Чому стандарти ОЕСР важливі і як вони змінюють правила гри для бізнесу та держави?

18 червня 2025 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Чому стандарти ОЕСР важливі і як вони змінюють правила гри для бізнесу та держави?»

У ній взяла участь голова секретаріату ГС “Всеукраїнської мережі доброчесності та комплаєнсу” (UNIC) Антоніна Прудко, модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Відео заходу за посиланням.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

• ОЕСР є глобальним аналітичним центром, який формує міжнародні стандарти та надає рекомендації урядам для розвитку ефективної політики на основі глибокого аналізу даних.
• Дослідження ОЕСР використовують провідні фінансові інституції світу, для України – це ключове джерело експертної підтримки на шляху реформ та інтеграції до міжнародних стандартів у різних сферах: інвестиційна політика, належне врядування, прозорість, освіта, сталий розвиток, оподаткування.
• Стратегічна ціль вступу до ОЕСР вимагає виконання глибоких реформ і приєднання до ключових міжнародних інструментів, насамперед Конвенції про боротьбу з міжнародним хабарництвом, що відкриє шлях до подальшої інтеграції та пришвидшить процеси співпраці з організацією.
• Приєднання до ОЕСР дає Україні потужну аналітичну, експертну, методологічну, технічну підтримку для впровадження реформ, які одночасно наближають нас і до повноцінного членства в ЄС.
• Членство в ОЕСР зміцнює міжнародну репутацію України як надійного партнера, що дотримується високих стандартів, що, своєю чергою, сприяє зростанню довіри інвесторів та фінансових інституцій.
• UNIC об’єднує український і міжнародний бізнес навколо культури ділової доброчесності, пропагуючи прозорість, відповідальність і дотримання міжнародних стандартів у практичній діяльності компаній.
• Українському бізнесу доведеться адаптуватися до жорстких міжнародних стандартів прозорості, етичного управління і антикорупційних норм, що в довгостроковій перспективі підвищить довіру інвесторів і партнерів. Виходячи на міжнародні ринки, компанії мають впроваджувати комплаєнс-політики для дотримання міжнародних стандартів протидії корупції.
• Чесний бізнес потерпає через надмірну зарегульованість і контроль, що підриває його конкурентоздатність. Бізнес часто сприймають як “винного за замовчуванням”, що підриває довіру й мотивацію працювати прозоро.
• Найбільший бар’єр – не в законах, а в їх застосуванні та в культурі контролюючих органів. Потрібна взаємна воля до змін – лише так можна реалізувати стандарти ОЕСР.
• Ціль приєднання до ОЕСР у 2026 році – амбітна. Фактично це пожиттєве доведення відповідності високим стандартам плюс можливість впливати на розробку нових правил, жити за ними, і формувати світову політику разом із найрозвиненішими демократіями.

Дмитро Боярчук

– Яке місце Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) займає на мапі міжнародних організацій?

Антоніна Прудко

На перший погляд, система міжнародних організацій виглядає складною – багато вимог, зобов’язань. ОЕСР – це клуб країн з розвиненими економіками. Якщо звернутися до історії, ця організація була заснована у 1961 році. Її попередником була Організація європейського економічного співробітництва, створена для координації реалізації Плану Маршалла та ефективного розподілу фінансової допомоги від урядів США і Канади для відновлення післявоєнної Європи.

У 1961 році ця структура трансформувалася в Організацію економічного співробітництва та розвитку. Сьогодні ОЕСР об’єднує 38 країн-членів. До того ж, окремий спеціальний статус у цій організації має Європейська комісія. Вона не має права голосу, як повноправні члени, але бере активну участь у всіх засіданнях, консультаціях, робочих групах і заходах. При штаб-квартирі ОЕСР діє постійна делегація від Єврокомісії.

Хоча членів ОЕСР – 38, організація співпрацює більш ніж зі 100 країнами світу. Зараз у процесі приєднання перебувають такі країни, як Бразилія, Болгарія, Хорватія, Румунія. Деякі з них мають статус “ключових партнерів” -серед них Бразилія, Китай, ПАР, та інші. Це свідчить про глобальне охоплення організації.

Якщо говорити простою мовою, то ОЕСР – це свого роду глобальний аналітичний центр, який є потужним джерелом знань і формує міжнародні стандарти у багатьох сферах. Йдеться про економічне зростання, сталий розвиток, міжнародну торгівлю, фінансові ринки, державне управління, інвестиції, інновації, податкову політику, боротьбу з корупцією та міжнародним хабарництвом.

