CASE Україна у складі української делегації провів робочі зустрічі з конгресменами, сенаторами та урядовцями у Вашингтоні, США

Center for International Private Enterprise організував чудову поїздку до Вашингтона для делегації Спілки українських підприємців та CASE Ukraine наприкінці квітня — на початку травня

Це велика рідкість, коли асоціаціям підприємців та аналітичним центрам із далеко не мейнстримними поглядами дають не просто посидіти у залі і послухати тих, хто сповідує «правильні» речі, а дають можливість висловитися перед людьми, які впливають на важливі для України рішення.

Графік був надзвичайно насиченим – закритий захід у Hudson Institute, зустрічі з офісами конгресменів та сенаторів, Державний департамент США, Департамент торгівлі США, Національний фонд підтримки демократії (NED), експерти, які працюють над питанням України.

Думка, яку ми намагалися донести у Вашингтоні, — що українська стійкість, якою так захоплюється світ, і досягнення в українських мілітарі-тех, які тепер усі хочуть якось отримати, — це продукт горизонтальних зв’язків та низового рівня приватної ініціативи. Але навіть при такому яскравому прикладі важливості малого та середнього бізнесу уряд у своїй економічній політиці приділяє дуже мало уваги саме внутрішньому бізнес-клімату. Оскільки основні «швидкі гроші» дають антикорупція та євроінтеграція, діяльність уряду здебільшого сконцентрована саме на цих напрямах, бо це дає необхідний cash flow для наповнення бюджету та покриття усіх потреб. Необхідність розвитку бізнес-середовища номінально визнається, але в реальних діях це проявляється дуже слабо. Думка про те, що Україна повинна активно працювати над своєю економічною самодостатністю, звучить як щось дивакувате і взагалі не є основним напрямом зусиль.

Яскравий приклад — останні податкові ініціативи Мінфіну за спільної роботи з МВФ. Українська реальність у тому, що фіскальна потреба завжди домінує над економічною доцільністю. Необхідність здешевити загальну систему оподаткування взагалі відкидається на рівні нинішнього керівництва Мінфіну. Аргументи, що за зручністю податкового адміністрування Україна і близько не стоїть порівняно з більшістю розвинених країн, — не сприймаються. Національна стратегія доходів була написана з позиції, що проблем з обтяжливістю загальної системи оподаткування та корумпованістю адміністрування ПДВ взагалі не існує. Така позиція економічного блоку Уряду — це просто більший чек на фінансування України зараз і на майбутнє. Це потрібно змінювати.

Антикорупція важлива, євроінтеграція важлива, але 588 млрд дол. США на відбудову (це оцінка на кінець 2025-го року) без приватного сектору — це велика, нереалістична фантазія. А приватний неолігархічний бізнес — це той самий малий та середній бізнес, з яким так активно воюють деякі наші урядовці. І, звісно, потрібно завжди пам’ятати, що мрія про шалений приплив зовнішніх інвестицій завжди буде розбиватися об реальність внутрішнього бізнес-клімату. Зовнішні інвестори ніколи не прийдуть у вакуум. А перше, що вони зроблять перед тим, як вкладати свої кошти, — це поцікавляться у місцевого неолігархічного бізнесу, як йому живеться та працюється в Україні.

Наш ключовий посил – зацікавити іноземних партнерів не тільки у викоріненні корупції в Україні, а й у успішному інтегруванні України до ЄС. Але й звернути увагу на те, що перші два пріоритети не завжди збігаються з напрямком розвитку внутрішнього бізнес-клімату і, як наслідок, з розвитком української економічної спроможності.

Напрочуд, нас слухали з великою цікавістю.

Дякуємо Center for International Private Enterprise за організацію поїздки та всіх зустрічей на такому рівні. Дякуємо СУП за співпрацю та чудову компанію у поїздці.