Що відбувається в IT?

30 травня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Що відбувається в IT?»

У ній взяли участь Марія Шевчук, виконавча директорка IT Ukraine Association та Христина Венгриняк, керівниця IT асоціації Software Ukraine, модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

• Близько 90% діяльності ІТ-сектору припадає на експорт. Оскільки сектор орієнтований на закордонних замовників, галузь сильно залежна від тенденцій світової економіки, де зараз спостерігається рецесія та скорочення у великих ІТ-компаніях.
• Вперше за 12 років ІТ-сектор України не показав зростання, до 2022 року галузь зростала щорічно на 25-30%.
• Основним фактором, який впливає на розвиток українського ІТ-сектору є війна та повномасштабне вторгнення. Ризик невиконання контрактів впливає на відтік замовлень.
• Проблемним на сьогодні є питання бронювання ІТ-спеціалістів, багатьох фахівців складно внести в списки на бронювання.
• Ситуація з ІТ-спеціалістами, які за кордоном є складною, оскільки поєднуються виклики, пов’язані з мобілізацією, бронюванням, оподаткуванням та загальною нестабільністю.
• Процедура ефективно бронювання IT-фахівців наразі не вирішена Урядом, сьогодні лише 1,5% спеціалістів мають бронювання.
• Податковий режим Дія.City позитивно впливає на розвиток IT-компаній в Україні. Більшість найбільших IT-компаній є учасниками Дія.City. завдяки чому залучають інвестиції. Всього зареєстровано понад 1000 резидентів.
• Режим Дія.City є м’яким заохоченням для IT-компаній відмовлятися від схем роботи через ФОП на користь формування повноцінної юридичної особи. Не масова поширеність режиму пов’язана з питаннями довіри, коли компанії можуть побоюватися, що режим може змінитися в майбутньому.
• Додаткове оподаткування ФОПів може відштовхнути спеціалістів від роботи в Україні або змусити їх шукати інші схеми, що в підсумку знизить загальні податкові надходження. Питання оподаткування IT-галузі потребує зваженого підходу, щоб не зашкодити розвитку важливої для економіки галузі.
• Національна стратегія доходів передбачає боротьбу з ФОПами, ліквідацію єдиної системи оподаткування та перегляд пільгових податкових режимів. Проте, в першу чергу необхідно навести порядок в податковій системі та лише потім переходити до змін в системі оподаткування.

Дмитро Боярчук

– Ще досить недавно ІТ-сектор викликав захоплення – динамічно розвивався, рівень винагороди приваблював людей до перекваліфікації на програмістів, Національний банк звітував про стійкий приріст валютної виручки. Наразі ситуація дещо змінилась, є багато сигналів, що ІТ-сектор стикається із серйозними викликами. Про це чуємо і в особистих розмовах, і в медіа. Яка ж зараз ситуація, які проблеми та загальні тенденції в ІТ-секторі?

Марія Шевчук

ІТ-сектор не є виключенням серед інших індустрій – абсолютно вся країна стикається з викликами, пов’язаними з повномасштабним вторгненням. Проте потрібно розуміти, що власне ІТ-сектор має свої певні особливості.

По-перше, ми є експортно орієнтованою галуззю – на експорт припадає близько 90% нашої діяльності. Оскільки ми працюємо з іноземними замовниками та іноземною виручкою, ми орієнтуємося на те, що відбувається на глобальному ринку. Тобто, якщо наразі є певна рецесія у світовій економіці або скорочення фінансування, то відповідно і ІТ-сектор, орієнтований на закордонних замовників, теж відчуває зменшення виручки та притоку валюти всередину країни.

Іншим фактором, який впливає, є, звісно, сама війна та повномасштабне вторгнення – це впливає не лише на наш сектор, а й загалом на всі галузі. Саме це і стало причиною того, що вперше за 12 років ІТ-сектор України не показав зростання, адже до повномасштабного вторгнення галузь зростала щорічно на 25-30%.

Ми очікуємо, що світова економіка почне відновлюватися і знову рухатися в бік диджиталізації, оскільки спостерігаються загальносвітові тенденції до скорочення у великих ІТ-компаніях. Сподіваємося, що ці тенденції незабаром зміняться і це дасть поштовх до зростання і нашої галузі.