У межах ОЕСР функціонують десятки комітетів, де країни-члени делегують своїх урядовців. Це платформи для обговорення політик, напрацювання рішень і формування спільних підходів до вирішення глобальних викликів. Та ОЕСР виступає не лише як майданчик для співпраці, а й як ключовий виробник глобальних норм і стандартів.

ОЕСР насправді відіграє ключову й важливу роль у світовій економіці. На практиці це проявляється в тому, що організація щороку проводить велику кількість аналітичних оглядів і досліджень політик у різних країнах. За їхніми власними даними, щороку ОЕСР аналізує понад 500 політик у різних державах. Велика увага приділяється збору статистичних даних та проведенню опитувань, адже основа роботи – це аналіз даних на глобальному рівні. ОЕСР розробляє міжнародні стандарти й надає рекомендації урядам, допомагаючи їм формувати ефективну політику в різних сферах.

Результатом такої роботи є сотні аналітичних записок, рекомендацій і політичних порад, які готуються насамперед на запит урядів країн-членів. Водночас ОЕСР співпрацює і з країнами, що не є її членами. Завдання – допомогти державам, які прагнуть розвиватися та інтегруватися у глобальну економіку, досягти стандартів, визначених і випробуваних країнами-членами.

Фактично ОЕСР – це глобальний аналітичний центр (Global Think Tank). Організація бере активну участь у формуванні політик на глобальному рівні, виступаючи постійним радником у міжнародних дебатах та ініціативах. Зокрема, вона співпрацює з G20, G7, Довільським партнерством, Комісією Африканського Союзу та іншими міжнародними структурами.

До ОЕСР звертаються не лише уряди, а й глобальні інституції, які працюють над розвитком світових ринків, – за стандартами, рекомендаціями, політичними рішеннями, які були сформовані на основі глибокого аналізу та міжнародної експертизи.

– Світовий банк також називає себе глобальним аналітичним центром (think tank). Як співвідносяться ОЕСР та Світовий банк?

Звичайно, між ними є зв’язок і співпраця. Коли спілкуєшся з колегами з ОЕСР, вони іноді з усмішкою кажуть, що і Світовий банк, і МВФ із нетерпінням чекають їхніх звітів та рекомендацій. Це тому, що аналітика й дослідження, які готує ОЕСР, вважаються одними з найякісніших і найнадійніших у світі. Їхня робота ґрунтується на глибокому аналізі великих масивів даних, порівнянні ситуацій у різних країнах, а також на доступі до широкої мережі експертів у різних сферах.

Це можливо завдяки тому, що уряди країн-членів делегують до ОЕСР своїх фахівців. Існує навіть практика, коли представники урядів працюють безпосередньо в штаб-квартирі ОЕСР у Парижі – на кілька місяців або років. Вони залучаються до роботи над конкретними напрямами, тож аналітичні матеріали ОЕСР є результатом міжнародної співпраці та високої експертизи. Саме тому Світовий банк і МВФ не лише аналізують ці звіти, але й використовують їх для формування власних рекомендацій і вимог до окремих країн, у тому числі до України.

Хоча ОЕСР не надає фінансової допомоги напряму (це не її мета), вона тісно співпрацює з урядами країн. Основна форма такої співпраці – експертна й технічна допомога. Для України це особливо актуально на шляху до набуття членства в ОЕСР. Сьогодні ми маємо унікальну можливість використати майже всі експертні інструменти організації для того, щоб гармонізувати наше законодавство із міжнародними стандартами у різних сферах: інвестиційну політику, належне врядування, прозорість (включаючи антикорупцію та боротьбу з міжнародним хабарництвом – один із базових стандартів членства в ОЕСР), освіту, сталий розвиток, оподаткування тощо. Це дає Україні шанс суттєво просунутися в реформах і відповідати високим міжнародним критеріям.

Окрім цього, ОЕСР відіграє активну роль у донорській платформі для України, створеній на базі Ukraine Recovery Conference (URC). Організація бере участь у розробці рекомендацій, інструментів і підходів, які використовуються цією платформою для фінансування відбудови України. Генеральний секретар ОЕСР приділяє велику увагу питанням України під час проведення конференцій URC, і організація активно залучена до консультацій з усіма ключовими міжнародними партнерами.

Фактично, сьогодні з ОЕСР консультуються всі важливі для нас інституції – як ті, від яких залежить виділення коштів на відновлення та реформи, так і ті, що підтримують просування України до членства в Європейському Союзі.

