Засоби масової інформації останні 2 роки особливо активно рясніють заголовками про десятки, а то й сотні мільярдів гривень втрат Державного бюджету від товарної контрабанди.

Експерти і державні функціонери зійшлися на думці, що щорічні втрати від товарної контрабанди можуть скласти до 100 мільярдів гривень на рік. А це майже третина від усіх надходжень, які адмініструє митниця.

І хоча наповнюваність бюджету митницею не є коректним індикатором ефективності її роботи, але потрібно визнати, що в силу наявності значного тіньового сегмента, більш універсального індикатора поки ніхто не придумав. Тим більше, що 36% всієї дохідної частини бюджету (338.9 з 928 мільярдів гривень (сальдо)) становлять саме митні платежі.

У світлі поділу Державної фіскальної служби і відновлення митної служби не буде зайвим ще раз нагадати про ті виклики, які з новою силою постануть перед новим керівництвом митниці та новообраним Президентом в сфері міжнародної торгівлі.

Незаконне вивезення лісу, бурштину, сигарет, кольорових металів, так само як і незаконний імпорт товарів народного споживання, побутової електроніки, палива – далеко не вичерпний список основних випадків порушень митних правил.

Все контрабандні схеми можна умовно поділити на три:

• «чорні» – пропуск взагалі без будь-якого митного контролю та оформлення, або ж «перерваний» транзит;
• «сірі» – заниження вартості, ваги, підміна документів і так далі , спрямовані на зменшення бази оподаткування;
• «світло-сірі» (назвемо їх так) – використання пільги для громадян – так звані «посилки» і «піджаки».

Успішна робота таких схем, від найбільш чорних до майже світло-сірих, стала можливою за збігом сукупності декількох чинників:

1) Усі схеми – це результат корупційного консенсусу між «комерсантами», митницею та правоохоронними органами. Силовики, покликані протидіяти порушенням закону, навпаки, активно беруть в них участь.

3) Центр слабо контролює периферію, в результаті чого «схематоз» фрагментується, а управлінська вертикаль деградує і нагадує Священну Римську Імперію з тисячею міст-держав; міцність системи забезпечується за рахунок феодальної корупційної ренти.

3) Горезвісна відсутність політичної волі. Без команди «зверху» протидіяти великим схемами ніхто не буде. Більш того, навіть при наявності такої команди, не потрібно забувати про інерцію влади і тихий саботажі на місцях.

4) Наявність прогалин у законодавстві та позитивізм, тобто переважання форми законів над духом, що дозволяє судам спрямовувати законодавство в потрібну сторону.

5) Інституційна слабкість митних органів, невизначений правовий статус митника, неналежне матеріально-технічне забезпечення, відсутність механізмів захисту від втягування інспектора в протиправну діяльність.

Які кроки вже зроблені і які варіанти пропонуються на сьогоднішній день?

1. Ловити, як і раніше

Щорічно митні органи порушують десятки тисяч справ про порушення митних правил (у 2018 році – 48 876 адміністративних справ). Справи, заведені за статтями, що передбачають конфіскацію, передають до суду для розгляду.

Далі починають відбуватися цікаві речі. Суд в 90% випадків приймає рішення на користь держави (конфіскація і штраф) і тільки в 10% випадків на користь порушника. Але якщо взяти за основу вартість предметів правопорушень, то співвідношення буде 50/50 (у 2017 році).

«Найсмачніші» справи закриваються судами, а товари і предмети повертаються правопорушника. Посудіть самі, середня «вартість» закритої справи – майже 30 тисяч доларів, а в справі, де прийнято рішення на користь держави – менше 5 тисяч доларів.

Яскравим і показовим прикладом було закриття справи щодо чергового псевдо-поштового оператора, який ввозив цілі товарні партії з Китаю під виглядом посилок з Німеччини.

Суд не побачив у цьому нічого протиправного. А журналістські розслідування немов заклинання шамана викликали пожежі на складах з документами.

Більш того, лише 2-3% від конфіскованого за підсумком виявляється в бюджеті (без урахування штрафів). Таким чином, покарання за правопорушення перетворилося в «паперового тигра».

Причин кілька: від неефективних санкцій за порушення митних правил до непрозорої процедури реалізації та розпорядження конфіскованими товарами.

