Оцінка криміналізації товарної контрабанди в Україні в контексті євроінтеграції

14 січня 2025 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Оцінка криміналізації товарної контрабанди в Україні в контексті євроінтеграції»

Відео заходу за посиланням.

У ній взяли участь експерт з правових питань CASE Україна Андрій Саварець, модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

З 2012 року кримінальну відповідальність за контрабанду в Україні було скасовано. З прийняттям Закону № 3513-IX, який набув чинності з 1 січня 2024 року відновилась кримінальна відповідальність для підакцизних товарів, з 1 липня поширилась на інші, непідакцизні товари.
Українське законодавство щодо боротьби з контрабандою загалом відповідає європейським стандартам, базуючись на положеннях директиви ЄС. У Франції, Німеччини та Польщі передбачені суворі покарання: високі штрафи (наприклад, у Польщі до 10 млн євро залежно від денної ставки) та значні терміни ув’язнення – до 10 років для особливо тяжких випадків.
За рік дії нового законодавства “вибухового” порушення кримінальних проваджень за масштабну контрабанду не відбулося. Згідно з даними Офісу ГПУ за 9 місяців 2024 року зареєстровано 47 кримінальних проваджень, до суду передано обвинувальних актів лише у 7 справах.
За результатами моніторингу судових кримінальних проваджень про контрабанду товарів і підактизних товарів (ст.ст. 201, 201-1, 201-3, 201-4 КК України) у 2024 році (перша інстанція) винесено лише три вироки.
Тенденція показує, що навіть за наявності жорстких санкцій, судді, користуючись законними підставами, передбаченими статтями 69 та 75 ККУ, замінюють покарання на більшу м’яке: позбавлення волі замінюється на штраф, або призначається умовний строк позбавлення волі.
Судді уникають суворих вироків і неохоче призначають реальні строки позбавлення волі, що може бути пов’язано з:
– недостатньою якістю зібраної доказової бази;
– судді вважають недостатньо тяжкими правопорушеннями для призначення реального позбавлення волі;
– загальними тенденціями судової практики у справах про економічні злочини.
В умовах слабких інституцій, де немає невідворотності покарання, питання кримінальної відповідальності втрачає сенс. Відповідно зростають корупційні ризики, недоведення вини, непритягнення до відповідальності, розширюється відчуття безкарності, що призводить до подальшого занепаду системи правосуддя.
Що робити?
– необхідне посилення інституційної спроможності судових і правоохоронних органів;
– наявні покарання залишаються дуже жорсткими, а їхнє застосування на практиці не показує ефективності, тому потрібен новий концептуальний підхід до системи покарання;
– перегляду потребує функціонал правоохоронних органів та соціально-економічних обставин за яких виникає контрабанда.
Репресивний метод боротьби з контрабандою є важливим, але не єдиним, протидіяти контрабанді лише кримінальними покараннями неможливо.

Дмитро Боярчук

– Сьогодні будемо говорити про незаконне переміщення товарів через митний кордон, тобто про контрабанду і про те, наскільки ефективно державний апарат протистоїть цьому явищу.

Рік тому, наприкінці 2023 року, парламент запровадив кримінальну відповідальність за контрабанду товарів. Цю норму вимагав ЄС і вона вважалася прогресивним кроком. Багато впливових гравців бачили в цьому рішенні можливість суттєво зменшити обсяги контрабанди. Минув рік – тож як працює механізм, яких успіхів досягли, як відбувається впровадження нових правил?

Андрій Саварець

Варто зазначити, що криміналізація контрабанди була зумовлена не лише усвідомленням внутрішніх проблем серед керівництва держави, експертів та бізнесу, пов’язаних із митною сферою. Значну роль у цьому процесі є виконання вимог Європейського Союзу. Прийняття Закону № 3513-IX, яке запроваджує кримінальну відповідальність за товарну контрабанду, стало необхідною умовою для отримання Україною макрофінансової допомоги у розмірі 1,5 млрд євро, а також для розблокування подальшого надання фінансової підтримки.

