Що заважає підприємцям (економіці) розвиватись?

28 березня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Що заважає підприємцям (економіці) розвиватись?»
У ній взяли участь Михайло Непран, перший віцепрезидентом Торгово-промислової палати, член Української ради бізнесу та Оксана Кузяків, виконавча директорка ІЕД; модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

В суспільній свідомості спостерігаються зміни, 54% представників середнього бізнесу та громадськості вважають, що підприємець – це активний громадянин, що рухає розвиток країни.
За два десятиліття виріс новий приватний бізнес-сектор. У 2023 році 76% середніх підприємств є новоствореними приватними, тоді як у 2003 році більшість були приватизованими державними (88%).
Дві третини опитаних підприємств повідомляють, що досягли свого розміру шляхом зростання від малого підприємництва, що підтверджує органічне зростання середнього бізнесу в останні десятиліття.
Складне адміністрування на загальній системі оподаткування та вимоги до бухгалтерської звітності залишаються перешкодою для зростання малих підприємств до середнього розміру.
Підприємницький клас сформувався в умовах, де неформальні відносини витіснили неефективне регулювання.
Середній бізнес не має прагнення до зростання через перевагу звичаєвого права над формальним та несприятливу культуру бізнесу насаджену радянською владою.

Дмитро Боярчук

– Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) провели цікаве дослідження про підприємництво «Середній бізнес в Україні: Terra incognita чи “схований” Mittelstand». Які ключові результати?

Оксана Кузяків

Середній бізнес – це своєрідний «кістяк» будь-якої економіки, але в Україні він не на радарах, залишається terra incognita, адже ця частина бізнесу прихована серед дрібних компаній і знаходиться в тіні великих. 20 років тому ми вже зверталися до цієї теми, тому вирішили подивитися, які зміни за цей період відбулися. Можливість проведення дослідження відбулося за сприяння Friedrich Naumann Foundation for Freedom Ukraine.

Підприємництво не дуже добре сприймається населенням. Окрім дослідження підприємств, ми провели опитування серед громадян України. У 2023 році майже дві третини, або 58% громадян вважають, що підприємець – це активний громадянин і рушійна сила суспільного розвитку. 43% сказали, що підприємець – це людина, яка хоче заробити гроші для гідного життя, та лише 3% повернулися до фрази, яка була розповсюджена 20 років назад, що це спекулянт, хто хоче нажитися за рахунок інших. Загалом 66% громадян позитивно ставляться до підприємництва.

Також зупинимося на важливому та цікавому моменті. Для 66,7% громадян підприємництво асоціюють з впевненістю, ідеями, розвитком та грошима. В той час, як самі представники середнього бізнесу асоціюють це зі словами “працелюбність”, “знання”, “інновації” та “прибуток”. Суспільство розуміє важливість підприємництва. Що стосується умов розвитку, то структура відповідей та сама природа на питання про форму власності підприємств середнього бізнесу змінилась. У 2003 році 88% більшість бізнесу були приватизованими державними, тоді як у 2023 році 76% новостворені приватні, що свідчить про позитивну динаміку. Попри особливості регуляторного клімату, бізнес створився.

Джерелами виникнення середніх підприємств є зростання від малого підприємництва, про це повідомили 2/3 опитаних (64%).

Перешкоди для зростання малих підприємств до середніх розмірів не змінилися, певною мірою змінилося їх ранжування. Складне адміністрування на загальній системі оподаткування (втрата податкових переваг спрощеної системи) та вимоги до бухгалтерської звітності залишаються основними труднощами для підприємств. Половина підприємств все ще боїться зростати через ці труднощі. Якби цього страху не було, то наш приватний сектор міг би розвиватися більше.

Порівняння проблематичності перешкод для зростання малих підприємств до середнього розміру у 2003 та 2023 роках

Щодо перешкод для зростання середніх підприємств до великого бізнесу, то підприємці не мають амбіцій та бажання делегувати управлінські функції, а також ховаються від податкових органів контролю. Це свідчить про те, що щось не так у нашому бізнес-кліматі.

Сам бізнес став більш досконалим. Необхідність додаткової інформації важливим є для кожного третього представника підприємництва. Зросло розуміння бізнесу що він потребує для розвитку. Низький рівень дотримання прав власності у 2003 році зафіксували 22% опитаних, то зараз цифра становить 45%.

