Чи врятує нас природний газ зимою 2024/25?

4 липня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Чи врятує нас природний газ зимою 2024/25?»

У ній взяв участь Роман Ніцович, директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group., модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

Газопоршнева генерація є конкурентоспроможною технологією порівняно з іншими джерелами енергії, але її економічна ефективність значно залежить від ряду факторів, включаючи технічні характеристики установки та ціни на природний газ.
Аргументи на користь використання газової генерації:
– швидкість створення об’єктів
– можливість видачі потужності
– масштабованість до мегаватного класу
– незалежність від погодних умов
– маневровність потужності
– доступність газових ресурсів
Є два основних сценарії розвитку подій на наступний рік: базовий – де очікується стабільний видобуток і потреба в імпорті на мінімальному рівні, та альтернативний – де можливі ураження інфраструктури, що змінює ситуацію.
Важливою є реакція на кризові ситуації, такі як ураження інфраструктури, і підготовка до збільшення відбору з сховищ у разі потреби.
Транспортування газу залежить від компресорних станцій, які повинні бути захищені системами повітряної оборони.
Вразливими є точки з’єднання магістральної та розподільчої мереж. Обладнання повинне працювати при зміні режиму тиску для забезпечення постачання газу споживачам.
Необхідно діяти превентивно для мінімізації загроз для газової системи. В Україні є виробництво агрегатів для перекачування газу, що може допомогти у разі пошкоджень.
Держава запускає програми підтримки та кредитування для встановлення теплових насосів, сонячних панелей та систем зберігання енергії.
Тарифи на електроенергію не підлягають мораторію. У рамках програми макрофінансової допомоги ЄС розробляється дорожня карта для руху до ринкових цін на газ та електроенергію.
Українські атомні блоки не призначені для значного регулювання потужності, що видається в мережу, тому маневрування ними є складним і ризикованим.
Існують плани будівництва нових енергоблоків за американськими технологіями, але процес потребує техніко-економічного обґрунтування і є тривалим.

Дмитро Боярчук

– Наскільки природний газ як джерело енергії зможе пом’якшити ситуацію з електропостачанням наступної зими? З початком масових атак на ТЕС, піднялись питання про газопоршневу генерацію і про створення децентралізованої системи генерації електроенергії за рахунок природного газу. Ці заяви звучали досить оптимістично, і навіть була надія, що до початку зими за певних зусиль можна полегшити нашу ситуацію за рахунок такого переходу. Проте у цьому контексті виникає питання щодо надійності постачання природного газу.

Що таке газопоршнева генерація і як вона працює? Наскільки цей варіант може бути основним рішенням проблеми з електропостачанням?

Роман Ніцович

Є дві причини чому обрали саме генерацію на газі. Перша причина – це швидкість створення об’єктів. Якщо ми говоримо про атомний блок, то його будівництво займе мінімум 10 років, навіть з урахуванням амбітних планів нашого Міністерства – не менше 5 років. Якщо говорити про відновлювані джерела, то можна поставити багато сонячних панелей. Проте взимку ця технологія не буде корисною, особливо якщо вона не поєднана з установками зберігання енергії, яка накопичується протягом дня, коли працює сонце. Взимку, в умовах скороченого світлового дня це зробити дуже складно. Загалом, відновлювані джерела енергії досить залежні від погодних умов і повинні комбінуватися з маневровою генерацією.

Друга причина – це можливість видачі потужності. В газовій генерації ви можете як бути на нулі, так і через хвилину, видати 100% потужності. В інших технологіях це відбувається не так швидко. Атомний блок потрібно підіймати й розганяти майже добу, тепловий блок також потрібно розганяти до необхідної потужності. Це є перевагою газової генерації. Крім того, в майбутньому ці потужності можна буде перевести на відновлюваний газ, такий як біометан або синтетичний газ.

Дана технологія дозволяє створювати ефективну когенерацію, коли крім електроенергії ми ще можемо виробляти тепло в безпосередній близькості до споживача. Масштабованість також дозволяє будувати як маленьку установку (газопоршневі від 10 кВт), так і станцію мегаватного класу (газові турбіни). Остання технологія складніша, але вона дозволяє отримати сотні мегават, тобто еквівалент одного блоку на тепловій електростанції на вугіллі.

