В пошуках балансу. Чому виникає дефіцит або профіцит бюджету?

Для того, щоб з’ясувати, що таке дефіцит та профіцит, потрібно, перш за все, розуміти, що таке бюджет. Будь-який бюджет є своєрідною схемою доходів і видатків, визначених на певний період. В ідеалі, бюджет має бути збалансованим, тобто, рівень запланованих видатків повинен співпадати з рівнем доходів. Проте на практиці збалансовані бюджети (на державному рівні) – явище досить нетипове. Часто обсяг видатків перевищує обсяг доходів – тоді утворюється дефіцит бюджету. Протилежна ситуація – коли сума доходів перевищує суму видатків (тобто, профіцит бюджету) – зустрічається рідше. Прийнято вважати, що профіцитний бюджет викликає більше довіри у інвесторів, ніж дефіцитний, оскільки може бути свідченням того, що держава має потенційний ресурс для розвитку.

При визначенні дефіциту/профіциту бюджету також враховують різницю між обсягами наданих з бюджету кредитів та повернутих кредитів до бюджету. Українське законодавство дозволяє затверджувати бюджети (державний, місцеві) як з дефіцитом, так і з профіцитом. Дефіцит бюджету допускається за умови чіткого визначення джерел його фінансування Мова йде про внутрішні та зовнішні запозичення, кошти від приватизації державного майна (тільки для Державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, тощо. Для економіки є важливим не тільки сам факт існування дефіциту, але й визначені джерела його покриття. Здебільшого таким джерелом є запозичення, що в кінцевому результаті збільшує державний борг, який потрібно буде погасити.

Формування бюджету з профіцитом допускається у трьох випадках: 1) необхідності погашення боргу; 2) неможливості своєчасно (на певну дату) профінансувати заплановані (або непередбачувані чи невідкладні) витрати через несвоєчасність або неповноту надходження запланованих коштів (наприклад, від податків) – обсяг профіциту в даному випадку не може перевищувати 2% планових видатків загального фонду бюджету; 3) придбання цінних паперів (наприклад, облігацій) з метою отримання в майбутньому прибутку.

Державний бюджет України є хронічно дефіцитним (уже понад 10 років) через затяжні економічні та політичні кризи, які зумовлюють зменшення бюджетних надходжень; значні витрати «проїдання» (субсидії ЖКГ, фінансування боргу Пенсійного фонду), які в перспективі не впливають на збільшення бюджетних надходжень; воєнні дії на Сході країни, які вимагають збільшення видатків на оборону; повернення боргів. Не забуваймо також про корупцію та рівень тінізації економіки.

Слід зазначити, що в Україні відсутні будь-які індикатори допустимого рівня дефіциту державного бюджету. Щоправда, його регулюють в ручному режимі: в законах про державний бюджет щорічно в грошовому вимірі прописують граничний обсяг дефіциту держбюджету на відповідний рік. У світовій практиці прийнято вважати, що дефіцит державного бюджету обсягом до 3% ВВП не спричиняє негативного впливу на економіку країни. Тобто, в Україні в останні 3 роки дефіцит державного бюджету не мав деструктивного впливу на економіку.

Профіцит державного бюджету в Україні має місце в окремих місяцях бюджетного року і пов’язаний з часовими розривами (неспівпадінням) між нагромадженням через податки коштів і їх витрачанням.

З місцевими бюджетами ситуація дещо інша. Місцеві бюджети профіцитні не лише в окремих місяцях, але й в цілому за підсумками року. Така ситуація склалась внаслідок того, що, по-перше, понад половину всіх видатків місцевих бюджетів становлять кошти передані їм з Державного бюджету для фінансування освіти, медицини, соціального захисту населення і т. д., а по-друге, власні доходи місцевих бюджетів зросли за рахунок збільшення джерел їх наповнення (йдеться про податок на доходи фізичних осіб, акциз на пальне, єдиний податок, плату за землю та ін.).

Найімовірніше в перспективі обсяги профіциту місцевих бюджетів зменшуватимуться під впливом реформи децентралізації, в ході якої центральна влада «довантажує» органи місцевого самоврядування все новими повноваженнями (як, наприклад, утримання дитячих садків, шкіл, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів і т. д., а при розгляді державного бюджету на 2019 рік піднімалось питання і про вищі навчальні заклади).