Підтримка залежить від адреси: чому ветеранам у малих громадах важче повернутися до роботи

63% опитаних ветеранів живуть у селах або невеликих містах, проте доступ до реабілітації, працевлаштування та соціального супроводу досі залежить від спроможності конкретної громади.
Повернення ветеранів до роботи й підприємництва є важливою умовою економічного відновлення України. Однак можливість знову заробляти часто визначає не лише стан здоров’я чи професійний досвід людини, а й місце її проживання.

Про нерівний доступ до підтримки у колонці для 24 Каналу пише Олена Бичкова, експертка CASE Україна з ветеранської політики.

За даними Міжнародної організації з міграції, у 2025 році 63% опитаних ветеранів жили в селах або малих містах. Саме тому доступність послуг поза великими центрами впливає не лише на добробут родин, а й на зайнятість, підприємництво та економічну спроможність громад.

Серед головних проблем — нестача інформації про реальні потреби ветеранів, обмежене фінансування, дефіцит фахівців і слабка координація між лікарнями, соціальними службами, центрами зайнятості, військовими частинами та органами місцевої влади. В Україні працюють 2 158 фахівців із супроводу в 1 318 громадах, але сама кількість посад не гарантує доступу до психолога, реабілітолога чи послуг догляду.

Навіть формально безоплатна допомога може дорого коштувати родині. Якщо потрібні послуги доступні лише в іншому місті, виникають витрати на дорогу, проживання та супровід. Регулярні поїздки також ускладнюють поєднання реабілітації з роботою або навчанням. Коли установи діють розрізнено, координувати підтримку доводиться близьким — і сім’я ризикує втратити одразу два доходи: ветерана та людини, яка за ним доглядає.

Вирівняти можливості може гарантований базовий набір підтримки незалежно від місця проживання. Це не означає, що кожне село повинно мати власний реабілітаційний центр. Рішеннями можуть стати спільні послуги кількох громад, виїзди фахівців, організоване перевезення та дистанційні консультації. Водночас держава й місцева влада мають чітко розподілити фінансову відповідальність.

План подальшої підтримки варто формувати ще до виписки ветерана з лікарні. А ефективність системи слід оцінювати не кількістю програм чи посад, а реальними результатами: швидкістю отримання допомоги, рівнем самостійності людини, можливістю повернутися до праці та витратами родини.

Право на необхідну підтримку має бути однаковим для всіх — незалежно від адреси та можливості людини працювати.

Читати статтю повністю

❗️Статтю підготовлено CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється «ІСАР Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст звіту є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії та Швеції або «ІСАР Єднання».