Понад половина громадян України (51,3%) недооцінюють суму податків, яку вони сплачують за державні послуги. Більшість (28,6%) вважають, що працівники віддають на забезпечення державних функцій близько чверті своїх доходів. Ще 14,6% вважають, що утримання держави становить близько третини доходів. Лише 7,9% правильно зазначили, що українські працівники сплачують близько половини своїх доходів на утримання держави. Майже 36% опитаних не змогли відповісти на питання. Такі дані опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології з 1 по 12 грудня 2019 року.

Саме 50% є часткою доходів, яку більшість українських працівників сплачують на утримання держави. Такі розрахунки наводить Центр соціально-економічних досліджень CASE-Україна на сайті “Ціна держави”, на основі чинних ставок податків на працю та споживання (ЄСВ, ПДФО, військового збору, ПДВ, акцизних та митних зборів). На інтернет-сторінці https://cost.ua/calculator розміщено податковий калькулятор, за допомогою якого користувач може оцінити не лише свій річний обсяг сплачених податків, а й скільки саме платить за окремі державні послуги, такі як оборона, виплата пенсій чи охорона здоров’я.

“Більшість податків стягуються непомітно для самого платника  — у цьому і є головна причина недооцінювання обсягу сплачених коштів”, — вважає виконавчий директор “CASE Україна” Дмитро Боярчук. “Попри те, що податки до бюджету перераховують продавці, працедавці, виробники підакцизних товарів та імпортери, кінцевим платником усіх податків все одно є працівник і покупець. Податки або включені в ціну кінцевого товару, або віднімаються від заробітної плати”, — зазначив економіст.

Опитано 2043 особи у віці від 18 років у 110 населених пунктах з 1 по 12 грудня 2019 року в усіх областях України, окрім окупованих Росією територій Донбасу та Криму. Вибірка репрезентативна для дорослого населення України. Статистична похибка з урахуванням дизайн-ефекту знаходиться у межах від 0,7% (для показників, близьких до 1 або 99%) до 3.3% (для показників, близьких до 50%).

Опитування проводилося Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Думки та позиції викладені/озвучені в ході роботи над дослідженням є позицією експертів та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).