Законопроєкт був поданий ще у 2021 році, але остаточно ухвалений тільки наприкінці 2023 року. Протягом цього часу, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, тривали активні дискусії щодо якості закону, зокрема, правильності визначення порогів до кримінальної відповідальності, адекватності передбачених покарань і того, чи дійсно ці заходи ефективно сприятимуть боротьбі з контрабандою.

Коротка ремарка. З 2012 року кримінальну відповідальність за контрабанду товарів було скасовано. Офіційно це пояснювали двома причинами. Перше – зменшення тиску з боку правоохоронних органів, які мали повноваження розслідувати кримінальні справи про контрабанду, що нерідко використовувалося для впливу на бізнес. Друге – збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок введення нових штрафів. Розміри штрафів були досить значними: 100% вартості предмета правопорушення та його конфіскація.

Новий закон, яким криміналізували контрабанду, також має на меті збільшення бюджетних надходжень та підвищення ефективності розслідування проти контрабанди. Це стало можливим отримати нові інструменти для доведення вини та збору доказів, у тому числі шляхом використання негласних слідчих (розшукових) дій.

Після здобуття Україною незалежності було успадковано Кримінальний кодекс УРСР, у якому вже існувала стаття про контрабанду. Вона передбачала доволі жорсткі покарання, включно із засланням. З часом відбулося кілька етапів пом’якшення законодавства.

Новий Кримінальний кодекс України, ухвалений у 2001 році, сформував більш життєздатну правову конструкцію. Він передбачав покарання за контрабанду у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років із конфіскацією предметів правопорушення. За наявність обтяжувальних матеріалів покарання могло становити від 5 до 12 років позбавлення волі.

У 2012 році контрабанду було декриміналізовано. З 2024 року набув чинності новий закон: з 1 січня – кримінальна відповідальність почала діяти для підакцизних товарів, з 1 липня – це правило поширилося на інші, непідакцизні товари.

Яким чином побудовані нові правові конструкції?
Ті порогові значення, навколо яких точилися дискусії, були збільшені. Насамперед це зроблено для того, щоб дрібні порушення митних правил не кваліфікувалися як контрабанда чи не призвели до кримінального переслідування. Це побоювання з боку бізнесу було виправданим, оскільки існувала загроза необґрунтованих кримінальних проваджень, зокрема у випадках, де могла бути допущена помилка.

Доведення умислу є однією з найбільших складнощів як для адміністративних правопорушень, так і кримінальних справ, пов’язаних із контрабандою товарів. У сфері зовнішньоекономічної діяльності часто виникають ситуації з випадковими помилками. Саме доведення умислу є необхідними умовами для правомірного притягнення до відповідальності у таких справах.

Ми підготували інфографіку, щоб проілюструвати розміри штрафів та порогів, із яких настає кримінальна відповідальність. Для зручності дані переведено в євро, хоча, з огляду на постійні коливання курсу, це лише орієнтовні показники.

Згідно з новими нормами, за некваліфіковану контрабанду товарів, у тому числі підакцизних, передбачені штрафи. Натомість за кваліфіковані випадки, зокрема тяжкі правопорушення, передбачено й позбавлення волі.

Як ці положення застосовуються? Для порівняння ми взяли директиву ЄС, яка регулює боротьбу з шахрайством, виключно з митним шахрайством, а також приклади інших розвинених країн, таких як Франція, Німеччина та Польща, щоб зрозуміти, як вони врегулювали це питання.

Хоча підходи можуть дещо відрізнятися за пороговими значеннями та мірою покарання, у зазначених країнах діють досить жорсткі покарання. У Франції, Німеччині та Польщі штрафи є особливо високими. У Польщі, розмір штрафу залежить від денної ставки для підприємства і може сягати до 10 млн євро. Для особливо тяжких випадків передбачено позбавлення волі до 10 років, оскільки це ухвалено директивою ЄС. Тому, у цьому аспекті українське законодавство відповідає європейським нормам, що дозволяє бути впевненими в його відповідності стандартам ЄС.

Яким чином почав діяти закон? Представляємо інформацію за 9 місяців, незабаром отримаємо дані за повний рік.