До слова, відкриття широкої мережі магазинів «Конфіскат» до власне конфіскованим товарам ніякого відношення не мають – це маркетинговий хід в надії залучити клієнта, ласого на дурняк.

2. Відновити кримінальне покарання за товарну контрабанду

На одній із зустрічей з представниками силових відомств, фіскальної служби, експертів та бізнесу як раз піднімалося це питання. Всі чиновники в один голос говорили про те, що потрібно знову зробити контрабанду товарів кримінально караною. Нібито це розв’яже їм руки і дозволить використовувати весь арсенал кримінально-процесуальних інструментів для боротьби з контрабандистами.

Насправді ж, в умовах, коли правоохоронні органи і судова система не реформовані, це створить ще один потужний важіль тиску на бізнес. Якщо подивитися статистику по кримінальних справах по товарній контрабанді до 2012 року, то з більш ніж 200 кримінальних справ, що були порушені митницею, в середньому виносилося лише 3 звинувачувальні вироки з реальним відбуванням покарання.

Те ж саме і щодо контрабанди зброї та інших заборонених предметів – 2-4 реальних терміни на рік (дані опубліковані Держприкордонслужбою). Виняток, мабуть, тільки по контрабанді наркотиків – там відсоток вище.

3. Посилювати тиск на нелегальний сегмент бізнесу

В результаті періодичної зміни урядів в нашій країні завжди був затребуваний швидкий і яскравий ефект від детінізації зовнішньоекономічної діяльності.

На системні зміни потрібен час і ресурси, а результат потрібен був тут і зараз. Саме тому ми ставали свідками Урядової програми «Контрабанді-СТОП!», «Чорних сотень», мобільних груп та «Останнього хрестового походу».

За фактом, всі ці заходи зводилися до фізичного перекриття кордону. В результаті «тонка червона лінія» (так само як і чорна або зелена в залежності від кольору форми) з контролерів регулярно провокувала колапс на пунктах пропуску і збільшення розцінок за неперешкоджання «сірому» товарному потоку, через що нерідко самі потрапляли в корупційні скандали.

Що стосується останнього наступу на контрабанду в 2018 році, то воно закінчилося скандалом і відставкою виконуючого обов’язки глави фіскальної служби. Новий гравець, що з’явився на шахівниці, – національна поліція – не зміг потіснити спецслужби і криміналітет.

І хоча потрібно визнати, що за окремими категоріями товарів дійсно відбулося збільшення надходжень до бюджету (за рахунок ручного управління), але в цілому на загальну ситуацію це не вплинуло. Більш того, зростання імпорту знизило темп, і фіскальна служба не виконала очікувані показники за 2018 рік.

4. Домовитися

Генеральний прокурор України запропонував просте і одночасно ексцентричне рішення. «Створити аналітичні центри, які виявлять 10-11 сімей, які в підсумку ми всі знаємо. Їх треба зібрати в одному приміщенні і сказати: або «плюс 30» до бюджету, або в’язниця».

Незрозуміло навіщо створювати центри, якщо всі знають ці сім’ї? Але виходячи зі сказаного генпрокурором, очевидно, що успіх протидії масштабній контрабані лежить суто в площині політичної волі.

Зачекаємо …

5. Звільнити всіх митників і набрати нових

Цей варіант, мабуть, знаходить найбільший відгук у серцях громадян.

Виникає відразу кілька питань, зокрема, як звільнити? Адже закон про державну службу всіляко захищає чиновника, навіть якщо він нероба і закостенілий бюрократ.

Масовий вихід, по-перше, сильно знекровить потрібні напрямки, а по-друге, призведе до цілого валу судових позовів з подальшим відновленням на посаді і виплатою вимушених прогулів.

Взагалі, питання позбавлення від небажаних елементів в держорганах давно відпрацьоване, але жоден з них не дає 100% результат. Це і реорганізації/ліквідації територіальних органів, зміна штатних розкладів і виведення за штат. Все це, до речі, відбувається за бюджетні гроші.

Більш того, навіть звільнення за дисциплінарні проступки і порушення присяги державного службовця, яке ускладнене кримінальним провадженням, не дає гарантії відлучення дискредитованих чиновників або просто «не членів команди».

Судова система працює так, що все є можливим. Причому грань між законно/незаконно, справедливо/несправедливо стирається.