– Прем’єр-міністр заявив, що Україна планує приєднатися до ОЕСР у 2026 році. Це – амбітна і престижна мета. Які позитиви ми отримаємо, і що водночас повинні зробити у відповідь?

У 2022 році, після початку повномасштабної війни, Україна отримала спеціальний статус потенційного члена ОЕСР. Разом із цим статусом ми отримали план дій – перелік вимог, які необхідно виконати протягом 2-3 років для того, щоб мати змогу подати офіційну заявку на вступ до організації.

Історія співпраці України з ОЕСР почалася ще в 1991 році. У різні роки ми користувалися окремими інструментами організації, але лише у 2014 році, після Революції гідності, Україна на державному рівні задекларувала прагнення до повноправного членства в ОЕСР. Тоді ж було підписано відповідний меморандум між Кабінетом Міністрів України та Генеральним секретарем ОЕСР, який згодом неодноразово продовжувався.

Акцент у співпраці був зроблений на трьох ключових напрямках: антикорупція, поліпшення інвестиційного клімату та забезпечення верховенства права. Завдяки рекомендаціям ОЕСР Україна дійсно досягла значного прогресу, особливо в антикорупційній сфері – було створено ключові інституції для розслідування корупційних злочинів. Ми також активно працювали в межах Стамбульського плану дій – механізму для країн, які не є членами ОЕСР, але прагнуть відповідати її стандартам.

Після отримання у 2022 році спеціального статусу Україна зобов’язалася виконати низку вимог, зокрема – приєднатися до ряду інструментів і конвенцій ОЕСР. Однією з найважливіших є Конвенція про боротьбу з міжнародним хабарництвом. Це не просто формальний документ, він передбачає не лише зміну законодавства, а й наявність практики: чи розслідуються такі випадки, чи є приклади реальної відповідальності.

Для того, щоб почати повноцінний процес вступу до ОЕСР, Україна має приєднатися до цієї Конвенції та відповідної Робочої групи з боротьби з міжнародним хабарництвом, яка здійснює постійний моніторинг виконання стандартів серед країн-членів. Це одне з найскладніших завдань, оскільки передбачає глибокі реформи та ефективне застосування законів. Загалом, на шляху до членства в ОЕСР Україна повинна приєднатися до 37 інструментів та конвенцій. Але саме Конвенція про боротьбу з хабарництвом є першим і обов’язковим кроком. Без її ратифікації ми не зможемо рухатися далі.

За останні два роки Україна досягла суттєвого прогресу: були внесені зміни до законодавства, зокрема ухвалено закон, який передбачає кримінальну відповідальність юридичних осіб – одна з ключових вимог Конвенції. У лютому 2025 року Україна офіційно подала заявку на приєднання до Робочої групи. Наразі триває оцінка нашого законодавства з боку ОЕСР – перевіряється, чи відповідаємо ми мінімальним стандартам.

Ці процеси рухаються повільніше, ніж хотілося б, але водночас реформи, які потрібно впровадити, є масштабними й складними. Очікується, що вже восени цього року ми отримаємо відповідь щодо заявки. Якщо вона буде позитивною, Україна приєднається до Конвенції, що суттєво пришвидшить наш рух до повноцінного членства. Втім, реалістично дивлячись, сам вступ до ОЕСР у 2026 році виглядає малоймовірним. Хоча це й амбітна ціль, головним кроком зараз є приєднання до Конвенції, що дозволить перейти до наступного етапу – показати, що наші закони не лише існують, а й реально працюють. І лише тоді відкриється шлях до повноцінного членства, яке потребуватиме ще більше зусиль, реформ і системної роботи на всіх рівнях.

– Приєднання до ЄС означає високі стандарти життя, доступ до єдиного ринку, можливість продавати свої товари й послуги на заможному ринку. МВФ надає гроші в обмін на реформи. Які можливості Україні дає приєднання до ОЕСР?

З практичної точки зору, це може позитивно вплинути на сприйняття нашої держави. Незважаючи на війну, статус члена ОЕСР підвищує довіру до країни, формує імідж стабільного партнера, що дотримується міжнародних стандартів.

Аналітична й консультативна підтримка ОЕСР є надзвичайно цінною – організація проводить глибокі галузеві огляди, формує чіткі рекомендації щодо реформ. Водночас, ОЕСР – не фінансова установа, як-от МВФ чи Світовий банк, які надають кредити в обмін на реформи. ОЕСР не заохочує до приєднання, але саме тому, що до ОЕСР прагнуть долучитися майже всі, її членство вважається престижним і цінним самодостатньо.