Загалом було зареєстровано 47 кримінальних проваджень. Це свідчить про те, що не відбулося “вибухового” порушення кримінальних проваджень, масштабних випадків контрабанди. Цифри залишаються досить скромними. Найголовніше, що до суду передано обвинувальних актів лише у 7 справах. Цьому є об’єктивні причини. Дійсно, для розслідування таких справ потрібен час, оскільки поспішно проведене слідство може виявитися неякісним, необхідно забезпечити повноту доказової бази, яка повністю розкриватимете суть правопорушення.

З іншого баку, згідно з інформацією отриманої від Бюро економічної безпеки, підстави для відкриття проваджень розподіляються наступним чином:

34% – отримання матеріалів від інших органів;
32% – власна оперативна або аналітична робота Бюро;
30% – результати митного або прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Якщо брати контрабанду підакцизних товарів, 93% становлять тютюнові вироби – висока концентрація даного виду товару. Тютюнова контрабанда є значною проблемою, особливо для представників Європейського Союзу, адже Україна тривалий час була постачальником контрабандних сигарет до ЄС. Після підвищення внутрішніх акцизів Україна отримала дану проблему зі свого боку, Україна стала об’єктом посягання для нелегального обігу сигарет.

Щодо безпосередньо вироків та покарань за фактами контрабанди, ми проаналізували не лише випадки товарної контрабанди, а взяли більший спектр правопорушень, включаючи контрабанду культурних цінностей, зброї, лісу й одночасно з цим контрабанду товарів. Звісно, у сфері товарної контрабанди закон лише почав діяти, тому результати залишаються незначними: ухвалено лише три вироки.

Тенденція свідчить, що навіть за наявності жорстких санкцій (зокрема, позбавлення волі), судді, користуючись законними підставами, передбаченими статтями 69 та 75 Кримінального кодексу України, часто замінюють покарання на більшу м’яке:

позбавлення волі замінюється на штраф;
позбавлення волі призначається з випробувальним терміном.

Тобто не дивлячись на те, що за контрабанду товарів встановлено доволі жорсткі санкції, судді неохоче призначають реальні строки позбавлення волі. Чому це відбувається? З одного боку, існує поняття економії кримінальної репресії, але з іншого боку, навіщо тоді прописувати жорсткі санкції в законі, якщо вони потім все одно не виконуються та замінюються більш м’яким.

За 2024 рік було винесено три вироки по контрабанді товарів і підакцизних товарів. У всіх випадках обвинуваченим призначено штрафи.

Перший випадок стався у Володимир-Волинському міському суді, який розглядає контрабанду автомобілів, ввезених під виглядом гуманітарної допомоги. Цікаво, що кілька епізодів незаконного ввезення та подальшої реалізації цих автомобілів на території України було об’єднано під єдиний умисел обвинуваченого. Це дозволило кваліфікувати правопорушення як таке, що має великий розмір, і притягнути особу до кримінальної відповідальності.

Другий випадок розповсюджується на масштабну контрабанду тютюнових виробів, яку вияв Глибоцький районний суд Чернівецької області. Сигарети перевозили в цистернах, суд засудив водіїв транспортних засобів, визнавши їхню участь у схемах, організованих за попередньою змовою групою осіб. Однак організатора схеми виділили в окремому провадженні. Наразі його справа залишається нерозглянутою, що можна свідчити про спробу уникнути визнання групи організованою.

Третій випадок розглядався в Берегівському районному суді Закарпатської області. Обвинувачений купував товари в Європейському Союзі, підкладав їх у мікроавтобуси, які ввозили товари в Україну, а згодом реалізовував їх. У судових рішеннях доволі часто з’являються такі фрази як «у невстановленому місці», «невстановленими особами», «невстановленим слідством обставин» і т.д. Дане судове рішення містить аналогічні невизначеності: не встановлено місце, дату правопорушення, а також транспортні засоби, які використовувалися. Все ж обвинуваченого було засуджено. Ймовірно, після вироку він зможе спробувати зняти себе з військового обліку через кваліфікацію злочину як тяжкого.