Чим більше у нас в системі сонячних чи вітрових електростанцій, тим більше ми залежимо від погоди й коливань. Для того, щоб ці коливання гасити мають бути або установки зберігання, які будуть акумулювати та видавати по графіку споживання; або потрібні маневрові потужності, які можуть дуже швидко видавати потужність. Росіяни вибили нашу маневрову базову генерацію, оскільки на ядерній дуже складно працювати в енергосистемі тому, що графік споживання нерівномірний. Саме тому говоримо про газ. Плюс Україна має газові ресурси.

– Чому раніше цьому не приділяли увагу?

До війни в енергосистемі України було дуже багато потужностей, які перекривали споживання вдвічі. Не було ринкових стимулів, оскільки ринок був концентрованим і не було особливої конкуренції. Цінові стимули для інвесторів будувати газову генерацію були відсутні, за винятком когенераційних проєктів, де одночасно з електроенергією виробляється тепло. Такі проєкти були поодинокими й здебільшого базувалися на біомасі завдяки “зеленому” тарифу, який дозволяв бізнес-моделі працювати.

– Яка собівартість електроенергії при газопоршневій генерації?

Її потрібно рахувати окремо для кожної установки, залежно від масштабу та коефіцієнта корисної дії обладнання. Загалом це конкурентна технологія на рівні зі старими амортизованими вугільними станціями та відновлюваними джерелами енергії. Важливу роль грають конкретні обладнання, потужності та ціни на енергоресурси.

У 2022 році (рік цінового шоку) ціни на газ різко зросли через дії Росії, що спричинило кризу на ринку енергетики в ЄС. Невиконання контрактів, вибухи на газопроводах “Північний потік-1,2” ще більше ускладнили ситуацію, що спричинило різке зростання цін на газ, що потягнуло зростання вартості електроенергії. У відповідь ЄС вжив антикризові заходи, включаючи обмеження цін на ринку.

Україна, як видобувна країна, може забезпечити себе газом, особливо в умовах війни, коли багато металургійних підприємств зруйновано або знаходяться на окупованих територіях, а експорт газу заборонений. Це дозволяє використати ресурс на внутрішньому ринку.

– У розмові з Андрієм Герусом, Головою комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, обговорювали ситуацію з газовими сховищами. Поділіться Вашою думкою чи страждають сховища від дій росіян?

Підземні газові окрім свердловин включають наземну інфраструктуру, що забезпечують їхню роботу, тому тут можуть бути пошкодження.

Удари можуть зменшити попит нерезидентів на послуги зберігання газу. Ми позиціонуємо себе як газовий сейф Європи тому, що є незадіяні потужності, які ми можемо пропонувати – до 10 млрд кубометрів, досить серйозна потужність.

Окрім того, є загрозливі моменти для проходження зими тому, що сезон відбору починається з опалювальним сезоном і значна частина газу взимку – це ресурс сховища. Попит, який існує взимку не покривається повністю власним видобутком або імпортом. Тому ресурс сховищ справді дуже важливо.

Energу map на основі даних Aggregated Gas Storage Inventory (AGSI+) показують темпи закачки газу. У 2024 році за пів року ми закачали 1,7 млрд кубометрів газу. Темпи закачки різні, наприклад, в червні вони просіли на 20% порівняно з попереднім роком, проте у квітні в нас була досить активна закачка в період виходу із зими завдяки теплій погоді.

У 2023 році ціль була досягти 14,7 млрд кубометрів газу, але чіткої цифри на 2024 рік немає. Очікується, що ціль буде понад 13 млрд, але менш як 14 млрд кубометрів. Питання в тому чи встигаємо ми накопичити ресурс тими темпами, які маємо на цей час. Важливо розуміти, що ці цифри включають газ не тільки для українських споживачів, але й зберігається нерезидентами, тому фактичний український ресурс може бути меншим.

Чи можемо ми викупити газ нерезидентів, це стосується наявності контрактних зобов’язань та залежності від кон’юнктури цінової політики. Якщо є контрактні зобов’язання перед клієнтом і розраховують на цей ресурс газу, вони його використовують. Інакше або їм повинні заплатити більше, щоб вони купили газ на короткостроковому ринку взимку.

Я б не розраховував на газ нерезидентів значною мірою цього сезону. По-перше, через ефект російських ударів, які можуть відлякати певних клієнтів від послуг зберігання газу. По-друге, не варто сподіватися, що всі нерезиденти, які все-таки наважаться зберігати газ в наших сховищах, будуть готові реалізувати його нашим компаніям і продавати. Тому виникає питання, як ми закриємо баланс газу в цьому сезоні, якщо темп закачки буде не дуже високим.

