Як умотивувати людей платити податки?

Уроки поведінкової економіки (напрямок економічної теорії, який займається дослідженням впливу психологічних факторів на рішення людей у різноманітних економічних ситуаціях) можуть допомогти стимулювати дотримання податкового законодавства.

Люди докладають чималих зусиль, щоб уникнути сплати податків. Популярною хитрістю в Середньовіччі було стати монахом; у наш час більш поширені підставні компанії на Карибських островах. Різниця між заборгованістю і сплатою становить близько 400 млрд дол. на рік у США та понад 40 млрд фунтів (70 млрд дол.) у Великій Британії. Для контролю дефіциту уряд впроваджує податки, від сплати яких важко ухилитися. Наприклад, податок на додану вартість дозволяє фірмам відняти суму податку, сплачену при купівлі сировини, із суми до сплати до бюджету, фактично заохочуючи їх контролювати своїх постачальників. До того ж існують такі важелі впливу, як перевірки та штрафні санкції. Багатообіцяючі новітні дослідження в поведінковій економіці можуть дати урядам інший інструмент стимулювання сплати – психологічний поштовх.

Економісти давно зрозуміли, що психологія відіграє важливу роль у податкових системах. Дослідження постійно показують, що податкові недоплати є набагато меншими, ніж можна було б спрогнозувати, беручи до уваги нечасті перевірки та переваги недоплати. Багато платників податків вмотивовані чимось більшим, ніж матеріальними факторами. Почуття патріотизму та громадянського обов’язку полегшують болючість сплати податку (або роблять ухиляння від цього менш привабливим). Провина або усвідомлена моральна ціна за порушення соціальних норм також, здається, грає роль. Отже, уряди, використовуючи такі емоції, можуть зекономити величезні суми грошей на адміністративних витратах. Вони вже використовують таку тактику, щоб підштовхнути людей до інших бажаних цілей, наприклад, до збереження енергії чи планування виходу на пенсію. Тим не менш, економісти лише починають тестувати, чи подібний підхід зможе принести більші податкові надходження.

Недавній робочий документ із Національного бюро економічних досліджень США розказує про експерименти, проведені економістами з Імперського коледжу в Лондоні та Чиказького університету з британським урядом. У більшості британців податки на доходи автоматично віднімаються від їхньої зарплати, але деякі, з особливо високими та складними доходами, подають щорічні декларації (як і в Україні). Проте, дехто з тих, хто декларує зобов’язання, не поспішають їх сплачувати. Оскільки вони вже зізналися в своїх боргах податковій, вони, ймовірно, не намагаються уникнути сплати податків Проте уряд все ж таки повинен пройти через тривалий та дорогий процес збору того, що йому належить.

Тут і втрутилися економісти. Автори провели експеримент, включаючи 100 тисяч платників податків із простроченими рахунками. Вони розділили вибірку на групи:

• Одній було відправлено шаблонні запити для сплати,
• Інші отримали листи з додатковими реченнями, розробленими для того, щоб вплинути на психіку одержувачів:
  • Одне з маніпулятивних доповнень показувало одержувачу, яка частка британців платить податки вчасно (близько 90%);
  • Інше не тільки згадувало частку платників, які платять вчасно, а й зазначало, що порушник у меншості;
  • Третє звертало увагу на те, що податок життєво необхідний для фінансування таких послуг як охорона здоров’я та дороги.

Листи з усіма цими доповненнями виявилися більш ефективними, ніж стандартні листи. Просте інформування одержувачів стосовно частки платників, які платять вчасно, чи суспільних благ, які фінансуються за рахунок податків, підійняли сплату лише на 1,3–2,1%. Проте повідомлення, яке підкреслювало, що одержувач у меншості, збільшило надходження на 5,1%.

Автори розраховують, що їхні доповнення підійняли моральну ціну несплати, що достатньо, щоб примусити виправитися деяких порушників. Вони також підрахували, що, якщо б усі 100 тис. листів містили доповнення, – це збільшило б податкові надходження на 15,4 млн фунтів (порівняно з ефектом від звичайних листів) – і для цього не потрібно нічого, крім чорнил для друку додаткових речень.

Американські та британські експерименти із «рахунками від держави» (див. український «рахунок від держави), які пояснюють, як витрачаються податки, справляють дещо інший вплив. «Рахунки» розроблені для того, щоб заспокоїти платників, які бачать слабкий зв’язок між тими податками, які вони платять, та послугами, які отримують. Чим менше платники відчувають, що отримують щось за свої гроші, тим вірогідніше вони уникатимуть сплати. Дослідження щодо пожертвувань на благодійність дійшло до такого самого висновку: донори є більш щедрими, коли вони більш обізнані про використання своїх подарунків. Тим не менш, ця стратегія має свої ризики: якщо значна частина платників виявить, що нинішні пріоритети уряду не співпадають із пріоритетами, в які вони вірили раніше, то збори можуть упасти.

Немає оподаткування без маніпуляцій

В іншому новому дослідженні його автори визначають, чи ці «рахунки від держави» таки працюють, як передбачалося. Вони також перевіряють, як можливість висловити свою думку впливає на тих, хто не згоден із напрямками витрачання коштів. Все-таки, зазначають вони, пряма демократія Швейцарії асоціюється з вищою «податковою мораллю».

В одному експерименті автори заплатили студентам, щоб ті зробили певне дослідження, після чого попросили їх повернути частину плати в якості «лабораторного податку». Деякі студенти мали можливість запропонувати, як лабораторія повинна розпорядитися зібраними коштами. Шанс висловити свою думку підняв сплату на 16%.

У другому тесті автори опитали людей, що займаються позаштатною роботою через онлайн-платформи. Фрілансерів запитали про їхнє ставлення до податків. Деяким вручали «рахунки від держави», деякі мали можливість висловити свої пріоритети, у декого були обидва варіанти, а в інших – жодного. Тоді у респондентів запитали, чи вони б скористалися перевагами податкової лазівки, на яку вони, насправді, не мали б права. Ті, що отримали лише квитанції, скористалися б лазівкою вірогідніше, ніж ті, кому не надано було інформації взагалі. Проте, ухилення від сплати можуть скоротитись на 15%, якщо дозволити платникам вносити свої пропозиції.

Отже, автори вважають, що надання платникам можливості висловити свої думки може стати корисним для підвищення надходжень.