Аналіз ситуації показує, що питання криміналізації контрабанди залишаються дискусійним. Спочатку вбачали причини й підстави для криміналізації контрабанди, потім її декриміналізували. Ми подивилися як виглядала ситуація раніше. Вважається, що репресивний метод є найбільш ефективним у боротьбі з контрабандою. Дійсно, це один із необхідних, однак не єдиний елемент протидії й не вирішує всю проблему. І чомусь раніше вважалося, що до декриміналізації контрабанди було все добре саме з протидією, контрабандисти сиділи в тюрмах і все працювало.

Тож ми розглянули як було насправді з притягненням до відповідальності. Насправді суди досить часто звільняли від покарання за некваліфіковані види правопорушень, замінюючи позбавлення волі на більшу м’яке покарання або призначали випробувальний термін. У випадку із кваліфікованими правопорушеннями така практика зустрічалась рідше, але загальна тенденція залишається такою ж самою.

На сьогодні є сумніви чи працює законодавство щодо криміналізації контрабанди на практиці. По-перше, незважаючи навіть на незначні цифри, боротьба з організованою злочинністю не отримала належного розвитку. За контрабанду товарів не було зареєстровано жодного провадження, пов’язаного з організованою групою. По-друге, відсутні публічні повідомлення про затримання чи провадження проти відомих контрабандистів, діяльність яких є загальновідомою.

Більшість випадків, які ми наразі бачимо, стосуються скоріше приватних випадків, або намагання у такий екзотичний спосіб знятися з військового обліку, або просто дрібні випадки, які подані до суду поспіхом, аби швидше отримати вирок.

Загалом, поки що не можна говорити про «яскравий старт» застосування нового законодавства у боротьбі з контрабандою. Ймовірно, ще не пройшло достатньо часу для впровадження та адаптації нового правового механізму, що також впливає на результати.

Ми продовжуємо проводити моніторинг й надалі. Попередній звіт уже доступний за QR-кодом, і далі він буде доповнений новими даними за підсумками повного 2024 року разом із висновками та пропозиціями.

– Які були ключові аргументи декриміналізації контрабанди в минулому? Зараз криміналізація контрабанди була частково продиктована вимогами ЄС – це було зроблено для виконання умов євроінтеграції, чи справді за цим стояли конкретні сподівання на суттєві зміни?

Після декриміналізації контрабанди найбільш поширеним аргументом чому не потрібно було цього робити стало відсутність кримінально-правових законодавчих підстав для притягнення до відповідальності системних контрабандистів. Однак на це є контраргумент: контрабанда – це комплексна діяльність, і навіть якщо переміщення товару кваліфікується як адміністративне правопорушення, реалізація незаконно ввезеного товару супроводжується іншими порушеннями, зокрема несплатою податків, підробкою документів та іншими злочинами. Тобто, статтей Кримінального кодексу для притягнення системних контрабандистів до відповідальності було достатньо й раніше. Навіть якщо врахувати, що формально не було закону, який дозволяв би садити таких осіб у в’язницю, тепер він є. Оперативних матеріалів, за якими можна було правоохоронним органам продовжувати працювати й притягнути до відповідальності, так само більше ніж достатньо.

З одного боку, повернення кримінальної відповідальності за контрабанду товарів та підакцизних товарів розблокувала процес: не потрібно будувати складні юридичні конструкції, є чітка стаття, за якою прокурор разом зі слідчим може працювати. З іншого боку, зміни до Кримінального процесуального кодексу дозволяють розслідувати злочини як тяжкі, після чого вони передбачають значні штрафи навіть у некваліфікованих випадках. Це також дає правоохоронним органам можливість проводити негласні слідчо-розшукові дії.

Проте це породжує ризики. Якщо ти займаєшся зовнішньоекономічною діяльністю, ти можеш стати підозрюваним, і можуть проводитись негласні слідчо-розшукові дії. Це викликає питання щодо можливості тиску на бізнес – така ситуація вже мала місце у 2012 році, коли контрабанду було декриміналізовано.

Це постійна гра аргументів-контраргументів: це занадто сильний механізм, він може бути застосований не лише проти контрабандистів, а й проти білого бізнесу; або це занадто слабкий механізм для ефективної боротьби з контрабандою.