Після початку повномасштабної війни Україна отримала статус потенційного члена ОЕСР. Водночас ОЕСР офіційно припинила будь-які відносини з Росією, яка намагалася приєднатися до організації до 2022 року. Україна ж, навпаки, отримала підтримку: було відкрито представництво ОЕСР у Києві та розпочато реалізацію спеціальної програми підтримки до 2027 року. Мета – допомогти Україні у виконанні всіх необхідних кроків для набуття членства.

Протягом цього періоду Україна має приєднатися до 37 різних міжнародних інструментів і конвенцій у сферах боротьби з корупцією, податкової політики, освіти, охорони довкілля, дерегуляції бізнесу тощо. Усі ці реформи – ідентичні тим, що прописані в євроінтеграційному курсі України. Тобто, використовуючи допомогу ОЕСР у реформах, Україна фактично виконує й свої зобов’язання на шляху до ЄС.

У межах програми ОЕСР для України доступні всі інструменти організації – від аналітики до участі в розробці законів та нормативних актів. Це – потужна експертна підтримка, завдяки якій ми можемо провести глибокі зміни та адаптувати наше законодавство до міжнародних стандартів. І ця робота вже зараз використовується Єврокомісією, Світовим банком та іншими структурами – їхні звіти, висновки та позиції формуються, зокрема, на основі оглядів і рекомендацій ОЕСР.

У результаті участі в ініціативах ОЕСР Україна отримує не лише технічну експертизу, але й репутаційні вигоди. Членство в ОЕСР – це свідчення того, що країна відповідає високим стандартам у сфері економіки, управління, правосуддя, антикорупційної політики. Це сигнал інвесторам, кредиторам, міжнародним партнерам: Україні можна довіряти, адже вона відповідає найкращим міжнародним практикам.

– UNIC виступає за прозорість і доброчесність. Що означають вимоги щодо боротьби з міжнародною корупцією? Як зміняться “правила гри” для українського бізнесу, до чого готуватися?

UNIC – це ініціатива колективних дій, яка з 2017 року об’єднує український і міжнародний бізнес, що працює в Україні, навколо теми ділової доброчесності. Ми свідомо обрали переклад «доброчесність» для терміна business integrity, хоча слово integrity має ширше значення. Проте саме доброчесність найточніше відображає суть нашої роботи.

UNIC не класична бізнес-асоціація. Це платформа для тих компаній, які не просто формально дотримуються стандартів, а є активними та послідовними адвокатами культури прозорого й відповідального ведення бізнесу в Україні. Це компанії, які, попри всі складнощі, демонструють, що в Україні можна й потрібно працювати чесно, згідно з міжнародними нормами.

У своїй діяльності ми висвітлюємо різні аспекти комплаєнсу: антикорупційні політики, етичні принципи, поводження з працівниками, відповідальність перед суспільством, екологічні підходи тощо. Business integrity – це не лише уникнення корупції, а й побудова прозорої та етично відповідальної компанії як всередині, так і в зовнішній комунікації.

Якщо говорити про перспективу вступу до ОЕСР – це означає, що український бізнес повинен буде відповідати міжнародним стандартам ведення діяльності, які розробляються, зокрема, і ОЕСР. Організації публікують великі звіти, огляди та рекомендації – і це не лише для урядів, а й для компаній. Є окремі гайд-лайни та рекомендації щодо корпоративного управління, які стосуються також державних підприємств. Вони містять детальні вказівки, як забезпечити належне управління, прозорість органів управління компанією, звітування, фінансову відкритість, сплату податків, публічність звітності тощо.

Крім того, стандарти охоплюють внутрішні процеси в компанії – прийняття рішень, політики щодо конфлікту інтересів, прозорість процедур, наявність кодексу етики. Кодекс повинен регулювати і взаємодію з політиками, і етичну поведінку працівників, і правила щодо подарунків, благодійності, публічної активності тощо. Усе це стане новим рівнем «правил гри» для українського бізнесу. Ті компанії, які вже працюють чесно та прозоро, будуть до цього готові. Для інших – це буде виклик, але й шанс трансформуватися, підвищити довіру з боку партнерів, інвесторів і суспільства.

