Ціна неробочих днів

Один неробочий день у середньому обходиться для британської економіки в 2,3 млрд фунтів стерлінгів. Чи справді потрібно так багато свят? Пропонуємо Вашій увазі переклад доповіді, підготовленої на цю тему «Центром економічних та бізнес досліджень» (Лондон, Великобританія) («Centre for Economics and Business Research») у 2012 році. Автори: Daniel Solomon та Douglas McWilliams. Переклад: Інна Волинець, стажер «Ціни держави».

Середньостатистичний британець, зайнятий повний робочий день, працює 1 647 тис. годин за рік. Середньостатистичний кореєць працює 2 191 тис. год. Британцям, аби наздогнати корейців, довелося б у рік працювати на чотири місяці більше. Навіть середньостатистичний американець працює більше за британців – 1 695 тис. годин на рік. Тільки у розбалуваній Європі люди працюють менше годин, ніж у Великобританії.

Однією з причин, чому британці працюють так мало, є неробочі дні. Зазвичай у Англії та Уельсі 261 робочий день на рік, з яких вісім оголошено святами. Свята означають, що у вісім з цих 261 днів (3%) велика кількість працівників мають право не виходити на роботу. Це знижує продуктивність, а, отже, і ВВП.

З іншого боку, неробочі дні – це привід витрачати гроші, наприклад, на Великодні свята купується найбільше садового приладдя та хенд-мейду.

Від неробочих днів страждають офіси, заводи та будівельні майданчики. Ці галузі становлять близько 47% економіки. Виграють від них роздрібна та оптова торгівля, готелі та ресторани. На ці галузі припадає приблизно 14% економіки.

Обчислити вплив неробочих днів на економіку важко.

Приблизні розрахунки показують, що скасування восьми неробочих днів призвело б до зростання річного ВВП на 1,3%, або на 19 млрд фунтів стерлінгів. Це означає, що кожен неробочий день знижує потенційний ВВП на 0,16%. Тобто, кожен із восьми неробочих днів призводить до втрати 2,3 млрд фунтів стерлінгів ВВП. Два неробочих дні на Великдень обходяться у 0,3% ВВП, або приблизно в 4,7 млрд фунтів стерлінгів.

Нерегулярні вихідні, наприклад Діамантовий ювілей правління Єлизавети ІІ (2012 рік), впливають на економіку не так сильно, які вісім звичайних неробочих днів. Це тому, що приїжджає більше іноземних туристів, а британці витрачають більше на купівлю товарів та послуг, ніж протягом регулярних неробочих днів. Але такі нерегулярні вихідні також зменшують ВВП – наприклад, Департамент культури, медіа та спорту підрахував, що Королівське весілля (2011 рік) коштувало Великобританії 1,2 млрд фунтів стерлінгів, або 0,08% ВВП.

Чи повинна Великобританія зменшити кількість неробочих днів і зробити Великодній понеділок робочим днем, як у США? Це питання більше соціальне, ніж економічне. Гроші – це не все, а здоровий спосіб життя вимагає часу, щоб поміркувати та розслабитися. Напевно, було забагато неробочих днів у квітні та травні 2011 року, коли Королівське весілля, пізній Великдень, Травневий вихідний та традиційний неробочий день на початку літа разом вилилися в п’ять вихідних протягом короткого проміжку часу. Оскільки люди беруть щорічну відпустку, щоб поєднати кілька свят, бізнес втрачає імпульс і це, ймовірно, погіршує економічні показники. Проте за відсутності нерегулярних неробочих днів вісім вихідних – це не так уже й багато, хоча ці свята можуть бути розплановані в часі трохи краще протягом року.