Пам’ятаємо нестандартні, екзотичні підходи до боротьби з контрабандою, які свідчать про складність пошуку збалансованого рішення. Колись генеральний прокурор України запропонував ідею просто домовитися з контрабандистами. У 2021 році на всіх ключових осіб були накладені санкції РНБО. Проте термін дії цих санкцій завершився, і результат виявився невтішним – жодного притягнутого до відповідальності, жодного вироку проти контрабандистів.

– Чому проблемою контрабанди сильно переймається ЄС? Це ж здебільшого вплив на нас, чи вони переживають за цигарки та інші підакцизні товари?

Як я вже зазначив, зараз за проблему сигарет більше переймається Україна, ніж ЄС. Потік контрабандних сигарет з України в ЄС знизився. Проте в Європі виникла інша проблема – почали з’являтися нелегальні фабрики цигарок. Водночас до України хлинули контрабандні сигарети тому, що дуже високі акцизи зробили цей бізнес високомаржинальним.

ЄС більше турбує стабільність фінансів України, адже контрабанда вимиває значну частину фінансів. Тіньові витрати, своєю чергою, можуть використовуватися у політичних для корупції. Тому це бентежить Європу, однак нас бентежить те, що їх це бентежить більше, ніж нас.

Європа активно наполягала на прийнятті відповідного закону. Україна, загалом, не заперечувала, але саме тиск із боку ЄС відіграв ключову роль. Для Європи важливо, щоб Україна стала більш цивілізованою в плані управління митними правилами та отримувала інструменти для боротьби з контрабандою, оскільки Європейський Союз – це не лише економічний, а й митний союз. Інтеграція митних правил, протидія контрабанді та створення єдиної митної території є ключовими етапами для подальшої інтеграції України в ЄС. Саме тому для Європи це питання має велике значення, зокрема й у контексті майбутньої євроінтеграції України.

– Чи можемо вважати представлені результати моніторингу тривожним сигналом, що не відбулося вибухового розгляду справ? Чи ще замало часу пройшло для того аби робити остаточні висновки?

Є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Об’єктивно – часу минуло не так багато, адже для якісного розслідування, особливо у випадку із залученням організованих груп, потрібен час. Це більш складні для документування злочини.

З іншого боку, є й суб’єктивні фактори. Наприклад, ми не чули про гучні випадки, оголошені в медіа чи соціальних мережах, зокрема від правоохоронних органів, про те, що затримано великий контрабандний синдикат, припинено його діяльність або притягнуто до відповідальності його керівника. Хоча прізвища таких осіб всім відомі – вони неодноразово згадувалися як на засіданнях Ради національної безпеки і оборони, так і на координаційних нарадах, присвячених боротьбі з контрабандою.

Отже, хоча й варто дати трохи більше часу, щоб оцінити ефективність змін, все ж суб’єктивні причини мають потужний вплив. Ми продовжуватимемо проводити моніторинг надалі.

– Чи можемо припустити, що в наших інституційно слабких умовах посилення відповідальності може мати зворотний ефект і навпаки провокує та розширює можливості для корупції?

Ключовим залишається факт, що слабкі інституції нашої держави призвели до того, що доведення кримінальних проваджень до логічного завершення стало непосильною ношею. Наприклад, у Верховній Раді зараз розглядаються близько 70 законопроєктів, в яких пропонується посилити кримінальну відповідальність. Коли аналізуємо термін, то бачимо, що вже існує покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, а нові ініціативи пропонують збільшити цей термін до 10 років. Суди нерідко визнають підсудного винним, але замість ув’язнення призначають умовне покарання або штраф у 5-10 тисяч гривень.

Це створює популізм боротьби зі злочинністю: начебто відповідальність посилюється, але фактично це слабка позиція. У ситуації, де немає невідворотності покарання, питання кримінальної відповідальності втрачає сенс. Злочин – це сигнал про проблему, як біль у людському організмі. Якщо злочинність не зменшується, а винних не притягують до відповідальності, це означає, що система дає збій.

