«Що відбувається у світовій економіці і як це впливає на Україну?»

26 квітня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Що відбувається у світовій економіці і як це впливає на Україну?»

У ній взяв участь Сергій Будкін, партнер-засновник компанії FinPoint, модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

• “Монетарні війни” між основними економіками світу США та ЄС мають значні непрямі наслідки для України.
• Долар займає близько 2/3 світових резервів, 85% валютних операцій та 70% світової торгівлі. Домінуюча роль долара в глобальній фінансовій системі означає, що навіть незначні зміни в грошово-кредитній політиці США мають вплив на інші країн, включно з Україною.
• Сповільнення темпів будівництва в США та Китаї має значний мультиплікативний ефект на весь ланцюг постачання. Під час спаду в будівництві, великі ринки припиняють співпрацю з менш пріоритетними постачальниками, до яких відноситься Україна.
• Внаслідок падіння світових цін на сировину знижуються доходи великих гравців на ринку, що є значними платниками податків в Україні, що безпосередньо позначається на економіці країни.
• Країни Центральної та Східної Європи системно відмовились від використання долара, надаючи перевагу національній валюті чи євро, на відміну від України, де розрахунки за нерухомість, великі капітальні витрати та інвестиції оцінюються в доларах.
• Прив’язка української економіки до долара знижує її конкурентоспроможність при зміцненні долара. В Україні долар сприймається як міра вартості та засіб довгострокового збереження, тоді як гривня виконує лише розрахункову функцію.
• Важливо зменшувати рівень доларизації національної економіки, аби не бути залежним від світових коливань.

Дмитро Боярчук

Розвиток подій у світовій економіці вже давно не у фокусі нашої уваги, очевидні проблеми в Україні домінують. Проте зараз відбуваються тенденції, які матимуть довгострокові наслідки, у тому числі для України. Контекст наступний: останні два роки після пандемії та початку вторгнення в Україну, світові банки активно боролися з інфляцією, впроваджуючи жорстку монетарну політику. Це спричинило зростання ресурсних цін і як наслідок блокування кордону польськими фермерами.

Фінансові та ресурсні ринки жили очікуванням, що ці “неприємності” періоду дорогих грошей припиняться на початку 2024 року і ситуація покращиться, але цього не відбувається. Зокрема, Європейський центральний банк заявляє про зниження ставки, натомість Федеральний резервний банк США про можливе подальше підвищення ставок.

Монетарні та валютні моменти незрозумілі для простих людей, але насправді вони чинять на наше життя набагато більший вплив, ніж може видатися, на перший погляд. Польські фермери бачать певні явища навколо себе і пов’язують їх з власними проблемами, але насправді їм варто було б протестувати проти рішень Федеральної резервної системи США.

– Як абстрактні монетарні та валютні процеси виливаються у дуже практичні наслідки для всіх нас?

Сергій Будкін

Не потрібно ходити далеко, ми всі пам’ятаємо 2005, 2006 та 2008 рік – це найкращий приклад того, як події, які відбуваються далеко та, на перший погляд, не мають ніякого відношення до України, призводять до великих проблем в економіці.

У 2005 році світ вступив у ситуацію відносно низьких процентних ставок – федеральний резерв тримав ставку трохи вище 3%. Це співпало з Помаранчевою революцією, з початком процесу приватизації, з приходом великого іноземного капіталу в банківський сектор та інші виробничі сектори України.

Завдяки надходженню великих грошей, будь-який іноземний банк мав на меті швидко нарощувати бізнес в Україні. Банки почали видавати кредити забудовникам, іпотеки, автокредити, споживчі кредити. Це швидко розкачало економіку тому, що дочірні компанії грецьких чи німецьких банків в Україні могли брати відносно дешево гроші на Заході, а видавати їх в Україні за значно вищими ефективними ставками, які часто перевищували 10-15% у валюті.

Після цього Сполучені Штати почали боротися з перегрівом на ринку житла, почали підвищувати ставку рефінансування Федерального резерву – до 2007 року вона збільшилася майже до 6%. Це одразу ж відобразилося на тому, що гроші просто закінчувалися, зокрема, там, де найбільший ризик для позичальника. Перехідні ринки та ринки, що розвиваються за визначенням несуть в собі системно більший ризик, ніж розвинені ринки.