Є різні сценарії. DiXi Group, як аналітичний центр, порахували два сценарії. Перший – базовий сценарій балансу газу на 2024 рік, де видобуток буде такий самий, як минулого року, або трохи менший, мінімальний імпорт, відбір зі сховищ на рівні 6,4 млрд кубометрів.

Альтернативний сценарій – коли в нас відбувається ураження газової інфраструктури, видобуток суттєво просідає, споживання змінюється – скорочується, але кардианльно зростає потреба відбору з сховищ. Тому дуже важливо потурбуватися про захист інфраструктури та наповнення.

– Перший етап знищення у 2022-2023 роках, коли росіяни били по інфраструктурі електрогенерації та електропостачання, намагались розірвати систему через удари по мережах. Що стосується газорозподільних мереж?

Якщо подивимося на газотранспортну систему в цілому, видобуток газу не може бути суттєво порушений, оскільки він досить розосереджений. Витрачати ракети на кожну свердловину немає сенсу. Росіяни вже намагалися атакувати основні газові промисли у Харківській та Полтавській областях, але не досягли значного успіху. Відбувалося певне просідання видобутку через паузи в інвестиціях з боку приватних компаній та рішень держави щодо накладення санкцій та анулювання спеціальних дозволів.

Суттєвий ризик існує у транспортуванні газу, вразливими є компресорні станції, які забезпечують тиск і транспортування газу. Основні об’єкти мають бути захищені системами повітряної оборони. Крім того, є незадіяний ресурс газових компресорів, які можна використовувати коли не буде транзиту. Газова система досить гнучка, і якщо одна ланка виходить з ладу, є можливість перенаправити газ альтернативним маршрутом.

Також вразливими є точки з’єднання, де газ із магістральної мережі потрапляє в розподільчу мережу коли відбувається пониження тиску. Питання полягає в тому, чи може це обладнання працювати в інших умовах. Наприклад, при зміні режиму тиску в магістральній системі, розподільні станції повинні належним чином понижувати тиск і постачати газ малим і середнім споживачам у містах, бізнесу та теплокомуненерго.

Тут є певне розуміння і підготовча робота ведеться, щоб діяти на випередження. Тому що зараз ми працюємо реактивно, щоб забезпечити електричну систему. Маємо діяти превентивно, щоб мінімізувати загрози для газової системи.

Також в Україні є виробництво таких агрегатів для перекачування, що може допомогти у разі суттєвих пошкоджень цього обладнання.

– Коли зростали тарифи на газ вважали, що все потрібно робити на електроенергії. Зараз ситуація інша, тенденція змінилась. Чи можемо ми заглянути за горизонт і зрозуміти, куди все рухається на середньострокову перспективу?

Це відбулося в основному не через цінові впливи. Основний фактор, що переключив тенденцію був занепад систем централізованого теплопостачання і гарячого водопостачання, коли люди бажали мати кращу якість послуг і вирішили переходити на індивідуальні системи опалення та підігріву води на основі електрики. Якщо говоримо про ресурс для виробництва тепла, то тут все залежить від технологій.

Це європейські ціни на газ і електроенергію за даними Євростату. Краще дивитись на зелений графік – це ціни включно з податками для домогосподарств. Бачимо, що електроенергія коштує близько 27-30 євроцентів за кіловат-годину в середньому по Європі. Звичайно рівень залежить від країни, податків і внутрішньої політики. Найдешевше – в Угорщині через Орбанівський соціалізм, найдорожче – в Данії та Німеччині.

Якщо дивитися на газ, то ціна за кіловат-годину менше ніж 12 євроцентів. Разом з тим, ми розуміємо, що електроенергія і газ – це ресурси, які дозволяють нам отримати тепло або гарячу воду.

Багато залежить від того, якою технологією ви користуєтесь. Якщо це електричний котел, це дуже дорого навіть в українських умовах. Якщо це газовий котел, це теж певні витрати. Найбільш ефективно – це тепловий насос, тому що він при споживанні одного кіловат-години може видавати 3-4 кіловати тепла.

Якщо ми говоримо про наші ціни, вони не є ринковими, але для розуміння: газ у нас коштує близько 75 копійок за кіловат-годину, а електроенергія – 4 гривні 32 копійки за кіловат-годину. Навіть якщо найефективніший котел, газ все одно перемагає в ціновій конкуренції в частині енергії, яку ми можемо отримати.