Основним фактором, який наразі нам шкодить порівняно з глобальними конкурентами, є вплив повномасштабного вторгнення. Адже це створює певні ризики, такі як рівень бронювання ІТ-спеціалістів, що викликає у замовників сумніви щодо виконання контрактів. Через це простіше стає розміщувати замовлення у конкурентів з сусідніх країн, а не в Україні.

– Багато фахівців ІТ-сектору працюють за кордоном, на початку вторгнення міжнародні компанії активно вивозили свій персонал з України. Попри те, що вони працюють за межами України, залишаються громадянами України й, відповідно, підпадають під закон про мобілізацію. Яка зараз ситуація з персоналом, а також їх оподаткуванням?

Христина Венгриняк

Різні компанії по-різному підходили до того, як організувати роботу їхніх працівників після повномасштабного вторгнення. Для всіх був шок, оскільки ніхто не знав, що робити і як це робити. Хтось, вірогідно, намагався евакуювати працівників, деякі спеціалісти самі поїхали, якщо в них була така можливість.

Але не всі компанії могли собі дозволити перевезення працівників. Наприклад, в нашій асоціації Software Ukraine є багато українських ІТ-компаній, які не є аутсорсерами, а виробляють власні ІТ-продукти, які використовують державні органи, міністерства та відомства. Для таких компаній ІТ-фахівці мають бути в Україні, оскільки вони займаються супроводом і розробкою цих високотехнологічних рішень.

Тут постає питання бронювання, адже спеціалістів, які можуть супроводжувати такі рішення, не так багато, а отримати бронювання досить складно. Одна з проблем – це те, що існує перелік військових спеціалізацій, які не можуть бути заброньовані. Наприклад, випускники КПІ мають відповідну спеціалізацію, і їх не можна внести в списки на бронювання.

Що стосується ІТ-фахівців, які все ж таки виїхали за кордон, на них також розповсюджуються закони про мобілізацію. Вони мають зобов’язання оновити свої дані, як і всі інші громадяни України, інакше передбачена відповідальність згідно з законом.

Спостерігається також тенденція, коли українські спеціалісти, які раніше отримували дохід як ФОПи в Україні, тепер реєструються як приватні підприємці за кордоном і сплачують податки в інших країнах. Таким чином, частина податків, які могла б отримати Україна, втрачається, оскільки ці фахівці не лише виїхали, а й отримують доходи на рахунки в інших країнах. Питання подвійного оподаткування наразі не вирішені.

З однієї сторони співробітники IT-компаній, які знаходяться за кордоном, можна розглядати в позитивному ключі, оскільки коли компанія отримає проект, вони затверджують, погоджують список спеціалістів, які будуть працювати на цьому проекті. Якщо спеціаліст знаходиться в Україні, ми не можемо дати гарантію, що цей спеціаліст буде закінчувати проект, не буде мобілізований, зможе все зробити до кінця і компанія може бути впевнена в рівні роботи цього працівника. Однак, якщо працівник знаходиться за кордоном, то компанія може дати певну гарантію, що цей працівник закінчить проект. Тобто, дуже багато проектів українські IT-компанії не отримують, оскільки немає гарантій, що співробітники будуть залучені до цього проекту і саме вони його закінчать. Але з іншого боку, для України це втрата податків.

Інше питання, коли закінчиться війна, як повернути цих людей назад в Україну, оскільки потрібно, щоб вони захотіли повертатися. Зараз це практично неможливо зробити, держава не може ніякі санкції застосувати і не можна так просто взяти людину з іншої країни і повернути в Україну. Ми живемо в правовому полі і на міжнародному рівні це буде неможливо зробити.

– Як ІТ-компанії підходять до вирішення питання про економічне бронювання?

Марія Шевчук

Системного вирішення цього питання в IT-галузі немає. Заброньовано лише 15% спеціалістів – це дуже мало, навіть не критичний відсоток для збереження галузі. Українські компанії адаптуються, але системних кроків самі компанії не мають. Працюють асоціації та об’єднання, вони подають пропозиції до Уряду для створення ефективного механізму бронювання, який дасть можливість зберегти галузь.

IT-галузь є експортно орієнтованою, забезпечує 40% сервісного експорту, 13% загального експорту, створює до 5% ВВП. Ми є однією з небагатьох індустрій, яка стабільно приносить валюту в країну і не так багато її виводить з країни.