У 2007 році був рекорд продажу автомобілів в Україні, близько 400 тисяч одиниць, коли дуже багато людей тоді змінили свої машини. Головна вулиця міста Коломиї виглядала як на Волл-стріт – там було безліч банків та фінансових установ.

Та все це закінчилося у 2008 році тим, що ми всі пам’ятаємо. Після чого економіка України оговтувалась набагато довше, ніж економіки розвинених країн.

– В Україні, де відсоткові ставки вимірюються у 20-30%, зміна на один відсотковий пункт взагалі нічого не говорить. В США та розвинених ринках зміна одного чи двох відсоткових пунктів – це дуже серйозно, особливо коли йдеться про будівництво. Які ще сектори настільки чутливі до змін відсоткових ставок і як загалом працює механізм коли в Україні 1% при значній інфляції практично не відчувається, а як це проявляється в решті світу?

Перше, долар є унікальною валютою, його частка настільки велика у всьому, що відбувається на фінансових ринках та у світовій економіці, що всі дивляться на те, що він сигналізує. Долар займає близько 2/3 резервів банківської системи світу, близько 85% світової валютної торгівлі та близько 70% світової торгівлі товарами та послугами. Тобто долар має надзвичайно домінуючу роль у світовій економіці. Якщо в Америці буде навіть легенький “кашель”, він може похоронити декілька невеликих країн.

Друге, важливим фактором, що впливає на долар є будівництво в Сполучених Штатах, оскільки вони мають унікальну структуру свого ринку будівництва – 60% сімей мають своє житло в іпотеці. Це нормальний показник для розвинених країн, в Австралії, наприклад, приблизно такий же. Тобто в розвинених країнах більшість житла купується в кредит, під іпотечні позики. Але Сполучені Штати в цьому плані є виключенням тому, що на відміну від інших розвинених ринків, у них майже немає іпотеки з плаваючою ставкою. Наприклад, перед COVID-19 у 2019 році, коли ставки були дуже низькими, іпотека в США на 25 років коштувала приблизно 3% фіксованої ставки.

Зараз, коли ставка підвищилася до приблизно 7%, якщо в тебе була стара іпотека під 3% і ти хочеш продати свій будинок та купити новий, то новий кредит буде більш ніж у два рази дорожчий, ніж твій попередній. Це сильно стримує будівництво в Сполучених Штатах. Будівництво – дуже великий сектор в США, сповільнення його темпів має значний мультиплікативний ефект по всьому ланцюгу – від попиту на деревину, метал, бетон і так далі.

Аналогічна ситуація відбувається зараз і в Китаї. До COVID-19, будівельна галузь складала близько 30% ВНД Китаю. Вони просто будували міста, які зараз частково стоять пустими, але і в Китаї зараз дуже сильно сповільнюється будівництво та продаж нового житла.

На українську економіку це має потрійний ефект. По-перше, зниження темпів будівництва у двох найбільших економіках світу – США та Китаї – безпосередньо впливає на попит і ціни на сировину. По-друге, з погляду постачання Китай для України був ключовим ринком збуту для металургії та залізної руди. По-третє, Україна виконувала роль балансуючого гравця на китайському ринку металургійної сировини. В той час як основні обсяги Китай закуповував в Австралії та Бразилії на довгострокових контрактах, Україна виступала як постачальник, що доповнював нестачу на короткострокових постачань. Коли в Китаї була фаза бурхливого будівельного буму, українські підприємства, такі як Метінвест, “друкували гроші”, адже Китай купував все, що міг, навіть переплачуючи. Але, коли в Китаї сповільнюється будівництво, Україну як відносно невеликого постачальника, першою “вимикають” з ланцюгів постачання, адже стратегічно важливішими для Китаю є відносини з його основними партнерами.

Так, коли ситуація в будівельній галузі Китаю та США є нормальною ціни на сировину підтримуються, в тому числі ту, що експортує Україна. Але коли Китай ситуація нестабільна – це відображається на Україні відразу в кількох факторах. По-перше, ціни на сировину знижуються, оскільки попит зменшується. По-друге, Україну, як балансуючого гравця на цьому ринку, першою “відключають” від контрактів.