Тому дійсно в умовах слабких інституцій, зростають і корупційні ризики, і недоведення вини, непритягнення до відповідальності, поширення відчуття безкарності, і всі негативні наслідки, які з цього випливають.

– За рік дії закону спостерігаємо одиничні випадки, де були винесені реальні вироки. Це здебільшого випадки не пов’язані з організованими групами. Насправді ж контрабанда обчислюється десятками, а то й сотнями мільярдів гривень – очевидно, що це організована злочинна діяльність. Навіть після того, як були надані відповідні повноваження, масштабні процеси не видно. З чим це пов’язано та хто несе відповідальність за те, що не відбуваються реальні зміни?

По-перше, політична відповідальність за законодавчу ініціативу лежить на тому, хто вносить законопроєкт. Якщо в пояснювальній записці та публічній аргументації наводяться певні очікувані результати, а ці результати не досягаються, то або ініціатива була не правильно сформульована, або вона не була належно виконана. У такому випадку розглядається питання відповідальності виконавців. Бюро економічної безпеки, як головний орган, який має розслідувати випадки контрабанди, несе цю виконавчу відповідальність.

Проте ми всі знаємо про проблеми Бюро економічної безпеки. Саме тому був прийнятий закон щодо його перезавантаження, проведення конкурсу, надання нових працівників та оновлення кадрового складу, що має підвищити ефективність, зокрема у боротьбі з контрабандою. Однак, на жаль, ми знову стикаємося з ситуацією, коли спроби посилити відповідальність вважаються добрими на заголовках ЗМІ, але насправді реальні зміни, зокрема на рівні винесення вироків, не відбуваються.

Між тим, що написано в законі, і його правозастосуванням, існує прірва. Тому потрібно розбиратися на більш глибокому рівні, чому так відбувається. Ми не закликаємо до тюремних вироків, що потрібно саджати всіх, це дещо більше.

Кримінальний кодекс передбачає випадки, коли є пом’якшувальні обставини, які можуть замінити одне покарання на інше. Однак якщо це стане системою, потрібно переглянути Кримінальний кодекс і систему санкцій. У нас існують жорсткі санкції за злочини, що стосуються державного бюджету чи насильницьких злочинів, але на практиці ми бачимо, що або застосовуються випробувальні терміни, або замінюються м’якшим покаранням. Тобто санкції не працюють, а це означає, що в механізмі не працює система кримінальної юстиції, а саме судові та правоохоронні органи.

– Що потрібно робити з цією ситуацією?

Все ж вважаю, що варто зачекати, щоб отримати більше інформації. Коли застосування цього закону набере обертів, ми зможемо побачити конкретні цифри. Можливо, перезавантаження Бюро економічної безпеки (БЕК) дасть свої результати.

Що з цим робити? По-перше, – посилення інституційної спроможності судових і правоохоронних органів. По-друге, ймовірно, необхідний новий концептуальний підхід до системи покарання. Наявні покарання залишаються дуже жорсткими, а їхнє застосування на практиці залишає бажати кращого.

Також необхідно переглянути функціонал правоохоронних органів і соціально-економічні обставини за яких виникає контрабанда. Репресивний метод важливий, однак він не єдиний, і протидіяти контрабанді лише кримінальними покараннями неможливо.

– Які практичні кроки варто зробити офіційним особам ЄС або українському уряду?

По-перше, мають вимагати перезавантаження органів, які відповідають за боротьбу з контрабандою. Це стосується як Бюро економічної безпеки, так і Державної митної служби.

Крім того, питання контрабанди потрібно винести на більш високий рівень. Йдеться не про класний піар, а про реальне розуміння причин і умов, які сприяють цьому явищу. Це має бути питанням для перших осіб держави, з політичною волею для прийняття рішення.

Наші європейські партнери можуть допомогти у здобутті цієї політичної волі. Є інструменти м’якого тиску на українську державу, саме це потрібно використовувати для досягнення результату.

Результати моніторингу будуть корисними для ЄС, що дозволить оцінити, як працюють інституції, як застосовуються закони, наскільки вони ефективні і чи справді європейські норми автоматично будуть працювати в Україні. Це може бути неприємною інформацією для ЄС, але вона може дати позитивний ефект.

