Замість «пакунка малюка». Чи може реформа оподаткування зупинити депопуляцію

Асоційована експертка CASE Україна Уляна Костенко написала для “Дзеркала тижня” статтю про те як податкова політика напряму впливає на рівень народжуваності і що треба зробити податковій службі і Мінфіну, щоб більше народжувалося українців.

Ключові тези зі статті:
Проблема в тому, що держава одночасно говорить про стимулювання народжуваності й повернення біженців, але фіскальна політика рухається в інший бік: більше податків, більше тиску на працівників і бізнес. Це схоже на спробу гасити пожежу в одній кімнаті й підпалювати фундамент будинку.

Литва показує інший підхід — Zero PIT (нульовий податок на доходи). Ідея проста: що більше дітей у родині, то більша частина доходу не оподатковується. У 2025 році податкове навантаження на самотнього працівника в Литві становило 38,0%, а для сім’ї з двома дітьми й одним годувальником — лише 21,3%.

Для працюючих батьків це означає додаткові 600–900 євро чистими щомісяця порівняно з бездітними колегами на схожих посадах. Для висококваліфікованих фахівців вигода може перевищувати 1100 євро. Тобто легальна робота для батьків стає фінансово вигідною.

Результат: у Литві сумарний коефіцієнт народжуваності зріс із 1,55 у 2010 році до 1,61 у 2019-му, а пік у 2015 році становив 1,70. Це було краще, ніж середній рівень ЄС, який тривалий час тримався біля 1,50–1,53.

Польща теж змістила акцент із прямих виплат на податкові стимули. Після реформи «Польський лад» батьки з чотирма і більше дітьми не сплачують PIT із доходу до 85 528 злотих, або 20 084 євро на рік, для кожного з батьків.

Польська модель також дозволяє спільне оподаткування подружжя. Це допомагає залишатися в нижчій ставці 12% замість 32% і заощаджувати до 25 000 злотих, або близько 5800 євро на рік.

Ще один сильний інструмент — житло. Програма «Кредит на старт» знижує ставку іпотеки залежно від кількості дітей: 1,5% для бездітних, 1% для родин з однією дитиною, 0,5% — з двома, і 0% для сімей із трьома та більше дітьми.

Програма Babciowe, або «бабусині гроші», легалізує догляд за дітьми. Якщо батьки повертаються до офіційної роботи, держава виплачує 1500 злотих, приблизно 350 євро на місяць, які можна офіційно передати бабусі, дідусеві чи іншій близькій людині за догляд.

Для України це надзвичайно актуально, бо тіньова економіка становить близько 40% ВВП, а найбільші втрати бюджету дають зарплати в конвертах — 200–265 млрд грн на рік. Податкові стимули для сімей можуть одночасно підтримати народжуваність і вивести частину доходів із тіні.

Головний принцип: гроші мають залишатися в сім’ї автоматично, а не повертатися через складні програми допомоги. Пільга з ПДФО, обнулення податку для багатодітних родин і розширення неоподатковуваного мінімуму створюють прямий зв’язок між легальною роботою, податками й добробутом дітей.

Є й економічний аргумент. Родини з двома і більше дітьми більше споживають: їжу, одяг, послуги, житло. Частина коштів, які держава залишає сім’ям через податкові пільги, повертається до бюджету через ПДВ та інші податки на споживання.

Податкові стимули мають іти разом із пенсійною реформою. Солідарна система тисне на молодь, яка платить внески зараз, але не має гарантій пенсії в майбутньому. Україні потрібен перехід до індивідуальної накопичувальної системи.

Якщо Україна хоче подолати демографічну зиму, вона має змінити логіку: не карати працюючих податками, а дати сім’ям із дітьми більше власного заробітку.
Читати весь текст

❗️Статтю підготовлено Центром соціально-економічних досліджень «CASE Україна» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється «ІСАР Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст звіту є відповідальністю «CASE Україна» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії та Швеції або «ІСАР Єднання».