Якщо українські експортери, такі як Метінвест, що є одним з найбільших платників податків та роботодавців, починають заробляти менше, це негативно відображається на всій економіці України.

Тому підвищення або зниження ставок у Сполучених Штатах відображається на тому, скільки може заробляти, наприклад, шахтар, що працює в кар’єрі в Кривому Розі.

– Зазвичай Євросоюз і Сполучені Штати йшли синхронно у своїй монетарній політиці, зараз це виглядає як певна конкуренція. Нетипова ситуація коли Євросоюз буде здешевлювати свої ресурси, а Сполучені Штати – ні. У цьому контексті, Україна, бувши значною мірою доларизованою економікою й отримуючи кредити від ЄС, опиняється у складній ситуації. Це, безумовно, впливає на різні сторони нашого життя, не лише через ціни, а й на загальний баланс. Наскільки може впливати такий розклад сил?

В багатьох економіках долар відіграє визначальну роль як резервна валюта на рівні домогосподарств. На відміну від багатьох країн Центральної та Східної Європи, які системно і послідовно відходили від доларизації економіки після розпаду СРСР. Наприклад, нерухомість в Україні ми оцінюємо в доларах, а не гривнях. У країнах Європи розрахунки проводяться в євро або національних валютах. В Польщі нерухомість оцінюється та продається в злотих. Завдяки цьому Польща змогла ефективно пройти період після кризи 2008 року, їхня економіка зростала набагато швидшими темпами, ніж в цілому по Європейському Союзу. Польща змогла швидко відновитися тому, що економіка не була прив’язана до іноземної валюти.

Різний рівень доларизації економік призводить до різного рівня їх конкурентоспроможності. В Україні долар сприймається як міра вартості та як засіб довгострокового збереження, тоді як гривня виконує лише розрахункову функцію. На відміну від Польщі чи єврозони, наша економіка значною мірою прив’язана до долара. Тому коливання курсу долара сильніше відбиваються на Україні.

Наприклад, зростання зарплат в доларовому еквіваленті призводить до зростання собівартості виробництва в Україні. Парадокс долара в тому, що він домінує у світовому середовищі настільки, що служить безпечною гаванню навіть тоді коли є проблеми в самих Штатах. На тлі зміцнення долара і відносно швидкого зростання економіки США, це робить українську економіку менш конкурентоспроможною.

Тому Україні потрібно працювати над дедоларизацією економіки, наближаючись до рівнів, які спостерігаються в інших країнах. Це дозволить підвищити її стійкість до коливань долара на світовому ринку.

– Як саме НБУ реалізує політику дедоларизації, які конкретні кроки та інструменти використовуються для зниження ролі долара в економіці країни?

НБУ намагається знайти баланс між курсовою стабільністю, економічним зростанням та високою довірою до національної валюти при великих валютних резервах. Але досягти одночасно всіх цих цілей практично неможливо.

Тому НБУ має обрати один з можливих шляхів: або змиритися з тим, що політичне керівництво часто втручається в грошово-кредитну політику, та запобігти “безконтрольному друку грошей” і “проїданню” резервів; або ж повністю відмовитися від контролю над валютним курсом, замінивши гривню на жорстко прив’язану іноземну валюту чи навіть повністю перейшовши на євро.

Інший варіант – зберегти незалежну валюту, але змінити парадигму – відмовитися від ідеї про обов’язкову стабільність гривні прив’язаною до долара чи євро. Натомість пояснити суспільству, що курс гривні може коливатися, а стабільність забезпечуватиметься за рахунок виваженої монетарної політики. Однак, це набагато складніше, оскільки роками населення звикло до стабільного курсу.

Звичайно, впровадження політики стабільності курсу в умовах війни є надзвичайно складним завданням, адже близько 50% бюджету України залежить від факторів, які не підконтрольні владі. Зараз НБУ проводить політику інфляційного таргетування, що викликає певний скепсис, але обговорення цього питання навряд чи доречне в умовах війни.

Ця дискусія створена CASE Україна за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст дискусії не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.