Якщо порівнювати електричне опалення (класичне тенове або теплу підлогу) і газовий котел з тепловим насосом, тут звичайно набагато вигідніша інвестиція в тепловий насос. Проте, не завжди це може бути реалізовано, особливо у багатоквартирних будинках. Це більше рішення для індивідуальних будинків. Зараз в Європі бум на встановлення теплових насосів, ринок перегрітий, і дуже складно придбати це обладнання. Окупність теж досить тривала.

Держава нарешті запускає програми підтримки й кредитування. Якщо це ОСББ або житловий кооператив, то є програма, яка дає пільгове кредитування на встановлення теплових насосів. Для приватних домогосподарств це може бути банківське кредитування, яке зараз починають реалізовувати на встановлення сонячних панелей, систем зберігання енергії та теплових насосів. Це найбільш грамотне рішення в частині операційних витрат.

Газ є частиною історії зеленого переходу. Відбувається електрифікація теплопостачання, щоб використовувати викопне паливо, а електроенергію виробляти з чистих джерел. Також можна використовувати біомасу або твердопаливні котли.

Якщо головна ціль – декарбонізація, то це шлях до відмови від викопного палива. Але якщо ціль – вижити, то ми робимо ставку на газ. Кожен має мати план на випадок колапсу енергосистеми або газової системи, або порушення роботи централізованого теплопостачання.

В частині теплопостачання міста вже багато роблять, щоб переводити котельні на альтернативні джерела живлення або забезпечити їх автономною електроенергією, в тому числі завдяки газової когенерації. Наприклад, у Хмельницькому вже працюють 15 когенераційних установок. Якщо вимкнеться електроенергія і настане блекаут, місто продовжить працювати. Система теплопостачання вироблятиме тепло й електроенергію, яку використовуватимуть для власних потреб та інших обʼєктів промислів. Хмельницький з 2015 року працює над своєю енергонезалежністю, що підвищує стійкість до зимових потрясінь. В інших містах цей процес лише набирає обертів.

Деякі міста переходять на використання біомаси або твердопаливних котлів, оскільки це доступний ресурс.

– Що у нас відбувається з видобутком газу – росте, стагнує, падає чи є прогрес?

У 2022 році видобуток просів – знизився на 9%: у 2021 році 19,8 млрд кубометрів, 2022 – 18,5 млрд кубометрів. Відбулося це через війну, основний фактор – зупинка роботи західних сервісних компаній та інвестицій приватних компаній. У 2023 році видобуток зріс десь на 1%, до 18,7 млрд кубометрів, переважно за рахунок державних компаній “Укргазвидобування” і “Укрнафта”. Приватні компанії скоротили видобуток через рішення щодо санкцій та зупинки спеціальних дозволів. Наразі вирішуються питання щодо покарання підсанкційних осіб і забезпечення внутрішнього ресурсу газу, щоб уникнути витрат на імпорт.

Державні компанії суттєво наростили інвестиції у буріння нових свердловин. Регулярно повідомляється про введення в експлуатацію нових свердловин Укргазвидобуванням і Укрнафтою. Частина цих свердловин – це розбурювання старих родовищ, але є і нові родовища. Якщо темпи буріння збережуться, то це дає підстави очікувати приріст видобутку.

– Власного видобутку вистачає чи ми ще щось імпортуємо?

Імпорт газу активізувався у першому кварталі 2023 року завдяки кредитній лінії ЄБРР, але влітку попит знизився. Взимку ресурсу в сховищах вистачило для проходження сезону і покриття власних потреб без імпортного газу.

Водночас імпорт для нерезидентів був присутнім. Молдова зберігала понад 0,5 млрд кубометрів у наших сховищах.

– Які перспективи по тарифах? На електроенергію суттєво піднялися ціни, що з приводу тарифам на газ та опалення?

Зараз діє законодавчо встановлений мораторій на підвищення тарифів на розподіл газу, виробництво та постачання тепла, а також на гаряче водопостачання.

Тарифи на електроенергію також входять до пакета комунальних тарифів, але вони не стали предметом мораторію. Це пов’язано з тим, що основний ресурс для виробництва тепла – це газ. У рамках нової програми макрофінансової допомоги ЄС, яка називається Ukraine Facility, наш уряд зобов’язався провести певні реформи в обмін на грантове фінансування та кредити. Це допомагає покрити фіскальний розрив, необхідний для фінансування оборони, виплати пенсій, зарплат лікарям, вчителям та інших захищених видатків.