Під каток зміни чиновницьких еліт може потрапити як чиновник, який справді цього заслуговує, демотивований представник офісного планктону, так і сумлінний працівник, що не підійшов в силу суб’єктивних причин.

Уважний читач помітив, що тема судів з’являється вже не перший раз.

Ще одне питання, кого і як набирати? З огляду на досвід проведення конкурсного відбору, наприклад, в Державне бюро розслідувань, ситуація буде близька до абсурду.

Які критерії для відбору будуть, крім результатів тестів і ситуаційних завдань? Досвід або молодість? Знання всіх запитах в нормативно-правовій базі або здатність бачити вади системи?

І чи поділять члени конкурсних комісій хоча б моральну відповідальність за свій вибір, якщо надалі він виявиться невдалим?

Навіть якщо допустити, що конкурси пройдуть чесно і прозоро, і наберуть нових і порядних службовців, як довго вони такими залишаться в тих же корупціогенних умовах, в яких перебували їхні попередники?

Скільки часу знадобиться силовикам, щоб «підзаробити» новачків і ввести їх в курс справи? ..

6. Дати митникам великі зарплати і перевести на контракти

Корупція, крім способу особистого збагачення і оптимізації зарегульованих бізнес-процесів, виконує ще одну функцію – це своєрідний спосіб соціального захисту і захисту як від необґрунтованих, так і обґрунтованих претензій з боку правоохоронних органів.

Висока зарплата, безумовно, поки що найкращий варіант для подолання дрібної побутової корупції. З іншого боку, висока зарплата повинна обґрунтовуватися не тільки корупційними ризиками, а й підвищенням продуктивності.

Автоматизація процедур і поступове зменшення ролі інспектора і покладання на його моральні якості повинні звести до мінімуму (якщо не до нуля) суб’єктивний фактор. А високу зарплату повинні і зобов’язані отримувати аналітики і бізнес-процес менеджери.

Що стосується контрактів та виведення митниці з-під дії закону про держслужбу, варіант дійсно перспективний.

7. Використовувати технічні засоби контролю

В кінці минулого року фіскальна служба закупила стаціонарні скануючі системи на 700 мільйонів гривень. Очевидно, має пройти час для установки, налагодження та навчання персоналу, щоб робити якісь висновки.

В цілому, справа важлива і потрібна, єдине питання, як технологічно буде організований контроль? Тотальне сканування навряд чи буде застосовуватися, тому на перший план виходить система аналізу ризиків.

Сама по собі установка сканерів, вагових комплексів і відеокамер нічого не дасть, поки результати роботи цих систем будуть фрагментарними і розрізненими.

Крім того, некомерційний обіг швидше за все не буде піддаватися контролю з боку нових технічних засобів, тому можна спрогнозувати перетікання контрабандних товарів саме в це русло.

Так що ж робити?

1) Реформа правоохоронних органів

Це саме те завдання, яке найпершим доведеться вирішити Президенту України (незалежно від прізвища) після інавгурації.

• А ми з вами домовилися уявити, що політична воля є.

Якщо вдасться в найкоротші терміни приборкати Генеральну прокуратуру і Службу безпеки, то шанси на загальний успіх будуть.

Це дозволить швидко локалізувати «гарячі точки» і дати потужний сигнал усім про нові правила.

Що ефективніше – ловити на кордоні блоки сигарет або накрити підпільну тютюнову фабрику? Виколупувати бурштин з бензобака або вирішити питання з його видобутком?

Знаючи 10-11 сімей і повністю володіючи оперативною обстановкою (а це так і є), силовики могли б перекрити найпотужніші контрабандні канали за дві секунди. Залишилася б дрібнота (сірий імпорт), яку б уже дотиснула митна служба.

Навмисно не згадую про реформу судової системи, оскільки багато знаходиться в руках самих силовиків. І переслідування упереджених суддів зокрема.

2) Впровадження новітніх технологій

Як казав один з успішних підприємців і колишніх керівників київського ВДНГ Макс Бахматов: «Коли ми прийшли, парковка приносила 3 000 гривень на місяць. Ми поміняли людей на порядних, і вона стала приносити 30 000 в місяць. А коли ми поміняли наших порядних людей на роботів, вона стала приносити більш ніж 300 000 гривень в місяць».