Коли говоримо про міжнародне хабарництво, варто враховувати, що українські компанії мають бути учасниками цього процесу. Виходячи на міжнародні ринки, вони повинні діяти відповідно до правил, встановлених цими ринками. Тобто, приєднання України до відповідної конвенції означає, що саме українські компанії перш за все мають готуватися, зокрема працювати над питаннями комплаєнсу – впровадженням внутрішніх політик і процедур.

Міжнародні компанії, які працюють в Україні, уже мають такі комплаєнс-системи. Натомість із багатьма українськими бізнесами виникають труднощі: часто можна почути думку, що комплаєнс лише сповільнює процес прийняття рішень, робить бізнес менш конкурентним або створює зайві проблеми під час отримання ліцензій чи дозволів. Проте насправді наявність чітких політик і культури ділової доброчесності – це додаткова безпека і репутаційний капітал для компанії. Це підвищує довіру до компанії з боку міжнародних інвесторів, партнерів і фінансових установ, які наразі оцінюють передусім ділову репутацію та наявність комплаєнс-політик у компаніях перед наданням кредитів чи інвестицій.

З приєднанням України до Конвенції про боротьбу з міжнародним хабарництвом питання комплаєнсу стане ще актуальнішим. Українському бізнесу варто готуватися і усвідомлювати, що для виходу на міжнародні ринки, а також для залучення зовнішніх інвестицій та участі у відновленні країни, потрібно вибудовувати такі системи у себе. Компанії, які практикують непрозорі схеми і використовують “сірі” методи, не зможуть брати участь у цьому процесі. Більше того, Конвенція має екстратериторіальну дію: під її дію підпадають і державні службовці, і українські компанії. Якщо відбудеться корупційний випадок, розслідування може проводитися на міжнародному рівні. За порушення передбачені жорсткі санкції у вигляді великих штрафів, що може призвести навіть до припинення діяльності компанії.

Конвенція є дуже практичною, адже стосується не лише законодавства, а й того, щоб це законодавство реально виконувалося. Якщо виникають випадки хабарництва, обов’язково має настати покарання у вигляді санкцій.

– Один із ключових висновків звіту ОЕСР щодо України полягає в тому, що податкове адміністрування є надто дорогим. Це призводить до того, що компанії, які декларують свою доброчесність і прозорість, опиняються у гірших умовах порівняно з тими, хто уникає цих стандартів – дотримання правил позбавляє бізнес конкурентних переваг. Як, за таких умов, жити й прагнути приєднатися до ОЕСР?

Україна вже навчилася непогано ухвалювати закони й розробляти стратегії, але основна проблема – у впровадженні. Це питання ми постійно обговорюємо з компаніями-учасниками нашої ініціативи. Однією з головних проблем, яку вони послідовно порушують, є складне і затратне податкове адміністрування. Навіть якщо подивитись на статистику звернень до Ради бізнес-омбудсмена – інституції, яка є посередником між бізнесом і державними органами – саме податкова займає перше місце за кількістю скарг.

Аналізуючи кейси, ми бачимо: з законодавством, загалом, усе більш-менш гаразд. Проблема полягає у культурі взаємодії податкових органів із бізнесом. Бізнес здебільшого сприймають не як партнера, якому слід надавати сервіс, а як потенційного порушника. Це абсолютно неправильний підхід.

Є негласне правило: якщо податкова прийшла з перевіркою, вона має обов’язково щось знайти. Якщо нічого не знайшли – “погано спрацювали”. Відповідно, складається адміністративний протокол, часто з дріб’язкових, технічних причин: наприклад, неправильно вказано код або реквізити. Це не завжди означає реальне порушення, іноді це просто помилка, яку компанія могла б швидко виправити.

Однак замість діалогу – штраф, судовий спір, витрати для бізнесу й держави. Часто суди скасовують ці протоколи, визнаючи їх неправомірними або такими, що не відповідають суті порушення. Але на це витрачаються ресурси – компанії витрачають час і кошти на захист, а податкові інспектори – на присутність у судах. Така практика демотивує бізнес бути чесним і прозорим, адже це не лише не винагороджується, а ще й створює додаткові витрати й ризики. І це – велика системна проблема, яку потрібно вирішувати, якщо ми справді прагнемо доєднатись до ОЕСР і жити за її стандартами.

