Перший рік Андрія Пишного на посаді Голови НБУ

10 жовтня 2023 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Перший рік Андрій Пишного на посаді Голови НБУ».

У ній взяли участь Юлія Самаєва, редакторка відділу економіки ZN.UA; Євген Дубогриз, експерт з банківського нагляду; Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу Concorde Capital; модератор – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів (завантажити документ).

Дмитро Боярчук

За результатами вересня інфляція стрімко уповільнилася та сягає 7,1%. Це відбувається за рахунок зваженій монетарній політиці НБУ та підвищенню ставок Європейським центральним банком і Федеральною резервною системою, тобто вони роблять свою політику більш жорсткою. Спостерігається й інша тенденція – накопичення золотовалютних резервів, на сьогоднішній день один із найбільших рівнів. Ми також почали підготовку переходу до гнучкового курсоутворення. Монетарна політика увійшла у цикл пом’якшення на противагу світових тенденцій.

Дізнаємось на скільки вдалось новому Голові НБУ Андію Пишному впоратись зі своїми завданнями, які помилки було допущено та яких успіхів досягнуто.

• Що вдалося НБУ змінити в питаннях монетарної, валютної політики?

Олександр Паращій

По-перше, потрібно відзначити особисте досягнення Андія Пишного, це був рік без скандалів, що відрізняє його від попередника. Під час своєї каденції новий Голова проводить більш обережну зважену політику.

По-друге, зросла довіра населення до гривні. Коли пан Пишний прийшов на посаду, курс долара був 41,5 гривень, зараз 38 грнивень за долар. Населення вже не кидається на обмінники, скуповуючи долари. Цьому посприяла жорстка монетарна політика і високі привабливі ставки, які дозволяють заробляти на депозитах та інших фінансових інструментах. Фіксований офіційний курс також відіграв роль, що посприяло розумінню людей щодо валютної політики.

Нацбанк став більше комунікувати, збільшилися гривневі депозити. З початку року суттєво зросли депозити населення більш ніж на 50 мільярдів гривень, що підтверджує інтерес до гривні.

Другий здобуток, який можна віднести до заслуг НБ – це суттєве сповільнення інфляції. Минулого року інфляція сягала 25%, то зараз дещо вище 7%.

За рахунок жорсткої монетарної політики було досягнуто курсову та цінову стабільність. Про є й той хто постраждав від цієї політики, в першу чергу – це Міністерство фінансів, якому доводиться платити досить високі відсотки за гривневими запозиченнями, а також український бізнес, який кредитувався у банках.

Якщо говорити про Мінфін, то за новими високими ставками Міністерство з минулого року залучив близько 600 мільярдів гривень – ОВДП, які пішли на рахунки НБУ по високому курсу. Зміна ставки на один відсотковий пункт дає 6 мільярдів гривень, для Мінфіну це дуже чутлива тема. Національний Банк таргетує курсову стійкість, з початку війни пріоритет змінився з таргетування інфляції до курсової стабільності.

Національний банк пишається тим, що з початку року строкові депозити населення зросли там на 44-45 мільярдів гривень. Теоретично ці кошти могли б підти на валютний ринок, але це всього 1,2 мільярдів доларів, аналогічно стільки ж Національний банк витратив на підтримку гривні за останній тиждень. Тобто це не значна сума якою можна було б пишатися.

Не вдалося покращити курсові очікування уряду, так само як і не надто покращилися курсові очікування бізнесу. Останній тиждень переходу до керованої гнучкості показав, що бізнес дещо спантеличений. Також не вдалося покращити кредитування як бізнесу так і населення. Кредитування на початок вересня зросло лише на 1,4%.

До великої заслуги Нацбанку у співпраці з урядом необхідно віднести залучення міжнародної допомоги для покриття потреб бюджету та резервів. Більш того перехід до курсу керованої гнучкості хід на випередження. Тобто можливо завдяки цьому переходу у наших стосунках з МВФ буде велике покращення та при наступному перегляді нашому уряду пробачить деякі недопрацювання на інших фронтах.

• Чи була проведена діагностика якості активів, яка загалом ситуація в банківському секторі через півтора року після початку повномасштабної війни?

