Рух за солідарність у Греції – «це абсолютно нова модель – і вона працює»

Як в умовах жорсткої бюджетної економії, кризи та безробіття громадяни можуть допомогти собі та іншим менш захищеним членам суспільства? Пропонуємо Вашій увазі переклад статті про досвід Греції, країни, зубожілої внаслідок рецесії та заходів економії. Англомовний оригінал був опублікований «Theguardian» під назвою «Greece’s solidarity movement: ‘it’s a whole new model – and it’s working’» 23 січня 2015 року. Автор: Jon Henley. Переклад: Валерія Котіль, волонтерка «Ціни держави».

Для заповнення прогалин, спричинених жорсткою бюджетною економією, громадяни власними силами створили численні поліклініки, центри харчування, кухні, а також центри безкоштовної правової консультації. Саме вони тепер відіграють важливу роль, поки СІРІЗА залишається при владі (прим. перекл.: коаліція лівоорієнтованих партій Греції).

Волонтери на суповій кухні в Афінах розкладають їжу. Фото: Лефтеріс Пітаракіс

«Ще колись, у студентські роки, я б могла уявити себе в ролі волонтера», – каже Ольга Кесідоу, зручно влаштувавшись у одномісному, дещо подертому дивані в залі очікування Клініки солідарності Перістері (прим. перекл.: Перістері – муніципалітет у Греції, передмістя Афін), – «можливо, десь в Африці, лікуючи хворих у бідних країнах, що розвиваються. Але ніколи, жодного разу, я б не змогла уявити, що займатимусь цим у передмісті Афін».

Лише 5 років тому назад мало хто міг уявити Грецію країною, зубожілою внаслідок рецесії та заходів економії, тобто такою, якою вона є сьогодні: 1,3 млн. осіб, тобто 26% працездатного населення, залишаються безробітними (а більшість із них – ще й без соціальної допомоги); заробітна плата впала на 38% у порівнянні з 2009 роком, пенсії – на 45%, а ВВП – майже на чверть; 18% населення країни не в змозі задовольнити свої потреби в харчуванні, ще близько 32% греків знаходяться поза межею бідності.

Без державного медичного страхування залишаються близько 3,1 млн. людей, тобто 33% населення.

Отже, спільно з десятком інших медиків, включаючи сімейних лікарів, а також команду з фармацевтів, педіатра, психолога, хірурга-ортопеда, гінеколога, кардіолога і одного-двох стоматологів, Кесідоу, отоларинголог за фахом, працює один раз на тиждень у цій метушливій, але безжурній лікарні. У клініці Перістері, що розташована за півгодини їзди від центру Афін, ця дівчина лікує пацієнтів, які б інакше не отримали можливості проконсультуватися з лікарем. Інші учасники групи також приймають незастрахованих пацієнтів у власних приватних кабінетах.

Вибори в Греції: молоді та зламані, що голосують за зміни.

«Ми не змогли стояти осторонь, склавши руки, і бачити, що багато людей, а часом і цілі родини, були виключені з громадських програм охорони здоров’я», – ділиться Кесідоу. «Сьогодні ситуація в Греції така: якщо ви не працюєте більше року, то втрачаєте право на соціальне забезпечення. Катастрофічно велика кількість осіб сьогодні не має доступу до того, що має бути одним із основних прав людини. Якщо ми зараз не звернемо на це увагу, то потім не зможемо собі цього пробачити. У цьому і полягає солідарність».

Клініка Перістері є однією із 40 подібних по всій Греції. Вони почали з’являтися у 2011 році після масових протестів проти жорсткої економії. Оскільки фінансування державної медицини було скорочено вдвічі, і навіть застраховані пацієнти почали платити за препарати на 70% дорожче, 16 клінік у районі Великих Афін, використовуючи «подаровані» ліки і медичне обладнання (на кшталт ультразвукового сканера в клініці Перістері, що був отриманий від німецької групи допомоги, і дитячих вакцин із Франції), щомісяця лікують більше 30 тисяч пацієнтів самотужки.

