснювальна кампанія на піку емоцій не надто ефективна.

Ситуація з фермерами має загадкову річ. Українське зерно дуже потрібне на світовому ринку тому, що Африка голодує, а у нас продовольча безпека. Чому туди не поїхало польське зерно? Звучать різні цифри, деякі навіть фантастичні, що зараз польські склади забиті зерном. При цьому самі польські фермери послухалися польського міністра сільського господарства попереднього уряду, який акцентував не продавати зерно, бо ціна буде ще дорожчою. Не продавати на піку цін виглядає дивно, з урахуванням того, що як тільки почнеться новий цикл виробництва ціни мусять впасти – абсолютно очевидні речі.

Викликає питання потоків інформації, їх сприйняття або того, що ситуація глибша. Зараз польських фермерів зрозуміти можна. Разом з падінням цін вони вже мають інфляцію, витрати вищі при нижчих можливостях заробити. Та навіть якщо вони продовжать заборону на все українське зерно їм легше не стане.

Спуститись на цифри та юридично адекватний формат, паралельно з роботою морського коридору – це один зі шляхів знаходження консенсусу. Мир з Польщею звичайно потрібен, але наша українська справна економіка потрібна ще більше.

Денис Марчук

Не варто недооцінювати та польських товаровиробників, їхні аналітичні служби, які не можуть прорахувати та сказати, що дійсно обвал цін відбувається тільки через Україну. Насправді вони це розуміють. Але з іншого боку маючи такий великий контроль над пунктами перепуску – це додатковий інструмент, який можна використати в інтересах польської держави.

Ми чули різні аспекти, як від бізнесу, так і від керівництва чому відбуваються перекриття, чому спочатку заборона на імпорт, потім вийшли протестувальники підтримати фермерів та перевізників. Спочатку пояснення було на рахунок засилля української продукції, потім почало проявлятися, що українська продукція не тільки у Польщі, а вже й заполонила Європу. Далі виявилось, що українська продукція неякісна, та нарешті тлумачення ситуації через приєднання політики. Всі ці речі взаємопов’язані тому, що разом з економікою приєднаний політичний контекст на якому намагається зіграти як польська влада, так і польська опозиція, яка прагне забезпечити певну електоральну підтримку на місцевих виборах.

Для провладної партії спустити цю ситуацію та її приборкати означатиме втратити шанс на виборах. Коаліція представляється з трьох політичних сил. Одна з них не має приязних стосунків до аграрного сектора. Один із їхніх політичних лідерів є заступником міністра розвитку села та аграрної політики при польському уряді. Тому дані тенденції також безпосередньо впливають на затяжний процес.

Окрім того, що поляки виторговують певні позиції по Green Deal політиці, паралельно вони також виторговують економічні преференції. Євросоюз буде повертати Польщі ті не витримані кошти, які протягом трьох років не оплачувались – близько 137 млрд євро. Це припало на пік великих блокувань, які відбувалися на польсько-українському кордоні. Більше того з цієї суми 1,4 млрд євро віддадуть безпосередньо на підтримку польських фермерів. Згадуємо квітень 2023 р. коли перекрили транзит імпорту в Польщу, тоді поляки отримали близько 300 млн євро разом з іншими представниками Європейського Союзу.

Якщо дивитися в глибину проблематики, то економічні та політичні питання є взаємопов’язаними. Це потрібно враховувати та приймати свої методи. Один із них є, наприклад, введення митних платежів на польську продукцію до такого рівня, які б або створили умови за якими вони б сюди не рухались, або сплачували пристойну суму, яка б йшла в тому числі на підтримку Збройних Сил України.

Це довгий шлях, який ми всі разом маємо вирішувати. Українським урядом були запропоновані кроки, один з яких стала заборона російського товару, яка непогано набирає підтримку в країнах. Є над чим працювати та досягати правильних рішень, які б були взаємовигідні як Україні, так і нашим сусідам.