Для найму людей в IT-галузі не потрібні великі вкладення, а лише нові замовлення для швидкого зростання та працевлаштування.

Компанії дуже сподіваються, що Уряд створить новий ефективний порядок бронювання, який дасть змогу бути впевненими для клієнтів, що зможемо продовжувати працювати, платити податки та створювати валютну виручку.

Питання економічного бронювання триває пів року, але конкретних системних документів від Уряду досі не має. Компанії подають власні пропозиції для вдосконалення наявного порядку бронювання.

В IT-галузі є певні особливості, які наразі не враховані в постановах. Одна з них – дефіцит кадрів, оскільки технічні університети випускають студентів лише за дефіцитними спеціальностями, і IT-компаніям дуже важко забронювати фахівців. Є декілька ключових критеріїв, які є стопами для забезпечення бронювання.

– Щодо податкового режиму Дія.City, офіційна версія – він супер чудовий і прекрасно працює. Але коли спілкуєшся з представниками галузі, вони висловлюють дещо іншу окрему думку. Цікаво дізнатись наскільки цей податковий режим корисний, які є позитиви та негативи?

Христина Венгриняк

Представники галузі брали активну участь у розробці відповідного законопроекту. Міністерство цифрової трансформації довго домовлялося про особливості та пільги для компаній, які стануть резидентами Дія.City. Зараз цей податковий режим працює.

Проте не всі IT-компанії є резидентами Дія.City. Загалом це можна оцінити як позитивний момент, оскільки компаніям дали можливість сплачувати податки на пільгових умовах, що сприяє розвитку IT-бізнесу. Мета запровадження цього режиму – вивести співробітників IT-компаній на офіційне працевлаштування, зменшивши співпрацю з ФОПами.

Водночас за домовленістю з Міністром цифрової трансформації, залишилась можливість працювати з ФОПами, що викликає багато питань. В різних моментах є свої питання, не всі компанії хочуть працювати в рамках Дія.City, але ті, хто приймають участь, вони працюють.

Після прийняття закону говорилось, що роботу Дія.City можна розглядати поки що в тестовому режимі, оскільки тільки починається працювати в цих умовах. Представники Мінфіну підтверджували, що вони будуть аналізувати режим Дія.City та робити висновки.

Вважаю, що потрібно залучити більшу кількість IT-компаній долучитися до режиму Дія.City, оскільки це може мотивувати створення українських IT-рішень та розвиток українського IT-бізнесу.

Наразі не всі компанії користуються Дія.City. Є декілька причин цього. По-перше, не всі компанії можуть відповідати встановленим критеріям для отримання статусу резидента. По-друге, психологічна причина – компанії звикли працювати за усталеними впродовж багатьох років схемами і їм важко перебудовуватися на нові режими та вимоги.

Також були побоювання, що режим Дія.City передбачатиме додаткове втручання в діяльність IT-компаній, але цього наразі не спостерігається.

Режим Дія.City, ймовірно, більше підходить для аутсорсингових компаній, які орієнтовані на експорт. Такі компанії у більшості задоволені роботою в рамках цього режиму. Потрібно розширювати режим Дія.City, знижуючи критерії чи створюючи градації, щоб більша кількість IT-компаній могла скористатися пільгами, які він надає.

Водночас паралельно можливо розробити підхід для стимулювання розвитку українських IT-продуктів з доданою вартістю, оскільки Україна часто позиціонується як “сировинна держава” в IT-сфері. Держава має подумати над тим, як стимулювати розвиток українських IT-продуктів та IT-компаній, оскільки це важливо для розвитку економіки.

Серед учасників Дія.City переважають великі міжнародні компанії, яким простіше підлаштуватися під нові вимоги. Є багато українських компаній, які роками працювали за своїми усталеними схемами, і для них складно перебудуватися на нові стандарти. Особливо це стосується “старих” спеціалістів, наприклад бухгалтерів, яким важко змінювати звичні процеси.

Тому частина компаній, навіть великих та поважних на IT-ринку, поки що не готові ставати учасниками Дія.City, побоюючись змін чи не довіряючи режиму. Однак із накопиченням позитивних прикладів та зростанням кількості учасників, ймовірно, ця ситуація буде змінюватися.