У свою чергу клініки є частиною великого політичного руху з понад 400 громадських груп, які об’єднуються у солідарні центри харчування, громадські кухні, кооперативи, мережі прямих постачальників свіжих продуктів, центри юридичної допомоги та освітні класи. Цей рух розпочався, як відповідь на майже колапс «держави загального добробуту» Греції, і протягом останніх трьох років збільшився майже вдвічі.

За словами Христоса Гіованопулоса, політика завжди зводиться до історій маленьких людей. «А чи має ця сім’я достатньо їжі для існування? А чи саме ту книгу отримала дитина для школи? А чи буде ця пара виселена зі свого помешкання?» – розмірковує він, сидячи у занедбаному, завішаному плакатами кабінеті семиповерхового центрального офісу Солідарності для всіх в Афінах (цей офіс відповідає за логістику і адміністративну підтримку руху).

Гіованопулос вважає, що допомагаючи людям у скрутних ситуаціях, грецький рух за солідарність виховує «майже протилежне розуміння того, якою має бути політика, тобто політика навпаки, та, що починається з реальних потреб людей. Це – практична критика порожньої, представницької політики «зверху до низу», якої дотримуються традиційні партії. Насправді, це – абсолютно нова модель. І вона діє».

Здається, цей рух зможе відігравати більш офіційну роль у майбутньому Греції, оскільки відповідно до опитувань уже з наступного тижня уряд очолить СІРІЗА (прим. перекл.: стаття написана 23 січня 2015 року). Коли вперше вони були обрані у 2012 році, 72 депутати радикальної лівої партії проголосували за перерахування 20% своєї заробітної плати на рахунок Фонду солідарності, який допомагав фінансувати Солідарність для всіх. (Багато хто допомагав і надалі, а деякі з них передали своє право на безкоштовні телефонні дзвінки в локальний проект.) Партія вважає, що цей рух може стати чудовим прикладом і приводом для соціальних змін, які вони намагаються привнести.

Прихильники СІРІЗИ на передвиборчому мітингу в центрі Афін. Фото: Янніс Колесідіс

У лискучому open-space-офісі зі світлого дерева, який вона використовувала раніше, під час успішної кар’єри архітектора, член центрального комітету СІРІЗИ, Теано Фотіу, разом із натхненним десятком молодих волонтерів упаковує листівки для останнього дня агітації. Вона домагається перевиборів у другому виборчому окрузі столиці. «Єдиним реальним виходом із цієї кризи є ініціатива самих людей», – каже Теано. «Якщо люди залишаться байдужими, ми втратимо нашу країну. Це не теорія, а практика – нова соціальна ідеологія, нова парадигма – протилежність старій, пасивній, залежній, споживчій, індивідуалістичній моделі. І наш теперішній проект солідарності є її інкубатором».

За її словами, значною частиною першого етапу програми уряду партії СІРІЗА є намагання забезпечити водою та електрикою кожну сім’ю (упродовж 9 місяців 2013 року близько 240 тисяч домашніх господарств довелося від’єднати від послуг через несплачені рахунки). Також серед пріоритетів: унеможливлення виселення сімей та підвищення мінімальних пенсій. Але в першу чергу потрібно зменшити дитячу бідність у Греції, яка на поточний момент становить 40%. Ці пріоритети стали результатом тісного зв’язку партії з рухом за солідарність.

«Ми дуже багато отримали від інноваційних ідей», – поділилася Теано. «Ми зрозуміли що таке «бідність» насправді. Тепер ми знаємо більше про реальні потреби людей, про постачання доступної їжі, про те, як ощадливо використовувати лікарські засоби. Ми отримали величезну кількість інформації про те, як працювати в країні, яка знаходиться у стані гуманітарної кризи та економічного краху. Греція – бідна, і це життєво критичний досвід».

