Бюджетний шпагат 2026: додаткові податки та неефективні видатки

Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE-Україна аналізує ефективність бюджетних видатків в умовах війни

Для України, яка фінансує війну переважно власними податковими надходженнями та водночас залежить від міжнародної допомоги, ефективність кожної бюджетної гривні стає питанням не лише соціальної політики, а й економічної стійкості. На цьому тлі особливо помітним виглядає розрив між посиленням податкового навантаження на бізнес і фінансуванням програм масової підтримки без належної адресності.

Підвищення військового збору до 5%, повернення податкових перевірок та інші фіскальні заходи супроводжуються видатками близько 45 млрд грн на рік на програми, кошти за якими отримують широкі групи населення незалежно від рівня доходів чи майнового стану. Серед них — «Зимова тисяча», одноразові виплати пенсіонерам та програма «Національний кешбек».

«Зимова тисяча» передбачала виплати без перевірки потреб отримувачів, через що однакову допомогу отримували як найбільш вразливі категорії населення, так і громадяни з достатнім рівнем забезпечення. Водночас обсяг фінансування програми оцінюється у 17 млрд грн на рік — ресурс, який міг би бути спрямований на системну підтримку внутрішньо переміщених осіб, малозабезпечених родин або сімей загиблих військових.

Схожа проблема стосується й одноразових виплат пенсіонерам. Підтримка охопила близько 13 млн осіб, серед яких понад 1,5 млн громадян із пенсіями понад 10 тис. грн. Навіть базова перевірка майнового стану могла б зменшити витрати без скорочення допомоги для тих, хто справді її потребує.

Окрему дискусію викликає «Національний кешбек». За оцінкою Мінекономіки, його вплив на економіку у 2024 році становив лише 0,001% ВВП. При цьому програма поширюється переважно на великий і середній бізнес, залишаючи поза механізмом значну частину малого підприємництва. Річна вартість програми для бюджету оцінюється у 5,6 млрд грн.

На тлі цих витрат недостатньо фінансуються інструменти, здатні створювати довгостроковий економічний ефект. Зокрема, розвиток системи страхування воєнних ризиків міг би сприяти залученню інвестицій, відновленню підприємств і створенню нових робочих місць. За оцінками Мінекономіки, для запуску такого механізму необхідно щонайменше 5 млрд євро щороку.

Серед запропонованих рішень — обов’язкова верифікація доходів і майна учасників програм масової підтримки через державні реєстри, перенаправлення зекономлених коштів на підтримку бізнесу та страхування воєнних ризиків, а також регулярна публічна оцінка ефективності державних програм за чіткими показниками результативності.

В умовах затяжної війни фінансова стійкість держави дедалі більше залежить не лише від обсягу доступних ресурсів, а й від здатності спрямовувати їх туди, де вони дають найбільший соціальний та економічний результат.

Читати текст повністю