Дивні та незвичайні податки

Протягом усієї історії було чимало дивних, незвичайних та незрозумілих податків. Багато з них упроваджувалися для того, щоб підвищити додаткові надходження, в той час як метою інших було сприяння соціальним змінам. Розглянемо найдивніші з них:

• У стародавньому Єгипті оподатковувалась олія, і більш того люди повинні були купувати її у монополії фараона. Також було заборонено повторно використовувати попередньо придбану олію.
• Pecunia non olet, або Гроші не пахнуть! – латинський вислів. Протягом І ст. н.е. римський імператор запровадив податок на сечу, який платили покупці. Сеча з громадських туалетів продавалася як основний компонент декількох хімічних процесів, наприклад, використовувалася для дублення (не зрозуміло точно як) та для прання як джерело аміаку, щоб чистити та відбілювати вовняні тоги тощо. Таким чином, із тих, хто отримав цінну сечу від збирачів, стягувався податок.
• У Стародавньому Римі не було рідкістю, коли рабовласник відпускав своїх рабів після кількох років роботи та/або за певну плату. Раби могли її заплатити тому, що багато з них мали можливість працювати у різних місцях і, отже, могли заробити гроші, щоб отримати свободу. Римський уряд вимагав у щойно звільнених рабів заплатити податок за свою свободу.
• У Середньовіччі європейські уряди впровадили податок на мило. Він діяв дуже довгий час. Велика Британія не скасовувала податок на мило до 1835 року.
• Король Генрі І дозволяв лицарям відмовлятися від обов’язку брати участь у війнах, заплативши податок, що називався «щитові гроші». Спочатку податок не був високим, але згодом король Джон прийшов до влади та підняв ставку податку до 300%. Дехто заявляв, що надмірна ставка податку була однією з причин, що зробили свій внесок у створення «Великої хартії вольностей», яка обмежувала владу короля.
• Олівер Кромвель ввів податок на роялістів, які були його політичними опонентами, у розмірі десятої частини їхнього майна. Тоді він використовував ці гроші, щоб фінансувати свою діяльність, яка була спрямована проти роялістів.
• Гра у карти оподатковувалася ще на початку ХVІ ст., але у 1710 році англійський уряд різко підняв податки на гру в карти та кості. Це призвело до широкого ухиляння від сплати цього податку. Податок не був скасований до 1960 року.
• У 1660 році Англія запровадила податок на каміни. Цей податок призвів до того, що люди покривали каміни цеглою та ухилялися від його сплати. Податок скасували в 1689 році.
• У 1696 році Англія ввела податок на вікна, оподатковуючи будинки залежно від кількості вікон. Це призвело до того, що в багатьох будинках було дуже мало вікон, що спричинило проблеми зі здоров’ям. Зрештою податок відмінили у 1851 році.
• У 1700-х роках Англія впровадила податок на цеглу. Будівельники скоро зрозуміли, що вони можуть використовувати більші цеглини (а, отже, менше цеглин), щоб платити менший податок. Уряд зрозумів це і збільшив податок на більші цеглини. Податок на цеглу був остаточно скасований у 1850 році.
• У 1705 році російський імператор Петро І (Великий) увів податок на бороди, сподіваючись, що змусить чоловіків повністю голитися, як це було поширено в Західній Європі.
• У Франції був податок на сіль, так званий «габель», який обурив багатьох та був одним із факторів, що спричинили Французьку революцію.
• У 1712 році Англія наклала податок на друковані шпалери. Будівельники уникали сплати цього податку, вішаючи прості шпалери, а тоді малюючи візерунки на стінах.
• Англія представила податок на капелюхи в 1784 році. Щоб уникнути оподаткування, виробники капелюхів перестали так називати свої вироби, що призвело до оподаткування будь-яких головних уборів до 1804 року. Податок був відмінений у 1811 році.
• У 1789 Англія наклала податок на свічки. Людям заборонялося робити власні свічки, поки вони не отримають ліцензію та тоді будуть платити податки на свічки власного виробництва. Податок відмінили у 1831 році, що призвело до більш широкої популярності свічок.
• У 1795 році Англія ввела податок на ароматичні порошки, які чоловіки та жінки наносили на свої перуки. Це призвело до різкого скорочення популярності перук.