Одним із пунктів цієї програми є розробка дорожньої карти щодо руху до ринкових цін на газ та електроенергію. Проте це питання відкладене до кінця 2025 – початку 2026 року. Виникає потреба у перегляді тарифів на теплопостачання, оскільки різниця між економічно обґрунтованим тарифом та фактичним тарифом зростає. Для населення недофінансування тепла становить близько 30%, а для інших споживачів – 2-5%. Це спричиняє зростання боргів теплопостачальних підприємств, оскільки тарифи не покривають витрат.

Комунальні підприємства змушені звертатися до місцевих бюджетів за допомогою, що погіршує фінансову ситуацію. Останнє компенсація по тарифах здійснювалось у 2021 році, і зараз немає ресурсів для покриття різниці. Залишається проблема, яку або вирішують місцеві бюджети, або її поступово скорочують борг.

Загалом, потреба у перегляді тарифів існує, але діє мораторій, який може бути збережений до стабілізації ситуації. Можливо, в майбутньому буде прийнято рішення про поступове зняття мораторію та врегулювання боргів. Це залежить від наявності ресурсів у бюджеті та політичної волі.

– Що з газовою трубою Нафтогазу та транзитом?

Газова труба як працювала, так і буде працювати, є багато інших користувачів системи – українські та іноземні газовидобувні компанії, постачальники, трейдери. Щодо контракту по транзиту російського газу – з 1 січня 2025 року. Україна припиняє транзит російського ресурсу нашою системою.

Однак, юридичні аспекти ще не вирішені, і можливість транзиту залежить від укладання нових угод між операторами та європейськими компаніями. Бронювання потужностей може відбуватися як на довгостроковій основі (річне), так і на короткий строк (квартальне, місячне, добове). Західні медіа повідомляють про азербайджанський газ, який може бути альтернативою через своп-контракти. Проте поки є невизначеність, яка може стати важелем впливу з боку окремих зацікавлених сторін, але система продовжує працювати та модернізуватися. Газпром заплатив нам за невиконання транзитних контрактів. Це вже питання в арбітражі, воно буде також розглядатися і можливо отримаємо рішення у 2025 році.

– Франція генерує 63% своєї електроенергії за рахунок ядерної енергії, теплові станції – 10%, чим ми відрізняємося?

Складно маневрувати ядерною енергією. Ми не досягнемо такої частки ядерної енергії, хіба що продовжиться ударна кампанія та подальше руйнування гідрогенерацій, теплової генерації, коли ми залишимося тільки з цією енергією.

Наші атомні блоки не розроблені таким чином, щоб суттєво регулювати потужність, яку вони видають в мережу. Маніпулювати з цими блоками, щоб вони в якийсь момент видавали менше, а в якийсь більше, це питання режимів експлуатації, які дозволені. Це ядерний об’єкт, і ми знаємо, чим завершилися маніпуляції подібного роду на Чорнобильській атомній електростанції. Звичайно, там були інші конструкції й дизайн реакторів, але цим не можна ризикувати.

Майбутні блоки, які в планах будівництва на основі новітніх американських технологій, дозволяють певним чином змінювати потужність, яку атомний блок видає в мережу.

Кожен кейс індивідуальний. Французький кейс також особливий. Це країна, яка також дивиться на газову генерацію і на відновлювані джерела. Парк атомних електростанцій, який працює, застаріває, і буде багато виводитися з експлуатації. Наразі у Франції в процесі будівництва перебуває фактично один єдиний блок. Значно більше будується потужностей відновлюваної енергії, на яку вони роблять ставку, не відмовляючись у коротко- і середньостроковій перспективі від АЕС.

Нам необхідно принаймні зберегти те, що маємо. Щодо планів будівництва, багато на цю тему говорять, є прихильники атомної енергетики й противники. Є проєкт добудови Хмельницької атомної електростанції, який викликав чимало критики, цілком заслуженої. Ресурс буде витрачатись на досить застарілу технологію, на ті самі російські реактори, які зараз перебувають у Болгарії. Ми не отримаємо цей об’єкт швидко, це роки, не місяці.

Якщо говорити про інші проєкт, наприклад, будівництво за американськими технологіями, немає техніко-економічного обґрунтування, яке дасть відповідь, що вигідніше будувати. Ми можемо витратити ті самі кошти на будівництво генерації на інших технологіях і отримати той самий результат за менші гроші. Тут багато відкритих питань, і це не швидкий проєкт.

Ця дискусія створена CASE Україна за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст дискусії не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.