Якщо відкинути нюанси, хіба парковка не може бути зменшеною копією пункту пропуску?

Сьогодні митниця балансує між ретрофутуризм і спробою передбачити технофентезі. Бажання видати нові напрацювання за реалізацію проекту «Смарт-митниця» виглядають принаймні безглуздо.

Всесвітня митна організація проголосила 2019 й роком «SMART Borders». SMART означає «Secure, Measurable, Automated, Risk Management-based and Technology-driven».

У той час як митниця Південної Кореї запускає на базі блокчейн систему митного оформлення e-commerce, в Україні міжнародні експрес-перевізники досі подають митниці паперові реєстри.

Як то кажуть, «коня кують, а жаба ногу підставляє!»

Державі в особі своїх органів належить вирішити 3 фундаментальних питання:

Перший – впровадження обміну митною інформацією з суміжними державами.

Поки не буде обміну даними в режимі онлайн, дрова що експортуються з України в країнах ЄС, будуть перетворюватися в ліс-кругляк, а ввезений в нашу країну лосось за документами буде проходити як оселедець Івасі. Феросплави будуть вивозитися «порожніми» вантажівками, і цим же «порожняком» з Польщі будуть імпортуватися автозапчастини, одяг, взуття та продукти харчування.

Корисним рішенням буде впровадження системи загального транзиту з Європейським Союзом і деякими іншими країнами з використанням Нової комп’ютеризованої транзитної системи (New Computerised Transit System – NCTS).

Це передбачає прямий обмін даними між митними адміністраціями різних країн; аналіз імпортних операцій ще до прибуття товарів в Україну, усунення можливості маніпуляцій з документами і «переривання» транзиту.

NCTS – це ще не панацея, оскільки не враховує так звані бусики, але важливий крок на шляху до безпеки і цивілізованості зовнішньоекономічної діяльності.

Другий – контроль руху товару.

На сьогоднішній день документи на нелегально ввезений товар можуть бути згенеровані ФОП на спрощеній системі оподаткування або фірмою-одноденкою.

Вирішення цієї проблеми можливе шляхом уніфікації обліку товарів зовнішньоекономічної діяльності та бухгалтерського обліку товарів всередині країни, а також шляхом впровадження електронної ідентифікації товарів.

Йдеться про впровадження tax-invoice або e-invoice. Якраз після впровадження такої системи можна було говорити про зняття з митниці необхідності здійснювати фіскальну функцію.

Третій – врегулювання питання переміщення товарів громадянами.

Впровадження електронних реєстрів міжнародних поштових та експрес-відправлень має вирішити питання з ідентифікацією одержувачів посилок, спростити процедури декларування та сплати митних платежів. Крім того, повинні бути створені необхідні веб-сервіси для зручності громадян.

Таким чином, на підставі отриманої з реєстрів оперативної і об’єктивної інформації будуть чітко відокремлені реальні громадяни від «схемників», які прикриваються аватарами.

Якщо електронні реєстри і tax-invoice – це для цивілізованого світу день вчорашній, то для України – ще навіть не сьогоднішній.

Але необхідними є не просто електронні копії документів. Потрібна максимальна «діджіталізація» митниці. Це передбачає відмову від використання паперових документів, переведення всіх комунікацій між декларантом і митницею в електронну форму, оптимізацію кількості документів і інформації, необхідних для оформлення.

Уже багато говорилося про відкриття митних баз даних у знеособленому вигляді. Причина такого запиту на відкритість – відсутність довіри бізнесу до митниці. І численними круглими столами цю довіру не завойовують.

Як варіант – створення блокчейн-платформи митного оформлення, які роблять неможливим спотворення даних про вантаж. Технологія хороша тим, що дозволяє кільком сторонам, які беруть участь у процесі, мати загальний реєстр – єдину версію правди, щоб уникнути розбіжностей.

Роль митної служби бачиться в створенні конкурентного середовища, встановлення прозорих процедур і правил, і арбітраж. Після цього питання щодо чисельності, структури і штатних розкладів відпадуть самі собою.

Незважаючи на в цілому сприятливі обставини для розвитку IT, державні органи не поспішають зазирнути в завтра. Потрібно ще трохи пограти в рятівника …

3) Сучасний і ефективний менеджмент

Поки не буде вибудувана система, управління відбуватиметься в ручному режимі. Це неминуче! Але чим коротшим буде цей період, тим краще. Управлінська вертикаль повинна бути консолідованою.