Якщо багато учасників руху керувалися здебільшого бажанням просто допомогти іншим, то багато хто вірив, що цей рух зробив значний внесок у політизацію грецької кризи. Флора Тутунці, домогосподарка, Антоніс Мавроніколас, пакувальник, і Теофілос Мустакаса, вчитель початкових класів, які проживають у місті Егалео, розташованому на заході від Афін, стали частиною групи, яка збирає продовольчі пожертви від закупівельників за межами супермаркетів і забезпечує двічі на місяць 50 місцевих родин базовим споживчим кошиком, який включає рис, цукор, стерилізоване молоко, сушені боби.

«У нас є одна сім’я із шести осіб, які живуть лише на пенсію бабусі, тобто на 400 євро на місяць», – каже Мавроніколас. «А ще вони жили без проточної води протягом двох місяців. Так, звичайно, ми допомагаємо їм, але тепер і вони беруть участь у нашій кампанії, допомагаючи іншим. Люди долучаються до руху під час цієї кризи. Вони стають менш ізольованими».

За словами Тоні Катеріні, ще однієї безробітної архітекторки у Екзархії, центральному районі Афін, насьогодні тут не так уже й багато роботи для архітекторів. Зараз вона є однією із 15 чоловік, які працюють у кооперативній соціальній крамниці, що відкрилася рік тому і сьогодні продає близько 300 одиниць товару, від борошна до апельсинів, від оливкової олії до хліба і макаронних виробів та сухих трав. Бізнес швидко зростає, і зараз члени колективу можуть отримувати заробітну платню в розмірі 3 євро за годину.

Чоловік проходить повз закритий супермаркет в Афінах. Фото: Міхаель Каппелер

Місцева ярмарка «без посередників», одна із 30 таких базарів у Афінах і одна з кількох сотень по всій Греції, де, порівняно із супермаркетом, фермери отримують на 25% більше прибутку, а споживачі платять на 25% менше, влаштовується лише раз на місяць. Окрім того, група активістів хотіла створити невелику крамничку, яка поєднує гарні ціни і хорошу якість товарів, отриманих безпосередньо від дрібних місцевих виробників.

«90% продукції в магазині було продано без участі посередників», – каже Катеріні, – «ще близько 60% продукції значно дешевші, ніж у супермаркеті». Деякі товари постачалися з інших солідарних проектів. Наприклад, мило на продаж було вироблено групою із 10 безробітних із Галаці.

«Усі ці проекти є надзвичайно важливими для мене. Вони не тільки надають допомогу тим, хто її потребує, але й символізують початок майже нового суспільства», – ділиться Катеріні. «Вони схожі на пряму демократію, адже не мають жодної ієрархії. Ці проекти розраховані на людей, які приймають на себе відповідальність за власне життя, використовують власні навички, аби знову стати корисними».

Останні кілька років Катерина Кніту присвятила допомозі сім’ям у питанні збереження власних домівок. Ставши частиною групи юристів, створеної для боротьби з вельми ненависним «кризовим податком на будинки», вона працювала з тією третиною грецьких домогосподарств, які побоювалися позбавлення права викупу застави чи виселення: або тому, що вони були одними з 320 тисяч сімей, які мали іпотеку або інші кредити в банку, або тому, що вони були одними з 2,45 млн. греків, неспроможних сплатити податкові рахунки.

Як усі учасники руху за солідарність, Кніту, яка нині є членом партії СІРІЗА, дає безкоштовні юридичні консультації стосовно того, як уникнути позбавлення права викупу застави і виселення. Лише впродовж першої половини минулого року 700 будинків були вилучені або банками, або конфісковані державою через несплачені податки та рахунки соціального забезпечення. (Разом із колегами Кніту також вживає іноді більш прямих заходів, запобігаючи запланованим аукціонам щодо вилучення та виселення з будинків).

«Справа в тому», – каже вона, – «що більшість людей усвідомлює не тільки те, з чим вони стикаються, але й те, що вони можуть і повинні робити. Наступного тижня очікування стануть ще вищими, але, звичайно ж, уряд СІРІЗА не є всемогутнім. Усе залежить від нас, від усіх нас. Ми можемо все змінити. І, чесно кажучи, я вважаю, що це вдалий початок!»