Євген Дубогриз

З банківською системою зараз все дуже добре. З точки зору фінансових показників бачимо, за 8 місяців 2023 чистий прибутку 95 мільярдів гривень, рекорд був 87 мільярдів гривень за рік в 2021му. Якість активів банків (відсоток непрацюючих кредитів) почала покращуватись, процентні доходи зростають, спостерігається приріст коштів населення і бізнесу.

З точки зору споживача, то зараз до банків ходити не страшно. Основна причина стійкості банків – в них з’явилася можливість спрявувати надмірну ліквідність в державні цінні папери. Це допомогло не лише компенсувати понесені збитки, а й більше того заробити на цьому.

Новий Голова НБУ та Правління погодилися рухатися тим курсом, який у нас був, що допомогло при переговорах з МВФ. Нацбанк зміг швидко налагодити співпрацю з Фондом після зміни очільника та спільно співпрацювати у програмах і таким чином ми зараз маємо стабільність на фінансовому ринку.

Питанням залишається ціна такої стабільності. За 8 місяців депозитні сертифікати Нацбанку становлять 31% процентного доходу банків і 26% процентного безкомісійного доход. Це значна цифра, яка з одного боку дозволила банкам втриматися наплаву, а з іншого боку з’являються претензії до Нацбанку чому не знижують ставку.

НБУ багато чого зробив, вважаю, що звести все докупи, пріоритизувати завдання заслуга очільника.

Що далі? Присутнє певне занепокоєння чому Нацбанк мало чого робить в плані зміни регуляцій, які б дозволили накопичений обсяг ліквідності перенаправити на реальний сектор. Всі банки будуть набагато охочіше кредитувати, ніж вкладати в овернайти. Там де з’являються будь-які розподілу ризику, тобто портфельні гарантії від уряду, іноземних партнерів, собливо якщо вони супроводжуються державними програмами чи грантами, там кредитування буде. Це означає, що попит є і Нацбанк про це говорить в своїх оглядах. Але присутня проблема регуляцій в банках, вони або застарілі, або вже не відповідають нинішньому поточному стану.

З точки зору регуляцій та методології є можливість перенаправити надмірну ліквідність на потреби реального сектору та бізнесу. Моя базова гіпотеза – ці речі покищо не є в фокусі Голови НБУ. Першочергим зараз є монетарна політика, де дуже приймаються ефективні рішення. Мені особисто незрозуміло чому у сфері регуляцій в нас покищо немає руху.

Одна точкова зміна регуляції по лізингу, факторингу, страхуванню може залучити набагато більше капіталу в економіку, в реальний сектор, ніж всі наші потуги та презентації в Лондоні.

Питання по стресттестуванню та діагностиці робиться. Великі банки, які спеціалізуються на рітейлі, корпоравному кдитуванні з початку повномасштабного вторгнення показують покращення якості активів. Робота Нацбанку полягає у проведенні діагностики, стрест-тестування не для того щоб висунути банкам нові вимоги зі збільшення капіталу, а для того щоб зрозуміти, що дійсно відбувається у банках.

В монетарній сфері та платіжних системах все працює, тому вже можна делегувати повноваження і звернути увагу на інші можливості, які не настільки комунікаційно привабливі, але не менш важливі. Якщо до питань регуляцій буде прикута увага Голови і Правління, навіть невеликі зміни в регуляціях можуть відкрити великі можливості. Для цього є менеджерських здатностей та досвіду більш ніж достатньо.

• Наскільки змінилася ситуація з комунікацією і розумінням дій НБУ за рік?

Юлія Самаєва

Дуже хорошим сигналом є те, що стало спокійніше і зникли скандали. Комунікаційна

політика не стала сильно відкритою, вона обережна. Насправді обережна комунікаційна політика Національного банку значно краща за необачну комунікаційну політику.

Щодо реципієнтів з якими має спілкуватися Національний банк і відповідно до різних груп має знаходити свої підходи та різні комунікації, бачимо, що принаймні публічних конфліктів немає. Не можу сказати, що всі заяви міністра фінансів можна було б трактувати однозначно. Але не було ніяких заяв у відповідь з боку Голови Національного Банку – це добре.