• У 1885 році Канада запровадила податок на китайців, який оподатковував в’їзд китайських іммігрантів до Канади. Податок існував до 1923 року, коли був прийнятий закон, що взагалі забороняв китайцям в’їзд, окрім деяких винятків.
• Джонстаун (Пенсільванія) був спустошений повінню, що вбила близько 2 тис. людей в кінці ХІХ ст., а у 1936 році інша повінь пошкодила місто. Це призвело до того, що влада штату Пенсільванія впровадила податок на алкоголь, який використовувався для відбудови міста. До 1942 року назбиралося достатньо грошей, щоб відновити Джонстаун, але податок існує до цього дня та приносить Пенсільванії близько 200 млн дол. за рік.
• Сіль була дуже популярною річчю для оподаткування, тому що її споживання є необхідним для людей. Британці ввели податок на сіль, і він привернув увагу всього світу, коли Ганді організував мирні протести проти нього.
• Англія має податок на телевізори. Якщо у вашому будинку є телевізор, то ви повинні платити щорічну плату, яка офіційно називається ліцензія на телевізор. Ці гроші використовуються для фінансування програм на BBC. Кольорові телевізори оподатковуються за вищою ставкою, ніж чорно-білі. Цікаво, якщо особа є сліпою та має телевізор у будинку, то він чи вона повинні платити лише половину податку. Відмова здійснити дану оплату підлягає кримінальному покаранню. Лише у 2012 році було 155 тис. позовів та штрафів.
• У місті Нью-Йорку ввели спеціальний податок на приготовану їжу, тому розрізані багелі (булочки, які за формую нагадують бублики) спочатку оподатковуються як їжа, а потім знову як приготована їжа, таким чином, створюється податок на розрізані багелі.
• Мен має спеціальний податок на чорницю, яка є цінним ресурсом штату.
• Пенсильванія має податок на монетні вакуумні машини на автозаправних станціях.
• Піттсбург має 5% податок на будь-які розваги або те, що пропонує розваги чи дозволяє людям розважатися.
• У таких штатах як Айова, Пенсільванія та Нью-Джерсі гарбузи не обкладаються податком з продажу, але в тому випадку, якщо вони будуть з’їдені, а не використані для вирізання.
• У 2005 році в Теннессі почали вимагати у наркоторгівців анонімно платити податки на будь-які незаконні речовини, які вони продавали.
• Незважаючи на те, що марихуана вважається незаконною на федеральному рівні та у більшості штатів, багато урядів накладають податок на продаж марихуани.
• У Арканзасі пірсинг, зоосалони та очищення водостоків є об’єктами 6% податку з продажу.
• У Каліфорнії нюхальний тютюн оподатковується по-різному, залежно від його типу. Сухий тютюн оподатковується за ставкою 256%, якщо його ціна 1,70 долара та більше. Вологий тютюн оподатковується за ставкою 170%, якщо його ціна 1,70 долара та більше.
• У Чикаго цукерка, яку готують з борошном, оподатковується як їжа за ставкою 1%, а цукерка без додавання борошна – за ставкою 6,25%.
• У Флориді був уведений «день без податку з продажу», який включав такі предмети як сумки-бананки (поясні сумки), взуття для боулінгу, шкільне приладдя, жилети та нашвидкуруч зібраний список інших речей.
• Велика кількість штатів запровадили податок на вхід на треки та до казино.
• У Каліфорнії куплені через торговий автомат свіжі фрукти є об’єктом податку в розмірі 33%.
• В Орегоні людина без рук чи ніг отримує податковий кредит у розмірі 50 доларів.
• У Західній Вірджинії існує додатковий податок на бенгальські вогні.
• Кентуккі ввели податок з продажу чистокровних жеребців (незважаючи на те, чи коні брали участь у скачках, чи ні).
• Внутрішня податкова служба США оподатковує крадене майно. «Інструкції 1040» вказують, що ви повинні повідомити, що вкрали щось. Проте, в такому разі це буде самозвинувачення, від якого громадяни захищені Конституцією; тому кожен має право повідомити про це у вигляді «інших доходів».
• У Техасі послуги прикрашання різдвяної ялинки є об’єктом оподаткування лише тоді, коли декоратор забезпечує декорації та прикраси. Крім того, є податок на тематичні святкові картинки, які розміщуються на вікнах.
• Багато міст та штатів ввели «спортивний податок» на будь-який дохід, отриманий артистами та спортсменами під час роботи у певному місті. Отже, спортсмени повинні віддавати частину свого доходу в будь-якому місці, в якому вони грають.