Марія Шевчук

За даними щорічного дослідження галузі, в Україні нараховується близько 2300 брендів IT-компаній (юридичних осіб значно більше через те, що компанії часто мають окремі юридичні особи для різних продуктів). Станом на останній тиждень, у режимі Дія.City зареєстровано 1000 резидентів. Більшість найбільших IT-компаній, як сервісних, так і продуктових, є резидентами Дія.City.

Галузь загалом позитивно сприймає режим Дія.City, хоча є питання до критеріїв для вступу. Міністерство цифрової трансформації поступово розширює ці критерії, включаючи, наприклад, компанії, що займаються військовою технікою. Це свідчить про те, що режим Дія.City розвивається у відповідь на потреби країни.

Були позитивні кейси, коли IT-компанії Дія.City, завдяки статусу та структурованості, змогли залучити значні прямі іноземні інвестиції, як, наприклад, компанія GoIT, яка отримала $15 млн інвестицій. Ключовим фактором для залучення інвестицій компанією GoIT стало те, що вона була резидентом Дія.City. Це вже не поодинокі випадки, а свідчення того, що режим Дія.City позитивно впливає на розвиток IT-компаній в Україні.

Загалом, IT-асоціація та галузь розглядають Дія.City як дуже позитивний крок. Дійсно, на початку були питання, але галузь довго вела переговорні процеси для розуміння оптимального вигляду цього режиму. Станом на зараз, основні питання стосуються розширення територіальної бази та інших деталей.

Проведення аудитів зрілих, структурованих компаній-резидентів Дія.City не сприймається галуззю як негативне, особливо для компаній, які залучають інвестиції або працюють з іноземними замовниками. Галузь загалом підтримує Дія.City та прагне, щоб якомога більше компаній могли стати його резидентами.

Ще один позитивний аспект – можливість прогнозувати податки та зміни режиму, оскільки законом гарантується незмінність податкового режиму протягом 25 років. Це дозволяє компаніям краще планувати свою бізнес-модель.

– Актуальною темою є питання оподаткування ФОПів. IT-спеціалісти, які працюють як ФОП ІІІ групи, часто використовуються як приклад “високих доходів”, на яких можна додатково “нажати” з метою збільшення податкових надходжень. Однак, чи може це мати негативні наслідки для конкурентоспроможності IT-сектору?

Марія Шевчук

Давайте розвінчуємо деякі міфи та детальніше пояснимо особливості ІТ-компаній та ІТ-індустрії.

Першою важливою особливістю є те, що ми є експортно орієнтованою галуззю і працюємо переважно на іноземних замовників. Ми конкуруємо не з українськими, а з іноземними компаніями – за зарплати, умови роботи та підходи. Тому для нас принципово важливо забезпечувати конкурентний рівень заробітної плати для наших спеціалістів, оскільки вони можуть вільно працювати не тільки на українських, а й на будь-яких іноземних замовників.

Другим аспектом є те, що різні країни та компанії використовують різні підходи до оподаткування. Дійсно, саме ці підходи можуть бути нашою конкурентною перевагою на зовнішніх ринках, відігравати важливу роль у підходах до бюджетування проектів.

Третє, що потрібно розуміти – ІТ-команди в компаніях працюють за проектною моделлю. Тут є і штатні співробітники, і фізичні особи-підприємці, які залучаються під конкретні проекти. Проекти можуть бути короткостроковими або довгостроковими, а потреба в спеціалістах – змінюватися. Тому існують гнучкі моделі, які дозволяють компаніям оперативно залучати необхідних фахівців на короткий проміжок часу. Це особливість роботи ІТ-компаній, зокрема сервісних, які можуть наймати цілі проектні команди.

ІТ- індустрія складає близько 40% сервісного експорту України. Також є дослідження, які доводять, що один ІТ-спеціаліст в Україні генерує близько 2,5 додаткових робочих місць. Це відбувається тому, що гроші, які заробляють ІТ-фахівці, витрачаються в Україні, створюючи додаткові робочі місця в суміжних сферах – для обслуговування ІТ-компаній або самих ІТ-спеціалістів.

