Рекорд торговельного дефіциту та що робити з курсом гривні

За 9 місяців поточного року торговельний дефіцит за товарами та послугами сягнув $39,9 млрд — черговий рекорд.

Це більше, ніж дефіцит за весь 2024 ($38,6 млрд), а також за весь 2023 ($37,9 млрд). На тлі такого вибухового зростання дефіциту розгорнулася дискусія про перспективи обмінного курсу. Адже за умов стрімкого розширення зовнішнього дисбалансу в нормальних обставинах мала б відбутися корекція курсу гривні.

Щоб зрозуміти, чи може девальвація допомогти виправити ситуацію, варто розібратися, внаслідок чого саме утворився й так швидко зростає цей дефіцит.

Якщо простежити історію його стрімкого розширення за останні три роки, то на перший план виходять дві ключові тенденції:
— експорт агропродукції, який останніми роками забезпечує понад 60% усього товарного експорту;
— імпорт машинобудівної продукції, що відповідає більш ніж за половину приросту товарного імпорту.

Фактично вибух торговельного дефіциту у 2025 стався через нарощування імпорту машинобудівної продукції — насамперед енергетичного обладнання та, очевидно, продукції подвійного призначення — на тлі падіння експорту агропродукції через слабкий урожай 2024.

Зокрема, за 9 місяців цього року торговельний дефіцит за товарами зріс на $12,2 млрд, із яких $11,1 млрд припадає саме на приріст імпорту, тоді як скорочення експорту пояснює лише $1,1 млрд зростання дефіциту.

Якщо зосередитися на тому, що $6,2 млрд із приросту імпорту ($11,1 млрд за 9 міс. 2025) припадає на категорію «Машини, устаткування, транспортні засоби та прилади», і левова частка цього — саме енергетичне обладнання або продукція подвійного призначення (постачання зброї та боєприпасів у статистиці не відображається), то можна погодитися з аргументом, що послаблення гривні суттєво не вплине. Адже аграрії «вже завтра» не почнуть виробляти та експортувати більше, а закупівля енергетичного обладнання все одно залишається необхідною через постійні удари по інфраструктурі. Про продукцію подвійного призначення й говорити зайве.

Однак є кілька важливих нюансів, які прихильники стабільності національної валюти часто не враховують:

Зростання споживчого імпорту.
1) Окрім імпорту, спричиненого війною, активно зростає різноманітний споживчий імпорт. Найяскравіше це видно у динаміці імпорту продуктів харчування (згадайте польські сири, молоко, масло тощо на прилавках магазинів) — тут немає жодного «подвійного призначення»: просто продукти в Україні стали дорожчими, ніж у сусідніх країнах. На цьому тлі показовим є стрімке зростання після 2022 року імпорту за статтею «Різне», що, за даними НБУ, також відображає оцінку неформального імпорту.

2) Імпорт енергетичного обладнання фінансується партнерами.
Значна частина цього імпорту здійснюється за кошти наших міжнародних партнерів, які підтримують нас валютою, тож від потенційної корекції курсу не залежать. Ці кошти колись доведеться повертати, але на той момент курс гривні, безперечно, буде вже іншим. Іншими словами, корекція курсу майже не вплине на закупівлі енергетичного обладнання.

3) Невизначеність із припливом інвестицій.
Сценарій вибухового притоку приватних інвестицій після завершення активних бойових дій наразі виглядає малоймовірним. Ба більше, надходження коштів на відбудову за рахунок заморожених російських активів відходить на другий план, адже ці гроші, ймовірно, буде спрямовано на підтримку поточних бюджетних і оборонних потреб (рішення ще не ухвалене, але на це є всі підстави сподіватися).

Отже, державна політика має виходити з більш реалістичних сценаріїв і враховувати ризики відкладеного припливу приватних інвестицій. Тому потрібно готуватися до поступової корекції курсу (простою мовою – падіння гривні) після завершення активної фази війни.

Підсумовуючи: девальвація гривні не вирішить проблему торговельного дефіциту, оскільки левова частка його зумовлена війною. Проте варто звернути увагу, що чинна валютна політика фактично субсидує зростання споживчого імпорту, тоді як великі обсяги валютних надходжень мають тимчасовий характер і з часом скоротяться.

Шокова девальвація, безумовно, не є прийнятною в нинішніх умовах (та й не є необхідною з огляду на обсяг валютних резервів).

Однак повернення до політики поступового, контрольованого коригування курсу, яку Нацбанк практикував наприкінці 2023 та в першій половині 2024, є цілком виправданим у межах логіки збереження привабливості гривневих активів.

Надання більшої гнучкості курсоутворенню дасть змогу мінімізувати ризики різкого переходу до ринкових реалій у майбутньому