МВФ вперше заговорив про спрощення адміністрування податків для бізнесу

Держава має не лише перекривати тіньові схеми, а й спрощувати життя бізнесу, який працює легально, — пише Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE-Україна, у колонці для 24 Каналу

Оновлений меморандум України з МВФ позначив важливий зсув у податковій політиці. Якщо раніше програми Фонду бізнес часто сприймав як набір вимог для швидкого наповнення бюджету — через підвищення ставок, скасування пільг і посилення контролю, — тепер у документі вперше з’явився інший акцент: держава має не лише боротися з ухиленням від сплати податків, а й зменшувати витрати сумлінного бізнесу на податкове адміністрування.

Цей поворот став результатом тривалого діалогу українських аналітичних центрів із МВФ та Світовим банком. CASE-Україна, Інститут соціально-економічної трансформації та Економічна експертна платформа надавали партнерам аналітику й розрахунки, які показали реальну ціну української бюрократії. За даними дослідження CASE-Україна та Info Sapiens, бізнес на загальній системі з ПДВ витрачає в середньому 478,2 людино-дня на рік на податковий і бухгалтерський облік. Для спрощеної системи без ПДВ цей показник становить 114,5 людино-дня. Тобто різниця майже чотирикратна.

Саме це пояснює, чому частина бізнесу прагне залишатися на спрощеній системі або використовує штучне дроблення. Йдеться не лише про нижчі ставки, а й про бажання уникнути складного ПДВ-адміністрування, дискреційних рішень і ризику перевірок.

У новому меморандумі також помітно змінився фокус порівняно з попередніми документами. З нього зникли прямі згадки про Національну стратегію доходів до 2030 року, яку критикували бізнес і експерти через надмірно жорсткі та ризиковані положення. Натомість МВФ зосередився на інституційних реформах, детінізації та закритті конкретних схем — зокрема у митниці, БЕБ, трансфертному ціноутворенні та безмитному “посилковому” імпорті.

Окремий блок стосується спрощеної системи оподаткування. Аналітики наголошують: важливо не бити по реальному мікробізнесу, а відділити його від схем, коли середні або великі компанії проводять обороти через десятки контрольованих псевдо-ФОПів. За оцінками експертів, такі практики можуть коштувати бюджету 10–15 млрд грн недонадходжень, найбільше — у ритейлі та ресторанному бізнесі.

Водночас механічне перенесення жорстких європейських практик, наприклад тотального товарного обліку для дрібних підприємців, в Україні може завдати більше шкоди, ніж користі. Для приблизно 1,5 млн реальних ФОПів це створило б надмірне навантаження, а паперовий облік не зупинив би схемників, які й нині можуть купувати первинні документи через “конвертаційні центри”.

Рішенням має стати ризикоорієнтований контроль: виявлення псевдофраншиз, псевдомаркетплейсів і мереж, де ФОПи фактично не є самостійними підприємцями, не несуть ризиків і працюють на майні організатора схеми. Такі структури потрібно перекваліфіковувати за чіткими критеріями GAAR/ATAD, не ускладнюючи життя всій спрощеній системі.

Щоб зміни не залишилися лише на папері, Україні потрібні конкретні кроки: публічні KPI для ДПС, орієнтовані не на суму штрафів, а на зниження тінізації; реформа ПДВ і СМКОР із обмеженням блокування податкових накладних до 30 днів; повноцінне перезавантаження БЕБ і митниці; регулярне вимірювання бюрократичного навантаження на бізнес за моделлю Standard Cost Model.

Новий меморандум дає шанс змінити логіку фіскальної політики: не тиснути сильніше на тих, хто вже платить, а перекривати великі тіньові схеми й одночасно спрощувати життя чесним платникам податків.

Читати статтю повністю