– Організовану групу надзвичайно важко довести та ідентифікувати, тому таких проваджень, ймовірно, не буде. Бізнес дуже хвилювався через криміналізацію недостовірного декларування – чи були протягом 2024 року такі випадки?

Дійсно, організовану групу дуже важко документувати в рамках правоохоронної діяльності. З іншого боку, силові органи раніше казали, що їм потрібно мати відповідну статтю в законі, щоб мати можливість працювати з організованими групами. До цього вони використовували статтю 212 ККУ (ухилення від сплати податків), адміністративні протоколи, тобто фактично намагалися «викручуватися». Тепер же є окрема стаття і окремий склад злочину – контрабанда товарів та контрабанда підакцизних товарів, що дає більше можливостей для роботи. Які будуть відмовки тепер, побачимо.

Недостовірне декларування справді було в першій редакції, але до другого читання прибрали на прохання бізнесу. Це було зроблено тому, що помилки у декларуванні могли призвести до безпідставного кримінального переслідування. Тому дана стаття була вилучена і у фінальний закон вона не потрапила.

– Відсутність кримінального покарання впливає на бажання громадян займатися контрабандною діяльністю. Відсутність покарання або відсутність криміналізації, спонукала людей перевозити незаконний товар?

Особливо, коли мова йде про невеликі обсяги. Тут має місце й моральні питання. Це не завжди сприймається як серйозне порушення, якщо партія товарів невелика, але окремі випадки складаються у значний контрабандний конгломерат. А те, що жодного вироку немає у системних контрабандистах, справді створює атмосферу безкарності. Люди не бояться тих статей, які прописані в Кримінальному кодексі, і навіть кримінальних проваджень. Багато конфліктів було, коли силові органи проводили обшуки, проте притягнення до відповідальності не відбулося.

В Україні обшук часто сприймається як уже певне покарання. Результати обшуку відображаються в соціальних медіа – ось її сфотографували з грошима або з предметами злочину, але після цього жодних реальних кроків не робиться. Тому дійсно така ситуація лише підриває довіру до системи правосуддя.

– Чи було предметом Вашого дослідження порівняння санкцій, передбачених частиною першої статті 212 ККУ, де покарання може бути м’якшим за товарну контрабанду, ніж санкції, що передбачені для адміністративного правопорушення у статтях 482 та 483 ККУ?

Справді санкція за контрабанду може бути м’якшою, ніж адміністративна санкція. Важливо, що з того, що ми бачимо за вироками, часто застосовуються лише штрафи. Навіщо тоді було криміналізувати контрабанду, якщо в результаті і тут, і там накладається штраф? В рамках кримінального переслідування органи слідства отримали можливість проводити негласно-слідчі дії, але в підсумку ми знову отримуємо штрафи. Тому постає питання, чи досягнув закону своєї мети.

– Наскільки виправданим було рішення визначити БЕБ ключовим органом в протидії товарній контрабанді, чи не краще надати ці повноваження Держмитслужбі, оперативно-розшукову діяльність якої передбачено Національною стратегією доходів?

Річ у тому, що питання надання Державній митній службі повноважень для проведення оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства у справах про контрабанду було включено до Національної стратегії доходів не випадково. Це є узагальненням директив, настанов і рекомендацій, які надходять від ЄС та інших міжнародних партнерів. Однак варто зазначити, що стан інституцій в Україні та в Європі відрізняється. Те, що вже реалізовано в деяких європейських країнах, де митні органи мають право на проведення слідства і є правоохоронними органами, в Україні лише обговорюється.

Водночас стверджувати, що надання таких повноважень Державній митній службі однозначно вирішить всі питання, було б передчасно. На сьогодні Митна служба інституційно залишається досить слабкою, і вплив інших правоохоронних органів на неї надто великий. Навіть якщо Митниця отримає правоохоронний статус, цей вплив не зникне – навпаки, він може посилитись за рахунок того, що над ними буде процесуальне керівництво з органів прокуратури. Це питання залишається дискусійним, хоча європейські партнери дійсно наполягають на тому, щоб розслідування випадків контрабанди здійснювали митні органи. Однак однозначної відповіді на це питання поки немає. Знову ж таки, ми стикаємось з тим, що європейські рекомендації не завжди спрацьовують в Україні через національні особливості та стан наших інституцій.

