Українсько-бразильська космічна програма: провал, борги і кримінал

У 2003 році Україна і Бразилія уклали крупну угоду: перша будує ракету, друга — космодром. У 2015 році Бразилія денонсувала договір. Винна у зриві проекту не тільки вона. Читайте про це у статті економіста CASE Україна Наталі Лещенко для “Економічна правда“.

Офіційна історія проекту “Циклон-4″ починається у 2003 році.

Тоді було укладено угоду щодо створення наземного комплексу на пусковому центрі “Алкантара” (Бразилія), надання послуг в інтересах національних космічних програм України та Бразилії, а також комерційних замовників пускових послуг.

Згідно з договором, до кінця 2006 року повинні були пройти випробування та введення в штатну експлуатацію ракетного комплексу “Циклон-4″.

Для цього Бразилія надавала космодром та забезпечувала інфраструктуру. Україна повинна була розробити ракету-носій “Циклон-4″, провести випробування, підготувати виробничу базу і виготовити технологічний електромеханічний макет ракети-носія для випробувань та першого льотного зразка ракети-носія.

Україна планувала отримати низку економічних та політичних вигод. Зокрема, економічна мета проекту полягала в завантаженні потужностей “Південмашу”.

Також очікувалися замовлення на високотехнологічні продукти 20 флагманських підприємств галузі, створення кількох тисяч робочих місць, реанімація окремих напрямків металургійної, хімічної та електротехнічної промисловості.

Крім того, уряд орієнтувався на політичні вигоди, переваги яких стають ще більш очевидними у тяжкі часи. Так, лише деякі країни можуть собі дозволити космічні програми і Україна потрапила б до елітарного клубу таких держав.

Врешті, Україна могла б отримати свій супутник зв’язку, частотами якого користувались би наші військові. Не завадило б це і для цивільних цілей. “Циклон-4″ має цінність для досліджень із зондування землі та метрології — дослідження атмосфери. Уряд сподівався надавати послуги на комерційній основі.

Україна могла б використовувати “Циклон-4″ на космодромі “Алкантара” для виведення в міжпланетний простір крупних вантажів — сателітів, космічних кораблів, зондів — або торгувати своєю квотою логістичних потужностей.

Щоправда, на етапі планування проекту ця складова не була порахована. Так, голова Державного космічного агентства зазначив, що конкуренція на світовому ринку надання космічних послуг є високою і забезпечення рентабельності функціонування космічного ракетного комплексу “Циклон-4″ не гарантоване.

Для реалізації міжнародного проекту “Циклон-4″ державне підприємство “Конструкторське бюро “Південне імені М. К. Янгеля” залучило кредити під державні гарантії: 150 млн дол у 2004 році та 260 млн дол у 2011 році.

Цікаво, що на сайті Мінфіну, в розділі “Державні гарантії, надані з 2004 року”, про кредит 2004 року на проект “Циклон-4″ інформації нема. Проте під час обговорення чергового закону щодо фінансування проекту “Циклон-4″ в парламенті факт надання гарантій був підтверджений.

Дані про державні гарантії у 2004 році Мінфін відмовився надати навіть на запит. Уряд упродовж 11 років сплачував зобов’язання за державними гарантіями. У бюджеті 2017 року не передбачені видатки на “вічну” програму погашення боргових зобов’язань, наданих державою для створення проекту “Циклон-4″.

Однак це не є ознакою завершення проекту. Наразі нема не те що прибутків, а й ракетного комплексу. Хоча строки проекту зросли з трьох до одинадцяти років, в повному обсязі не готова навіть конструкторська документація на ракетоносій.

У медіапросторі є інформація щодо готовності проекту на 90% та повідомлення, що “відповідно до графіка, узгодженого в січні, відпрацювання вузлів, агрегатів та систем ракети “Циклон-4″ завершиться у другому півріччі 2017 року”.

При цьому невідомо, чи ракета взагалі коли-небудь полетить у космос. Через 12 років реалізації проекту у 2015 році Бразилія денонсувала договір.

За попередньою оцінкою КБ “Південне”, збитки, завдані Україні внаслідок одностороннього припинення дії договору, можуть сягнути 805,86 млн дол. Через географічні особливості замінити Бразилію в проекті дуже важко.

Є різні пояснення зриву реалізації проекту. Тут і “рука Москви”, і невиконання умов договору з боку Бразилії, яка зволікала з оформленням документації та виділенням території для пускового комплексу, і політична та економічна ситуація в цій державі. Попри те, немала вина й української сторони.

Результат не здивує, якщо звернути увагу на цікаві особливості проекту, що проявлялися упродовж одинадцяти років і є подібними до інших інвестиційних проектів, які реалізуються за допомогою державних гарантій.

Невідомо, як рахувався економічний ефект від проекту, що фінансувався державним коштом. Достовірно невідомі його масштаби. Первинні матеріали щодо затвердження проекту мають позначку “для службового використання”.

У 2015 році, коли бразильська сторона вийшла з проекту, було зазначено, що стосовно вартості та вигод проекту викликає багато запитань. Фахівці Рахункової палати констатували, що умови цього кредиту були невигідними для України, а саме його залучення — економічно необґрунтованим.

Голова державного космічного агентства зазначив, що комерційний успіх проекту на висококонкурентному ринку пускових послуг не гарантований.

Не менше питань породжує стан виконавця проекту. ДП “Південне імені М. К. Янгеля”, яке отримувало державні гарантії, — сьоме в топ-10 державних підприємств, що створюють фіскальні ризики.

Офіційно оголошені причини ризиків — лише вершина айсберга. Мінекономіки нічого не каже про мільйонні зобов’язання підприємства за валютними кредитами і про відсутність у КБ готових розробок, які б гарантували успіх нового проекту. Крім того, це ДП — в переліку підприємств, що саботують вимогу проведення аудиту.

Підприємство систематично порушує умови укладених контрактів. Воно також зірвано виконання іншого пріоритетного проекту Національної космічної програми — створення космічного апарату “Січ-2″. Вартість проекту впродовж реалізації зросла утричі до 488 млн дол, а строки виконання не раз відкладалися.

Реалізація проекту має кримінальний відтінок. Рахункова палата зазначила, що керівництво ДП “КБ “Південне” використовувало кредити на власний розсуд, без урахування вимог кредитної угоди та економічних інтересів держави.

В окремих випадках кошти надавалися комерційним структурам як безвідсоткова позичка або комерційним банкам — під низькі відсоткові ставки. Щодо цих операцій було проведене кримінальне розслідування.

Напередодні введення тимчасової адміністрації у відповідні банки керівництво КБ надало кредити ПАТ “Банк “Таврика” (1 млн грн), “Хрещатик” (3 млн дол) та “Дельта банк” (5 млн дол). У 2005-2015 роках був розмитий статутний фонд ДП у загальному фонді банку “Новий” з 41,85% акцій до 18,329%.

Перевіряється інформація щодо використання валютних коштів на умовах, що значно відрізняються від ринкових. Наразі Генеральна прокуратура Україна розпочала кілька кримінальних впроваджень щодо цих фактів.