Кращою стала взаємодія з експертним середовищем, з профільними медіа. Ми стали ближче, ми стали зрозуміліші один одному. Мені подобаються стратегії Національного банку. Може здатися, що це просто безумство під час війни писвти стратегії, але насправді це дуже правильний візіонерський підхід. Так ми можемо просто зрозуміти куди рухаємось, умовно кажучи ти не оцінюєш проміжні етапи, а вже бачиш чим все має завершитись.

Інформаційні вакуму, що були в експертному середовищі помітно заповнюються. Точно стало менше шалених порад для Національного банку, точно стало менше критики. Навіть та критика, що залишилася суттєво підросла в своїй якості.

Втім не можна сказати, що взагалі нічого не відбувається, є реакція на чутливі для іміджу події. Якщо згадаємо історію з IBOX, то не можна сказати що Національний Банк не відреагував на цю подію. Вони почали зміни в нагляді, зміни всередині своїх процедур, щоб це не допустити, але гучних окремих роздутих скандалів не було. Це правильний підхід, щоб просто пережити це як робочий момент і підти далі. Така реакція є типовою і наразі правильною.

Щодо комунікацій з населенням, то комунікація про таргетування інфляції та керовану гнучкість – дуже складно доносити неконвекційний операційний дизайн монетарної політики. Його потрібно вивалити на людину і щоб вона при цьому не втратила свідомість. Просто спростити термінологію не вийде, оскільки можемо загубити важливі деталі. Це складна історія, яку не можна вирішити зібравшись на нараді в комунікаційному департаменті Нацбанку.

Покищо комунікація не є дуже вдалою хоча б тому, що керована гнучкість малозрозуміла пересічному користувачу – це мінус. Але є й плюс – всі помітили, що медіа які після переходу написали, що Національний банк відпустив курс, були одиниці. Серед них не було жодного поважного видання, що мене дуже потішило.

Насправді комунікаційний інформаційний дизбаланс між Національним банком, його неконвенційними дизайнами і простим споживачем, який користується банківськими послугами, його ніколи не зрівняти. Ймовірніше цього й не потрібно робити. Ми бачимо, що працююча банківська система, нормально функціонуюча фінансова система викликає у людей значно більше довіри, ніж будь-які інформаційні повідомлення, які вони можуть десь прочитати. Зрештою воно й має так розвиватись, проте це не означає, що Національному банку не треба покращуватись, розвиватись і спрощувати повідомлення для населення. Загалом тренд дуже хороший.

• Що мало б з’явитися у стратегії розвитку кредитування НБУ та чого точно не має бути?

Євген Дубогриз

Під час війни кредитування немає. Далі необхідно це визнати для того, щоб сформувати правильне очікування принаймні в тих стейкхолдерів, які знаходяться поруч з НБУ. Єдине де ми можемо пришвишити кредитування – за рахунок механізмів розподілу ризиків та страхування ризиків. Іншого кредитування, які державні програми не впроваджуй, не буде – це головне.

Як побудувати регуляції, щоб страхування та перестрахування працювали ефективно? Коли ми, наприклад, оцінюємо позичальника з огляду на його попередні фінансові показники, якщо він раніше працював прибутково, то й надалі зможе працювати прибутково та віддавати кредити. Зараз це не працює, жодної гарантії немає, бо може прилетіти ракета і ти вже взагалі не працюєш. Жоден з банків зараз не видає кредити, які мінімум 150% немає покриття заставою або гарантіями.

До стратегії розвитку кредитування можна віднести страхування, як поширити гарантії тому що є багато міжнародних інституцій, які ці гарантії дають і готові їх давати.

Які змінити регуляції? Перше – звернути увагу на альтернативні джерела – лізинг, факторинг. Друге – тимчасово відмовитись від регуляцій по кредитуванню (та сама оцінка позичальника за його фінансовими показниками), спростити транзакційні витрати.

Чого не має бути? Точно не має бути стимулюючих емісій, регуляцій для банків, спрощення вимог до застави, впровадження в якості забезпечення за кредитами чогось ефимерного.

Головне, що потрібно розуміти – кредитування можливе лише за повної або часткової гарантії чи страхування ризиків, бо інакше на цьому етапі війни неможливо.