– Чи не використовуються міждержавні угоди, меморандуми тощо як засоби легітимізації ситуативних суб’єктивних рішень щодо криміналізації або декриміналізації злочинного діяння?

Вимоги меморандумів, зокрема від МВФ або щодо макрофінансової допомоги з боку ЄС лежать в основі рішень, які потім приймає Верховна Рада, зокрема щодо криміналізації. Міжнародні партнери не вимагали декриміналізації контрабанди у 2011 році, коли закон був прийнятий і набув чинності на початку 2012 року. На сьогодні це дійсно була рекомендація Європи, однак саме ми пропонуємо МВФ і ЄС, які рішення нам потрібні для виконання їхніх вимог.

Міжнародні партнери нас питають: «Що вам потрібно для того, щоб краще адмініструвати податки, ефективніше протидіяти корупції, контрабанді тощо?» Ми самі формулюємо запити, і наш уряд розробляє перелік рішень, які необхідні для досягнення цілей. Тому я б не сказав, що це була 100% ідея саме Європейського Союзу, що ми повинні обов’язково прийняти цей закон для отримання допомоги. Тут ініціатива належить, в тому числі й українському уряду.

– Чи правильно було визначено, що саме БЕБ розслідує випадки контрабанди?

Раніше розслідування контрабанди здійснювала Служба безпеки України, і це правило перейшло з радянських часів, коли була монополія держави на зовнішню торгівлю і органи безпеки займалися цим питанням. Така система збереглася після здобуття незалежності, і органи безпеки продовжували контролювати зовнішньоекономічну діяльність.

Навіть зараз, коли підсудність закріплена за БЕБ, органи безпеки все одно беруть участь у протидії контрабанді. Не можна однозначно сказати, чи правильний цей підхід, адже все залежить від ефективності. Поки що ефективність важко оцінити, оскільки ми маємо лише цифри, що стосуються кримінальної юстиції.

Існують також питання корупції, яка супроводжує контрабанду, несплати податків, легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом, а також виведення валюти з України або неповернення валютної виручки. Це комплексне питання, і важко сказати, який орган з усіх існуючих краще з ним справляється, оскільки більшість з них перебувають на одному доволі низькому рівні, явного чемпіона не буде.

– Корінь проблеми протидії товарній контрабанді полягає в неефективній судовій системі. Що потрібно реформувати в цій сфері?

Неефективна судова система є 100%-во, але давайте подивимося, які провадження потрапляють з правоохоронної системи до судової. В суд надходять ті справи, де суддям фактично лише потрібно призначити покарання. У нас немає змагальності, оскільки всі справи, які можна було закрити з якихось підстав, зазвичай закриваються на етапі досудового розслідування. І в суд потрапляють лише ті справи, де очевидно, що особа винна, і задача судді – призначити покарання або звільнити від покарання, але все одно винести обвинувальний вирок. Це видно з того, що виправдувальних вироків останнім часом майже немає. Це означає, що все виправдання відбувається на етапі досудового розслідування.

Чи є там корупційні моменти? Скоріше за все, є. Але в суд потрапляють справи, де особа вже визнала свою провину і уклала угоду зі слідством. Тому проблема не тільки в неефективності судової системи, але й у самому процесі досудового розслідування.

Важливо, що корінь неефективності полягає саме у відсутності повної незалежності судової гілки влади. На жаль, іноді судді є незалежними лише формально і часто чекають на сигнали який вирок потрібно ухвалити. Особливо це стосується чутливих справ, які можуть бути політично забарвлені або пов’язані з великими коштами. Тому, рухатися слід у бік більшої незалежності судової влади, тоді буде менше таких проблем.

Вебінар проведено в рамках проєкту «Оцінка криміналізації перемитництва в Україні з погляду законодавства ЄС», що втілюється Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджується Pact в Україні. Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.