Ще один важливий момент – у сервісних ІТ-компаніях до 70% витрат складають виплати спеціалістам, або штатним, або тим, хто працює за договорами з ФОПами. Це є структурою бізнес-моделі таких компаній. Тому це не схема оптимізації податків, а об’єктивна особливість роботи ІТ-компаній, орієнтованих на зовнішні ринки, із проектними командами.

Христина Венгриняк

Справді специфіка галузі полягає в тому, що один ІТ-спеціаліст може одночасно працювати на кілька проектів у різних компаніях, виступаючи по суті як приватний підприємець. Його не можна оформити штатним працівником одразу в декількох компаніях, оскільки немає такої необхідності – він може пів року підтримувати один проект, а потім переходити на інший. Тому для ІТ-сектору ФОП є не схемою оптимізації, а об’єктивною формою співпраці, коли спеціаліст виступає як контрактник, необхідний на певний час чи проект.

Не можна розглядати ФОП в ІТ-галузі як “зло”, яке необхідно ліквідувати. Саме завдяки гнучкості цієї форми співпраці ІТ-сектор в Україні зміг розвинутися.

Зміна в оподаткуванні у 2023 році щодо пільги на ПДВ для постачання програмної продукції фактично ускладнила доступ до ІТ-продуктів як для приватних, так і для державних споживачів, додавши 20% фінансового навантаження на купівлю програмних продуктів. Замість стимулювання розвитку галузі, такі кроки мали негативний вплив.

Сьогодні не варто заважати розвитку галузі чи впроваджувати обмежувальні заходи. Ініціативи на кшталт заміни ФОП на інші форми є нереалістичними, оскільки ІТ-спеціаліст має право працювати як підприємець на кілька компаній і проектів, цілком виправдана.

– Як оцінюєте пропозиції Міністерства фінансів та Національної стратегії доходів до 2030 року?

Марія Шевчук

Ми зверталися до Мінфіну з питанням, чи Нацстратегія пройшла обговорення з бізнес-спільнотою, оскільки вона, напевно, не була обговорена з громадським сектором. Немає підзаконних актів і самої постанови, але в цілому ця стратегія подана як візія Уряду.

Вона не обговорювалася з бізнесом, і є дуже багато питань до неї, до різних її статей. Перше, що нас напокоїть – питання до податкових режимів і пільг. Ми бачимо певну загрозу для ІТ-галузі, хоча згідно з законодавством обіцяно 25 років не втручатися в режим Дія.City зі збереженням пільг.

Друге, описана модель з ФОПами є польською, але є багато інших альтернативних моделей закордонних, які можна взяти як кращий приклад. Навіть польська модель, за коментарями самого польського бізнесу, не викликає значного ентузіазму.

Також є питання щодо збереження в Україні наявного людського капіталу. Основний меседж, який ми наразі доносимо, полягає в тому, що ми сподіваємося, що коли ця стратегія буде розроблятися в конкретні постанови Кабміну, відбудеться обговорення з бізнесом і будуть враховані особливості та потреби галузі, аби мати дійсно ефективний документ для влади й для країни.

Христина Венгриняк

Важливо спочатку зайнятися реформуванням інституцій, які є ключовими, наприклад, змінювати саму податкову , перш ніж змінювати систему оподаткування. Поки платник податків не може бути впевнений у справедливості податкової, важко говорити про ефективні зміни в цій сфері. Тому тут потрібно вирішувати питання в дещо іншому порядку. Перш ніж думати про боротьбу з ФОПами, ліквідацію єдиної системи оподаткування чи перегляд пільгових податкових режимів, необхідно в першу чергу навести порядок в податковій системі та провести її реформування, а вже потім переходити до інших змін.

Ми сумніваємося, що нам вдасться донести наші пропозиції до Міністерства фінансів і що вони будуть враховані при зміні цієї стратегії. Але вже неодноразово звертали увагу на низку проблем, з якими ми не погоджуємося, та висловлювали, в чому саме потребуємо допомоги від держави.

Загалом, у Стратегії є великі питання, але це лише стратегія, тому побачимо, як вона буде реалізовуватися на практиці.

Підпишіть петицію про перегляд Національної стратегії доходів 2024-2030, яка може вбити український бізнес та економіку https://petition.kmu.gov.ua/petitions/6286

Ця дискусія створена CASE Україна за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст дискусії не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.