• Вісконсин є одним з декількох штатів, який накладає податок на доступ до Інтернету. Коли популярним методом доступу до Інтернету був зв’язок через телефон, то виникало подвійне оподаткування, тому що телефонні дзвінки теж оподатковувалися.
• У Колорадо основні продовольчі товари звільнені від оподаткування, але соломка та кришка для чашки є об’єктами оподаткування, тому що вони не вважаються важливими продовольчими предметами.
• У Нью-Мексико люди, яким понад 100 років, звільнені від оподаткування, але тільки тоді, коли вони не є утриманцями.
• У багатьох штатах для кожного, хто бронює кімнату в готелі, існують податки на розміщення. Наприклад, у Техасі розміщення в будь-якій кімнаті вартістю більше 15 доларів оподатковується у розмірі 6% від плати за кімнату.
• У 2004 році у Меріленді був введений податок на резидентів, чиї будинки були приєднані до каналізації, що веде до очисних споруд. Надходження використовуються для захисту забрудненої Чесапікської затоки.
• У місті Чикаго сода, куплена в пляшці, оподатковується за ставкою 3%, а сода з фонтанів – за ставкою 9%.
• У Теннессі існує податок на всі судові процеси. Сума змінювалася від випадку до випадку, але вона може сягати суми усього лише в 1 долар у випадку порушення правил паркування. Податок мав на меті зменшити кількість необґрунтованих позовів.
• У Міннесоті введений спеціальний податок на хутро.
• У штаті Канзас некеровані польоти на повітряній кулі звільняються від податку з продажу, тому що вважаються законною формою повітряного транспорту. Керовані польоти, з іншого боку, вважаються атракціоном і тому є об’єктом податку з продажу.
• Японія ввела податок на віскі в залежності від відсотка алкоголю, і виробники японського віскі почали розбавляти його водою, щоб уникнути оподаткування. Європейським виробникам віскі це було заборонено робити, тому японське віскі мало перевагу в Японії.
• У 2007 році законодавці Техасу ввели 5-доларовий податок на заклади, які проводять ню-шоу, а також дозволяють споживання алкоголю у своїх приміщення. Оскільки стриптиз-клуби є бізнесом, що залежить від цього податку, він отримав назву «податок на шест». Надходження з податку ідуть на допомогу жертвам сексуального насилля та для медичного страхування бідних. Податок був оскаржений у Верховному суді Техасу на підставі Першої поправки (проголошує загальні свободи громадян), але був залишений в силі у 2011 році.
• У 2012 році зав’язалася дискусія після Літніх Олімпійських ігор у Лондоні стосовно податкового режиму для іноземних спортсменів, що змагаються у Великій Британії. Відповідно до британського Податкового кодексу іноземні спортсмени, змагаючись у Сполученому Королівстві, мають декларувати всі доходи, навіть якщо вони походять із інших країн, а дохід оподатковується пропорційно часу, проведеному в Сполученому Королівстві. Це відрізняється від того, як інші країни, включаючи Сполучені Штати, оподатковують іноземних спортсменів. У Сполучених Штатах лише дохід іноземних спортсменів, який походить від американських організаторів, оподатковується Внутрішньою податковою службою. Цей закон був скасований британським урядом на час проведення Олімпійських ігор, проте його повернули після завершення ігор. Багато відомих спортсменів висловилися проти цього закону, стверджуючи, що їхня податкова декларація може бути більшою, ніж будь-який приз, що вони можуть отримати, вигравши на змаганнях. Внаслідок цього закону спортсмени часто уникають участі в змаганнях у Великій Британії.
• У 2014 році було призупинено зйомки успішного Нетфлікс шоу «Картковий будинок» у штаті Меріленд, тому що податкові пільги, які штат надав на зйомку, добігли кінця (мета пільг – привабити зйомки до штату і, в такий спосіб, прискорити економічний розвиток). Розмір пільг на перший сезон шоу склав 11,6 млн дол., на другий – 15 млн дол. Знімальна команда «Карткового будинку» вирішила почекати, поки не буде досягнуто чергових домовленостей із владою штату щодо податкових пільг. Відповідно до Коаліції кіноіндустрії Меріленду, виробництво фільму у штаті має «400-мільйонний вплив» на його економіку.