Зміна відбувається в суспільній свідомості. Ми були здивовані, що 53% опитаних вважають підприємців активними громадянами, які хочуть зробити свій добробут. 20 років тому ми б отримали абсолютно інший результат. Тобто в суспільстві відбуваються зміни в ставленні до того, що таке активна людина. Інша справа, що підприємницький клас сформувався в тих умовах де неформальні звичаєві стосунки замінили формальні інститути, які або не діяли, або перешкоджали. Філософія, що “для друзів все, а для ворогів закон”, виштовхує бізнес в неформальні відносини, які заміняють регулювання.

– Один з вражаючих результатів дослідження – підприємства не хочуть рости, що суперечить загальному уявленню про бізнес. Що це означає, які можуть бути причини цього явища та як розуміти таке ставлення?

Михайло Непран

Наша головна проблема полягає в тому, що законодавство не працює. Ми постійно вдосконалюємо його, але життя не змінюється. Домовленості між людьми ставляться на перше місце, ніж, наприклад, дотримання умов контракту. На бізнесовому рівні один мудрий старий єврей сказав: “Краще заплатити контролюючим органам на 30% більше, ніж йти в суд». Якби превалювало формальне право, то скоріше б пішли в суд, як це працює в Сполучених Штатах, де одна з найпоширеніших адвокатських верств.

Ще одна концептуальна причина, яка пояснює чому бізнес на такому рівні, чому не ростемо далі. Відсутній образ до якого повинні прагнути. В 90-і роки сформувалася купка олігархів, які вкрали народне майно, яких всі ненавидять і проклинають. Та є чесні й бідні. Це насаджувалося радянською владою 70 років. Той, хто нормально працював або саджали, або був куркуль.

Національна ідея українського бізнесу, ймовірно, є досягнення фінансового успіху. Сполучені Штати, включаючи успішних людей, прославляються не лише як країна свободи і демократії, але й тим, що там існує “американський сон” – сьогодні ти ніхто, але завдяки своїм знанням, вмінням, навичкам та таланту можеш пробитись вперед і завтра стати мільйонером. У нас немає культу успішної людини. Навіть в українській літературі фігурують або глитай, або бідна, нещасна жінка чи бідний, нещасний чоловік. Середнього успішного класу немає. За часів незалежності це не змінилося.

Чому бізнес боїться росту? По-перше, в суспільстві немає кейсу успішного бізнесу. По-друге, органи влади живуть радянськими рецидивами. Немає державної установки, що успішна людина може бути чесною, порядною людиною. Якщо людина багата – це означає, що він десь вкрав, недоплатив, обманув і повинні прийти Нацполіція, ДБР та СБУ.

Доки в суспільстві не сформується концепція успішної людини в суспільстві та не будемо рекламувати її серед молодого покоління, яке йде в бізнес, то ситуація залишатиметься не змінною. Зразками для наслідування мають бути ті, хто досяг успіху в стартапах або бізнесі без зв’язків з владою. Поки ми не почнемо цього робити, рівень життя не буде зростати.

Щоб змінити ситуацію в країні, треба змінити ставлення від звичаєвого права до формального. Поки ми не змінимо психологію, поки ми не поміняємо цей клас, який сформувався, ми не зможемо розвиватися. Наше завдання, завдання держави, зробити умови для бізнесу більш сприятливими.

– Інноваційний бізнес – це ті, кого не знають, що заважає розвиватися даному бізнесу?

Оксана Кузяків

Ситуація з дотримання прав власності погіршилася. Тут насправді йдеться про двосторонній процес. З одного боку, є певне ставлення, і це не завжди пов’язано з державою, оскільки держава – це абстрактне поняття, яке складається з конкретних людей, які мають різні погляди. Дійсно є відмінні державні службовці, які працюють на благо держави та ставляться до бізнесу по-іншому. Однак держава складається з великої кількості чиновників, з якими бізнес зіштовхується у своїй повсякденній роботі, і рішення, які приймаються, можуть бути не завжди обґрунтованими. Ці представники державного управління повинні змінювати ставлення. В першу чергу має бути чесне та справедливе правосуддя.

– Дроблення бізнесу застосовують для того, щоб не потрапляти на радари, коли компанії розподілені на десятки дрібних одиниць – це перешкоджає росту та ускладнює розвиток. Яким чином поставити питання для підприємців, щоб вони не займались цим, як стимулювати ріст, якщо базове середовище не сприяє ?