У цій сфері справді необхідно працювати на рівні зміни культури мислення. Ми досі маємо залишкові ефекти старої системи, які характерні для більшості правоохоронних та контролюючих органів. Законодавство, за оцінками міжнародних інституцій, зокрема ОЕСР, у нас уже достатньо добре виписане. Якщо подивитися на те, як ми просунулися за останні два роки – прогрес очевидний. Але проблема не в законах, а в їхній імплементації, у готовності однаково застосовувати правила для всіх, без винятків і преференцій. Це одне з ключових питань сьогодні. Поки не зміниться ставлення, говорити про реальне наближення до стандартів ОЕСР буде складно. Зараз у нас, на жаль, домінує презумпція винуватості щодо бізнесу. І це один із найбільших викликів, який потрібно подолати.

Що з цим робити? Єдиної відповіді, мабуть, немає. Але очевидно, що має бути бажання обох сторін. Потрібна політична воля з боку держави і готовність бізнесу діяти чесно, відповідально. Часто на зустрічах податкової з бізнесом виникають взаємні звинувачення. Так, у бізнес-середовищі також є різні підходи: є ті, хто прагне вигоди будь-якою ціною, але є й ті, хто готовий працювати відкрито та за правилами.

Очевидно, що трансформація не буде одномоментною. Проте війна, як не парадоксально, вже спричинила певні зміни. Бізнес почав більше усвідомлювати свою роль. Йдеться не просто про заробляння грошей, а про спільне виживання в одній екосистемі. Бізнес-процеси переосмислюються, з’являється відповідальність перед суспільством.

Зараз важливо переконувати державу й органи влади, що міжнародні стандарти, які передбачають партнерський підхід до бізнесу і презумпцію невинуватості, – це не формальність, а життєва необхідність. Це треба просувати через різні інструменти, у тому числі ті, що пропонує ОЕСР. Щороку, проходячи моніторинг, держава має відповідати на запитання міжнародних організацій: що змінилося, як змінилося і що ще потрібно змінити. Це – процес еволюції. Ще 10 років тому ми навіть не говорили на такі теми, тим паче так глибоко. Сьогодні ж сам бізнес ініціює розмови, змінюється і показує приклад як можна, як потрібно, і за якими стандартами варто працювати.

– Як щодо досвіду інших країн? Що нас може чекати після того, як приєднаємось?

Приклади країн, які наразі проходять або нещодавно пройшли процес приєднання, як-от Хорватія, Румунія, Болгарія, показують: цей шлях непростий. Потрібно суттєво змінювати законодавство, щоб воно відповідало стандартам ОЕСР і справді працювало. Латвії у 2016 році досить складно це давалося, багато разів доводилося повертатися на початок і переробляти напрацьоване.

Може бути ситуація коли країна приходить до ОЕСР і говорить: “Ми все виконали”. Їй відповідають: “Добре, а тепер перепишіть – цього недостатньо”. Наприклад, так було з Францією. Вони ухвалили антикорупційне законодавство (закон Сапена), приїхали з ним до ОЕСР, а їм сказали: “Гарно, але потрібно ще зробити так, щоб це реально працювало”. Так з’явився другий, доопрацьований закон Сапена II з більш практичними інструментами.

Тобто на шляху до приєднання можливе “ходіння по колу”. Але навіть коли країна вже стала членом, це не означає, що можна розслабитися. Участь в ОЕСР – це не просто почесний статус, а постійна відповідальність. За країною продовжують спостерігати, і якщо вона відступає від стандартів, їй можуть буквально “помахати рукою” й виключити. Але це водночас і гарантія того, що ми не зможемо відкотитися назад.

Приєднання до ОЕСР – це не фініш, а новий старт. Це означає, що ми станемо повноцінним учасником процесу розробки та вдосконалення стандартів. Адже ОЕСР – жива структура, яка постійно оновлює свої підходи. Ми зможемо ділитися досвідом, впливати на формування нових політик та правил разом з іншими країнами.

Проте варто розуміти: членство в ОЕСР – це постійний моніторинг, аналіз реальних кейсів, перевірка того, наскільки прийняті закони працюють на практиці. Тут не можна обмежитися сертифікатом на стіні “ось, ми тепер у клубі”. Це радше аналогія з освітою протягом усього життя. Потрібно постійно підтверджувати свою відповідність високим стандартам.

Більшість конвенцій ОЕСР вимагають не просто приєднатися, а регулярно доводити, що закони не лише ухвалені, а й реалізуються ефективно. Це особливо стосується антикорупційної політики: для ОЕСР надзвичайно важливо, щоб реформи працювали не на папері, а на практиці.

Захід реалізується за фінансової підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується та впроваджується Міністерством закордонних справ Данії