Паралельно з впровадженням нових технологій можна проводити очищення кадрів. Буде це очищення в режимі «light» або «turbo» і за якими критеріями, вирішувати вже новому керівництву.

Обраним комісією/призначеним урядом / надісланим з іншої країни (планети) голові митної служби потрібно розчистити авгієві стайні.

Необхідно буде здійснювати нестандартні та нетривіальні кроки. Але при одночасному виконанні наступних трьох умов шанси на побудову ефективної системи зберігаються.

1). Кадрова політика

Йому / їй і тій команді, яка зайде, необхідно бути несприйнятливими до бюрократичного болота, яке в тій чи іншій мірі присутнє в будь-якому держоргані. Не слухати байок бувалих бюрократів, які будуть намагатися сакралізувати ту безглузду роботу, якою вони займаються багато років без видимих результатів.

І навпаки, помітити вцілілі залишки інтелекту і прогресивного мислення, які, хочеться вірити, там залишились. Витягти на світ божий молодь, яка вже притерлась, але ще не зіпсувалась.

Безумовно, нова команда зіткнеться з знайомими проблемами: неможливістю звільнити скомпрометовані кадри, неможливість набрати нові; з проханнями призначити потрібних людей на потрібні посади; необхідністю узгоджувати призначення з обласними адміністраціями, а іноді і з найголовнішою в країні адміністрацією та іншими центрами впливу.

Для цього потрібно підготувати законодавчу ґрунт для виведення митниці з-під дії закону про державну службу. Проходження служби в митних органах має носити спеціальний характер, що дасть гнучкість в кадрових питаннях.

2). Формалізація процедур і впровадження нових технологій

Невідкладно піддати ревізії і скептичному аналізу буквально все бізнес-процеси. Адже продовжувати і далі робити те ж саме, чекаючи інших результатів – це шизофренія.

Відмовитися від ресурсозатратності і безглуздих процедур, змістити фокус з легального бізнесу на нелегальний сегмент.

Формалізувати всі процедури і перевести документообіг в електронний вигляд.

3). Політичне і медійне прикриття

Нова команда, якщо зуміє нав’язати свій порядок денний, зіткнеться з дискредитацією в так званих засобах масової інформації зі пониженою соціальною відповідальністю. Мова йде про веб-сайти, які не мають державної реєстрації як ЗМІ, але претендують на донесення своєї версії «правди».

Контрабандні клани, які стоять за подібного роду інтернет-виданнями, ніколи не скупилися на очорнення чиновників з іншого клану. Всі гучні викриття останніх років – це по суті війна між «сім’ями», які намагаються розставити на ключові посади своїх людей.

І звичайно вони кинуть всі сили, тому що на кону гроші!

У цій ситуації буде необхідна тісна робота зі справжніми засобами масової інформації, активна робота з експертним співтовариством і бізнесом як головним користувачем митного регулювання.

Ні в якому разі мова не йде про створення симулякрів і культу особистості. Інакше ми прийдемо знову до того, з чого почали.

Плюс політична підтримка! Новий керівник повинен мати мандат (імунітет – це буде сильно голосно сказано).

Все вище описане цілком відповідає тезі Кахи Бендукідзе про те, що для реформ потрібні три людини:

• власне, реформатор;
• той, хто буде садити,
• і той, хто цим двом забезпечить політичне прикриття.

Варіанти виходу з глухого кута

Реформа – це завжди про гроші. Поки митниця знаходиться в мексиканському тупику, гроші втрачає держава та її громадяни …

Перший варіант – скласти зброю. Однак, в умовах кризи взаємної довіри це не працює. Адже хтось (одне з відомств) має першим «опустити пушку». Природно є ризик в очах «чітких пацанів» бути прийнятим «за лоха».

Другий варіант – війна всіх проти всіх. Окремі елементи ми спостерігали в 2018 році, коли Нацполіція і Податкова міліція конфлікували зі Службою безпеки та Генеральною прокуратурою.

Третій варіант – нічого не робити, зберігаючи хиткий баланс. В результаті контрабанда товарів залишиться невід’ємним, недоторканним і невичерпним джерелом збагачення.

Схоже, що саме третій варіант поки що основний.