Михайло Непран

Перше місце чому бізнес займається дробленням відводиться сплата податків та відносини з податковими органами. Ніхто, ніде у світі не любить платити податки, тому їх намагаються оптимізувати. Для цього необхідно створювати умови, де буде не вигідно ухилятися від сплати податків. Адміністративні заборони не спрацюють, це може створити нові шляхи обхідної практики. Замість цього, варто розглянути умови кредитування та інші стимули для підприємств, при яких об’єднуватися буде вигідно.

Наприклад, офшорні компанії, попри всі спроби боротьби, змінюють свою форму, стають більш витонченими, але продовжують свою діяльність. Те саме можна спостерігати й в цьому випадку. Необхідно створити заохочуючи умови. Бажаєш отримати пільговий кредит – покажи свій оборот, кількість працівників.

Ріст передбачає складнощі, більшу відповідальність та інші проблеми. Суспільство складається з різних людей з різним рівнем компетентності та споживання, а також з різними цілями та прагненнями. Є ті, хто залишиться на певному рівні й не підуть далі.

– В Національній стратегії доходів до 2030 року такі аспекти, як розвиток економіки не узгоджуються з результатами предтавленого дослідження. Як Ви оцінюєте запропоновані пропозиції в рамках стратегії?

Оксана Кузяків

Я б оцінила з обережністю. Можна піти в площину якості самого документа, того, як він комунікувався і для чого саме він був зроблений. Якщо подивитися з точки зору того зрізу, який ми отримали, досліджуючи середній бізнес, який є хребтом української економіки, то присутні принаймні дві суперечності.

Повертаючись до спрощеної системи оподаткування бачимо, що одна з причин, чому бізнес не хоче зростати далі, – це побоювання складнощів. Другий момент – це той самий середній бізнес, який використовує схему дроблення, щоб залишатися на спрощеній системі оподаткування. Мова йде не лише про обсяг податків, а й про складність. Проте, коли бізнес розвивається, а людям потрібно отримати додаткову навичку, яка не потрібна на спрощеній системі оподаткування.

В стратегії чесніше було б просто сказати, що спрощеної системи взагалі, не буде. Але має бути якась проста схема, яка б допомогла бізнесу працювати як в інших країнах. Ми не витримаємо конкуренцію з відкритими кордонами. В ЄС є інші можливості для активних бізнесів. Якщо підуть реєструватися в інші юрисдикції, основне питання, на яке спрямована Національна стратегія – наповнення бюджету та створення додаткових джерел фінансування, крім донорських коштів, просто не буде виконано.

Зміни в спрощеній системі чи питання прогресивного оподаткування, мають відштовхуватися від структури середнього класу, це має бути зроблено по-іншому. Можливо, через деякий час ми всі матимемо можливість висловити свою точку зору, яка буде взята до уваги, коли пункти запропонованої стратегії будуть перетворюватися в реальні нормативні акти.

Михайло Непран

По-перше, я скептично ставлюся до концепції. Це був більше політичний документ, ніж економічний. Перед наданням допомоги та отриманням чергового траншу союзники цілком логічно задають питання, які ми також маємо собі ставити: «Як ми будемо жити далі? Що ми будемо робити, коли західна допомога закінчиться? Як країна буде виживати?».

З моєї точки зору, перед тим, як говорити про які-небудь зміни, треба чесно визнати, що у нас наразі ще не вичерпані внутрішні можливості щодо наповнення бюджету. Ми вже називали не один раз такі проблеми, як чорний ринок тютюну та алкоголю. Це становить близько 250 мільярдів гривень, про які можна говорити наразі. Тож приймаємо концепції, плануючи зміни до законодавства, розраховуючи, наприклад, 80 чи 60 мільярдів, а є 250 мільярдів. Тому ми проти цієї концепції, проти її реалізації та вважаємо, що підхід повинен бути іншим.

Нам згадують польську систему ФОП і пропонують відповідні зміни. Але концептуально вона відрізняється від нашої. У нас групи ФОП розподіляються за доходами, в польській – залежності від виду діяльності, тому там не три групи, а близько 12, можливо, 16 груп. Система має право на існування, вона успішно функціонує в Польщі та може бути застосована й в Україні. Однак це питання залишається відкритим, оскільки доведено, що сліпе копіювання закордонних зразків не завжди призводить до позитивних результатів. Критичний погляд повинен бути, але з іншої сторони, спрощена система дозволяє виживати в непростих умовах.